facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

У 1933 році росіяни селилися в хати українців, де ще лежали тiла — історикиня

«Українським селянам, яким пощастило втекти від голоду, повернутися у власні домівки не вдалося, бо в них вже жили переселенці з Росії», — розповідає Ніна Лапчинська.

У 1933 році росіяни селилися в хати українців, де ще лежали тiла — історикиня
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 4 хвилин

Після створення Голодомору у вимерлі та спустошені землі на сході України московська тоталітарна влада спрямувала переселенців з Росії. Понад 300 ешелонів з росіянами прибули на Донбас. І це був лише початок. У цих людей не було української батьківщини, а був СРСР і радянський патріотизм.

Чи стали події на Донбасі в 2014 році наслідком цього, ми з’ясовували разом з гостею студії завідувачкою науково-дослідного відділу Національного музею «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» Ніною Лапчинською.

У студії — журналісти Едуард Лозовий та Тетяна Шептицька.

Едуард Лозовий: Я читав про переселення росіян на спустошені голодом українські землі жахливі речі. Що ви зараз розповідаєте в меморіалі про ці події?

Ніна Лапчинська: Після того, як українські села вимерли, в СРСР у серпні 1933 року було створено Всесоюзний переселенський комітет. Цей комітет мав набрати на заселення в села України селян з інших країн, які могли б працювати на землі. Були також обрані і території, звідки мали вести вербування. Це центральна чорноземна область Російської Федерації, західна область (нині це Смоленська область) і окремі райони інших сусідніх областей (Іванівська область, Горківський край), а також Білорусь.

Білорусь від Голодомору так не постраждала, як Україна. Там теж був голод, який, як і в Росії, був пов’язаний з неправильною аграрною політикою радянської влади, але Голодомору — цілеспрямованого заходу, щоб убити певну частину населення, не було. Вербування переселенців мало розпочатися одразу після створення переселенського комітету і повноважних представництв на місцях, куди мали доправляти переселенців в Україні. Це Харківська, Дніпропетровська, Одеська і Донецька області. Також в цьому комітеті мали займатися заселенням вимерлих або депортованих станиць Північного Кавказу.

Едуард Лозовий: Ви кажете, що переселяли переважно в села. Але ж зараз на Донеччині чи Луганщині в селах не багато російськомовних людей. Село переважно розмовляє українською. Навіть деякі райцентри, такі як Сватове. Це так?

Ніна Лапчинська: Так.

Едуард Лозовий: Я читав працю відомого історика Станіслава Кульчицького, який пише, що більшість переселених селян повернулися назад, коли зрозуміли, що в Україні селян ще більше гноблять, ніж в інших місцевостях. То чи стало це переселення тим чинником, який сформував антиукраїнські настрої на сході?

Ніна Лапчинська: Коли я займалася цим питанням, я не бачила жодного документу про масовий виїзд з України російських переселенців. Ті гіпотези, які наводить доктор Кульчицький та інші історики, не супроводжуються документальними свідченнями.

Тетяна Шептицька: А чи порахували скільки заїхало росіян до України?

Ніна Лапчинська: Порахували. Оці 329 ешелонів, які приїхали в Україну до кінця 1933 року, містили в собі понад 21 тисячу сімей, тобто 117 тисяч осіб. Але ця кількість переселенців не була критичною для того, щоб зробити революцію в українському селі. Але це питання треба розглядати комплексно.

Якщо ми говоримо про винищення Голодомором окремих етнічних груп, а саме українців, то розуміємо, що не було мети винищити всю націю.  Адже треба було комусь працювати на землі. Як з’ясувалося пізніше, переселенці з Росії не хотіли працювати на землі. Це тяжка праця, а вони ніколи не займалися землеробством так, як ним займалися українці в Україні. Росіяни не звикли як українці працювати на землі, тож коли вони опинилися тут, захотіли швидше з неї втекти. Але я не бачила документів про їх повернення. Скоріше за все ці люди переїхали працювати на шахти.

Коли в Росії готували ешелони для переселення людей, треба було мати якусь кількість товарних вагонів для переселення худоби. Вони мали здати в ті колгоспи, з яких вони висилялися, все своє зерно, дозволялося брати з собою лише насіння картоплі. Але в Україні, переселившись, вони мали отримати таку ж кількість зерна, як здали в Росії. Також переселенцям з Росії в Україні мали видати «підйомні» у вигляді запасів хліба на харчування сімей, на фураж, насіння на посіви.

Також мали забезпечити ремонт житла і меблів. Тому що під час Голодомору в Україні люди не мали сил ходити до лісу і заготовлювати дрова, вони спалювали те, що було ближче. У людей не було сил навіть запалити пічку. У багатьох хатах лежали неприбрані трупи, бо нікому було їх поховати. У зв’язку з цим навіть санітарно-епідеміологічна служба готувала житла після померлих українців для заселення росіянами.

Крім того, російським переселенцям виділялися великі кредити на придбання цвяхів, скла та інших будівельних матеріалів, на перевезення великих груп людей. У зв’язку з усім цим радянська влада просто не могла дозволити цим людям масово повернутися. Такі дії переселенців тоді могли розцінюватися як опір політиці партії і відповідним чином каратися.

ДУЖЕ РАДИМО  ПОЧИТАТИ:

Голодомор: звідки взялася цифра у 10 млн жертв?

«Ціна правди» — це можливість розказати світу, що таке Голодомор — промо-продюсерка фільму

Шифрування й нові докази голоду: віднайдено унікальні медичні документи 1946-1947-х років

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

Поки Захід не міркуватиме «як Росія», ефект від санкцій буде не таким, на який ми розраховуємо

Поки Захід не міркуватиме «як Росія», ефект від санкцій буде не таким, на який ми розраховуємо

Олексій Гетьман: вилучення демобілізації з закону може бути навмисним, аби демотивувати військових

Олексій Гетьман: вилучення демобілізації з закону може бути навмисним, аби демотивувати військових

Ми не тільки інформуємо, а й документуємо російські злочини: Юлія Машута про сайт О,море.city

Ми не тільки інформуємо, а й документуємо російські злочини: Юлія Машута про сайт О,море.city

Курс «Хамелеон» — про уникнення полону і психологію виживання в полоні

Курс «Хамелеон» — про уникнення полону і психологію виживання в полоні