Росія не може воювати в Сирії і Донбасі, тому було затишшя, — генерал ЗСУ

На Донбасі триває ескалація конфлікту з боку російсько-терористичних військ. Бойовики використовують заборонені міномети, калібром 120 мм. Порушення перемир’я зафіксовано у всіх секторах. Як має реагувати офіційний Київ і чи варто чекати поновлення активних військових дій, — з’ясовували у програмі «На свіжу голову».

Гостем студії був екс-заступник голови Генштабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

Євгенія Гончарук: Про що може свідчити збільшення кількості обстрілів?

Ігор Романенко: Я думаю, що відбуваються прояви протидії супротивника в іншому форматі.  Але антитерористична операція чи фактична війна ще не закінчилася. Вона не закінчиться до того часу, поки не будуть звільнені наші окуповані території. Крім того, тут має місце і зовнішній фактор. Путін не отримав того, чого бажав при побудові «руського світу» і Новоросії. Вся світова спільнота, в зв’язку з цим конфліктом, утворила навколо Росії ситуацію непорозуміння. Путіну потрібно було приймати інші рішення. І він вирішив втрутитися в Сирію. Сьогодні російський контингент там налічує до 4 тисяч осіб. Таким чином Путін впливає на близький Схід і на світову спільноту. Щоб усі пам’ятали, якою є Росія і яка у неї армія.

Євген Павлюковський: Така собі спроба шантажу?

Ігор Романенко: Так. У Росії не вистачає сил, щоб забезпечувати ведення активних бойових дій одночасно в Сирії і на Донбасі. Погіршується їхній економічний стан. Тому Росія може вести активні бойові дії лише в одному місці. В Сирії зараз почалися переговори, тому Путін вирішив нагадати Україні про себе.

Євгенія Гончарук: Чи правда, що наші військові підписували документ, яким вони зобов’язуються не відкривати вогонь по супротивнику. В разі чого їм загрожує ув’язнення?

Ігор Романенко: Я не думаю, що там підписували якісь документи. Наші збройні сили є керовані. І якщо керівництво поставить якесь завдання, воно буде виконуватися. В нас є цивільний контроль над збройними силами і цілий пакет документів з цього приводу. В зв’язку з тим, що було прийнято рішення просуватися вперед  щодо виконання «Мінська-2», була дана вказівка не стріляти. Але це не означає, що не можна відповідати на вогонь. Командири мають право давати відсіч і це зараз робиться.

Євген Павлюковський: Був наступ, але його відбили. Наші військові адекватно діяли у цій ситуації? Чого не зробили або де перевищили дозволені межі?

Ігор Романенко: Незважаючи не те, що певний час був режим тиші, Україні не треба мати великих ілюзій з цього приводу. Треба використовувати цей час для нарощування військового потенціалу і структур силового сектора безпеки. Все це зараз відбувається. І це не означає, що українська позиція є пасивною.

Путін і росіяни загалом поважають тільки силу. Тому Україні крок за кроком треба цю силу зміцнювати.

Євген Павлюковський: Сили бойовиків за час перемир’я теж зміцнилися?

Ігор Романенко: Бойовиками і росіянами було сформовано три ударних групування, але тактичного рівня. Там є місцеві бойовики, але на всіх керівних посадах сидять російські офіцери. Другі ешелони та вся складна техніка також належить російським збройним силам. Їх можна легко переформатовувати. Вони безумовно готові до активних дій, але поки що не до повномасштабних.

Крім бойових дій і військово-політичного впливу є ще і пропагандистський вплив. Росіяни заявили стосовно збитого літка, що він не був підірваний. І як було за радянських часів, звинуватили у всьому екіпаж або технічну сторону. Але на мій погляд, є ще один аспект стосовно того, чому відбувається активізація бойових дій. Росіяни перебувають на Сході України протягом 3-6 місяців. Багато хто з них просто заробляє на цьому гроші. Якщо немає бойових дій, їм немає додаткових виплат. Щоб ці виплати були, треба зафіксовані бойові дії.

Євген Павлюковський: Тобто, ці напади можуть бути їх власною ініціативою?

Ігор Романенко: Безумовно. І вони нею користуються. Ми знаємо, що за останній час Україна доклала багато зусиль, щоб побудувати на Сході пункти пропуску. Зараз вони працюють і люди їх використовують, щоб отримати пенсії, закупити товари і ліки. Завдяки цьому бізнес лідера «ДНР» Захарченка несе втрати. Він лише в Донецьку володіє багатьма супермаркетами, де ціни в рази вище, ніж в Україні.