Ніщо так гарно не інтегрує, як культура, — Ірена Карпа

«В мене за плечима вже не один рік культуртрегерство», — говорить Ірена Карпа та додає, що хоче в стосунках України та Франції копнути глибше, говорити не тільки про Анну Київську: «Хочеться розвінчувати сільськогосподарський міф, додати космополітизму та урбанізму. У нас є багато талановитих письменників, художників, музикантів. Ніщо не інтегрує так добре, як культура». Ірена Карпа вважає, що Україна та її «фішечки» мають увійти в тренд. «Мені не під силу буде знайти фінансування на приїзд дуже масштабних театрів, але є інші проекти — наприклад, вистава «Оскар і Рожева Пані» за текстом Еріка-Еммануеля Шмітта, де головну роль зіграла Ірма Вітовська» — коментує Ірена Карпа фінансові перспективи своєї роботи над новини проектами.

Інший сюжет для обговорення — війна пропаганд, подолання опору «русского мира»: «Я не можу повернути назад останні 300 років нашої історії, але я хочу повернути Україні українських героїв». Водночас, за словами Ірени Карпи, не ідеться про війну культур або ненависть до російської культури: «Якщо ти виявляєш ненависть, то виявляєш віктимність. Треба показати сенс того, чому Україні треба допомагати. Саме тому я багато говорю про волонтерів».

Анастасія Багаліка:  Як правильно називається твоя посада?

Ірена Карпа: Перший секретар посольства з питань культури.

Анастасія Багаліка: Ти тепер будеш чиновницею. Як ти до цього ставишся?

Ірена Карпа: Я буду робити речі, в яких я добре розбираюся. В мене за плечима не один рік культуртрегерство, пояснення європейцям, що ж таке Україна. Це не вічний фестиваль вареників і шароварів. Хочеться, не відкидаючи традиції, розширити поле зору. Окрім Анни Київської, було багато людей, які мали вплив на культуру Франції і мали українське коріння. Хочу розвінчувати сільськогосподарський міф, додавати космополітизму та урбанізму. В Україні є багато талановитих художників, якісної академічної музики. Україна — це Європа. І найліпший спосіб презентувати щось ­— представити культуру.

Анастасія Багаліка: Ірено, чи йдеться про відкриття у Франції культурного центру?

Ірина Славінська: В Парижі вже є культурний центр.

Ірена Карпа: Там є наразі культурний центр. Проблема у тому, що ці центри, зазвичай, осередки роботи з діаспорою. Щоб цей центр працював для французів, він має розповідати про Україну. В мене є багато митців, кураторів, охочих презентувати щось, від предметів дизайну та моди, до високих творів мистецтва. В мене немає досвіду адміністративної діяльності. Я тепер чиновник, проте, я не вважаю, що я не можу виходити за рамки офіціозу. Я хочу робити щось корисне.

Ірина Славінська: Таке призначення дає нам право сподіватися, що Франція — це перший крок. Будуть ще культурні центри?

Ірена Карпа: Ймовірно. Зараз багато приватних прикладів. В Швеції дівчата відкрили український інститут. За таким прикладом, як працює французький інститут в Україні. Хочеться, щоб ці організації були динамічними. Українських осередків дуже багато. Багато є ефективних.

Ірина Славінська: Чи є сенс розвивати українську культуру в контексті ненависті до іншої?

Ірена Карпа: Ні, це шлях в нікуди. Якщо ви виказуєте ненависть — ви демонструєте віктимність. Я рідко говорю про війну, але часто про волонтерів. Треба викликати людяність, і цим самим спонукати бажання допомогти Україні.

Ірина Славінська: Що в проектах? Ми говорили про ідею резиденції для митців у Франції.

Ірена Карпа: Так, у Парижі є вілла . Вона подарована українській державі. Вілла розкішна. Там може бути кав’ярня, книгарня, простір для митців.  Я кажу про короткотермінову резиденцію, декілька місяців. Митець приїжджає і працює. Звісно, зараз складна фінансова ситуація. Тому я не сподіваюся отримати щось від держави. Є люди, які хочуть інвестувати в культуру. З ними треба працювати.

Ірина Славінська: А що стосовно роботи з волонтерами?

Ірена Карпа: Я багато роблю безкоштовно. І думаю, що таких людей багато.

Ірина Славінська: Якими будуть перші кроки?

Ірена Карпа: Вже багато попередніх домовленостей. Я хочу робити реальні кроки, які будуть корисні кожному.