Намети на Майдані як технологія вперше з'явились під час «Революції на граніті» — Олесь Доній

Олександр Доній розповів: це була ще й моральна перемога, оскільки суспільство отримало сигнал, що систему, яку вважали незламною, можна перемогти — розповідає спів-організатор «Революції на граніті» Олександр Доній. Насправді, сам факт перемоги демократичної молоді над тоталітарною, ще комуністичною системою, важив навіть більше, аніж відставка тодішнього прем`єра Масола. Бо надала докази всьому суспільству, що воно може впливати на ситуацію і розвиток країни. Фактично, з цього моменту почались демократичні перетворення. Але, нажаль, наші «старші товариші» в парламенті — об`єднання «Народна Рада», разом з комуністичною більшістю, нас зрадили.

Вони запровадили прохідний бар’єр, який не давав можливості молодим політикам потрапити в парламент. Так почала формуватися олігархічна політична система в країні. Ми недооцінили значення коштів в політиці. Наслідки тієї зради ми відчуваємо сьогодні. Політична система законсервована, вона не пропускає нові політичні сили та політиків. Точніше, вони з`являються, пробиваючи броню, але в таких кількостях, що, радше, це виняток, аніж система оновлення політикуму.

А нині діюча влада прийняла найгірший закон про вибори за всю історію. Фактично, він цементує вплив грошей в нашій політиці. Тепер громадяни України мають обирати між великим грошовим мішком, і ще більшим грошовим мішком. Як політик, який не бере гроші у олігарха, може розмістити бігборди, крутити свої ролики на ТВ і радіо, та й просто надрукувати листівки? Він не має такої змоги. Ще й в умовах збідніння людей. І така ситуація владі вигідна — бідними людьми легше маніпулювати та не допустити у владу непідконтрольних політиків.   

Дмитро Тузов: Якщо підсумувати те, що відбувалося 25 років тому і зараз, якісь аналогії виникають в уяві? От мені здається, що існують певні парадокси революції. Молодь тоді перемогла, та до влади прийшли так звані акціонерні товариства. Згадаємо добу Кравчука, потім довга епоха Кучми , коли формувалася економіка олігархічного типу. Чи мають революції захист від того, що їх роблять і перемагають одні люди, а до влади приходять інші. При чому, вони потім не сповідують ті цінності революції.

Олесь Доній: Хочу зазначити, що один з ведучих цього ефіру Дмитро Тузов, також брав участь в цій революції, під час виборювання незалежності, він тоді очолював тоді спілку незалежної української молоді. Я пам’ятаю його, коли він водив колони під час студентської революції на граніті, 7 листопада, коли ми зупиняли останній військовий парад на площі Перемоги. Нас разом били кийками, тодішній ОМОН.

Дмитро Тузов: Бійка така знаменита, я пам’ятаю міліцейські фуражки, які літали по площі.

Олесь Доній: Але це свідчення того, що Україна боролася. Ми були керівниками студентського молодіжного рухів на той момент в Києві, але ми не виокремлювали з себе загально визвольного руху. Це як раз заперечення тієї тези московських істориків і політологів, які постійно стверджували, що нам — Україні, незалежність впала просто в Біловєжській Пущі. Ні! Україна боролася. І в військовий спосіб під час визвольних змагань 17-21 років, чи під час боротьби Української Повстанської Армії, чи в ненасильницькій спосіб, як це робили дисиденти шістдесятники, або наш рух кінця 80-х. Зокрема і студентська революція на граніті.

А питання, що ж після того приходить? В чому відмінність Помаранчевої революції чи Євромайдану? Технології були ті самі. Я тоді вперше запропонував поставити намети тоді ще на площі Жовтневої революції. Ця технологія використовувалась під час обох революцій, здавалося, що це схожість. В чому відмінність? Наша студентська революція замислювалась. Я виписував вимоги. У нас було лише три керівника, всі належали до студентських організацій, і ніхто не мав права, можливості зі старших товаришів, депутатів вплинути на перебіг подій у нас. Ми все робили самостійно. Молодь під час Помаранчевої революції і під час Євромайдану була в підлеглій ситуації, а керівництво мали керівники політичних сил, які належали до величезного бізнесу.

Як бу у нас не було в 90-х роках можливості впливати на політичну ситуацію в Україні. Що зробила тодішня еліта? Вони за змовою між компартією і опозицією прийняли рішення, щоб ми не мали права брати участі у виборчому процесі. Вони підняли віковий ценз на виборах з 21 до 25 років.

Дмитро Тузов: Вони побачили студентську революцію і вирішили реагувати.

Олесь Доній: Зараз згадують, що студенти скинули прем’єра. А я ж виписував гасла і прем’єр був не важливим гаслом. Важливішим було перевибори у Верховній Раді на багатопартійній основі, щоб відсунути від влади комуністичну номенклатуру і привести демократів. Так от, ніж в спину нам буквально за кілька місяців після переможних постанов встромили старші товариші з Народної Ради, які почали перші говорити, що це не важливо. І з тих часів почалося падіння України. Згаяний шанс. Студенти надали можливість для змін країни, а Україна не скористалася цією можливістю за змовою еліт і тоді Україна почала відставання від Польщі, Чехії і Прибалтики.

Дмитро Тузов: І зараз щось подібне?

Олесь Доній: І зараз це триває і посилюється. У передвиборчому процесі багато нормальних людей навіть не можуть брати участь. Ми на Майдані начебто привели нормальну владу, ми так думали. А вона приймає за 24 роки найгірший закон щодо виборів до місцевого самоврядування. І зараз будуть вибори між грішми і великими грішми. Питання, чи доцільно йти на ці вибори? Уявляєте ми жили 24 роки в незалежній державі, а ставимо тепер питання. А чи доцільно взагалі йти на вибори, якщо будуть вибори між олігархами і більшими олігархами. Це означає кризу парламентаризму і демократії. Тому з одного боку це питання, що незалежність ми вибороли,  в тому числі студентською революцією на граніті. А демократію досі ні.

Дмитро Тузов: Але ж ти сам переміг, особисто, по мажоритарному округу, значить можна пробивати ці олігархічні штучки?

Олесь Доній: Це винятки, які лише підкреслюють правило, що з такими білими воронами і потім боряться у Верховній Раді. Я навіть перемігши свого часу по мажоритарному округу, зазнав найбільшого тиску колег, які не хотіли голосувати самостійно, а я постійно пропонував, що кожен має голосувати сам за себе. Тепер ми бачимо, як колись кнопкодавили комуністи і регіонали, так само роблять і наші майданівці. І тепер такі білі ворони не зможуть брати участь в політиці, бо вже прийняли новий закон з імперативним мандатом. Тобто тепер, навіть якщо будуть якісь порядні люди, наприклад, в місцевих радах, потім керівництво партії має право їх позбавляти мандата.

Дмитро Тузов: Тобто можна залишити в Верховній Раді 5 чоловік, які будуть голосувати як вирішить партія?

Олесь Доній: Так і є зараз насправді. Депутати нічого не вирішують, всі відбувається в адміністрації президента. Останнє рішення ЦВК, коли вони порахували, що гендерна норма, про 30 відсоткову квоту для жінок на виборах — це одна з позитивних норм, бо все інше — негативне. А ЦВК каже, що її не обов’язково виконувати, і це така зневага для депутатів, якщо по дзвонику з АП можна вирішити яка норма важлива, яка не важлива.

Євген Павлюковський: Якщо повертатися знову до тих подій. По їх закінченню, коли вже було згортання самого майданчику і коли відбулася відставка голови Ради Міністрів, яке відчуття було? Ви відчували перемогу? Чи розуміли ви, що все це стане початком і каша тільки заварилася і її довго ще розгрібати?

Олесь Доній: Ми можемо аналізувати всі 5 вимог, 3 з них були виконані повністю, дві виконані частково. Це була перемога. Це була перша перемога національно-визвольного руху, до того всі демонстрації і мітинги завершувалися нічим. Надзвичайно важливо бачити, що система хитається, що вона спроможна впасти. Психологічний підйом після студентської революції був колосальний.

Вся акція творилась і велась до перемоги виключно молоддю. Це після того зробило міф для України про спроможність молоді. Саме тому у нас на відміну від інших країн колишнього союзу, тут набагато активніше і підживлювалась міфом про студентську революцію. На цій історії виховувалися інші покоління студентів. Молодь знала, що вона спроможна перемагати. Міф про те, що молодь може усунути владу він набагато потужніший ніж будь-яка реальність.

Євген Павлюковський: Це справді була перемога не збройна, а еволюційна, бо все це вплинуло на свідомість молоді і студентства. Теперішня наша молодь спроможна на якісь подібні дії? Якщо говорити не про Майдан, а про самостійну ініціативу?

Олесь Доній: В кожного  покоління наступного є пасіонарний елемент, який ще перевершує своїх попередників. Уявити кілька років тому, що стільки людей візьмуть зброю, щоб захищати територіальну цілісність, а бо будуть масово допомагати волонтерським рухам ми не могли. Безперечно, ті, хто взяли зброю, вони вже перевершили нас. Ці люди пішли добровольцями на Схід зупиняти ворога. Я думаю, що безперервність поколінь вона наявна.

Чого не вистачає? Не вистачає організаційної складової. Ми спочатку організували структури, після того організували студентську революцію. Найбільша проблема нашого Євромайдану була в тому, що не була створена структура. Організація яка могла б бути не тільки в противагу попередній владі, а і тиснути на нову.