«В 30-х роках радянська влада знищила в Україні 1/3 населення», — Овсієнко

«1937 року Політбюро ВКП(б) прийняло постанову про антирадянські елементи, виконання постанови почалося в серпні та тривало 15 місяців. Теоретично, цю кампанію обгрунтував нарком Єжов, схвалив і редаував сам Сталін. Було категорично рекомендовано створити «трійки» — позасудові органи, та доповісти, скільки людей треба розстріляти в кожному районі. Дія «трійок» поширювалася на всі категорії населення — куркулі, повстанці, «українські буржуазні націоналісти». Кампанію проводили і в суспільстві загалом, і в таборах. Згори «спускали» кількість в’язнів, яких треба розстріляти. Справи відверто фабрикувалися»,— нагадує дисидент Василь Овсієнко. 27 жовтня о 18 годині вечора в Києві на розі вулиць Пушкінської і Прорізної біля пам’ятника Лесеві Курбасу відбулась панахида за загиблими.

Василь Овсієнко: Кожного року, 27 жовтня, в перший день розстрілу Соловецького етапу, ми проводимо панахиду за загиблими, на роздоріжжі Прорізної та Пушкінської вулиць.

Ірина Славінська: Давайте трошки розповімо про історію.

Василь Овсієнко: «1937 року Політбюро ВКП(б) прийняло постанову про антирадянські елементи, виконання постанови почалося в серпні та тривало 15 місяців. Теоретично, цю кампанію обгрунтував нарком Єжов, схвалив і редагував сам Сталін. Приречених поділили на категорії. 1 категорія — розстріл, 2 категорія — ув’язнення. Співвідношення мало бути 3 до 1.

Анастасія Багаліка: Дмитро Тузов, редактор програми, знайшов інформацію, про те, що кожного дня в урочищі Сандармох лише один з НКВДистів, власноруч, розстрілював 250 осіб. Це такий план у нього був.

Василь Овсієнко: Начальник Соловецької тюрми отримав від Кремля завдання знищити 1850 в’язнів. Він склав списки. Ніякого суду не було. Вирок він складав одноосібно. У тому списку були: Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Марко Вороний, Валер’ян Підмогильний. 21 жовтня 1937 року цих людей завантажили у баржі і повезли в невідомому напрямку. У 1997 році  знайшли це місце, і ідентифікували, що їх повезли в урочище Сандармох. В’язнів роздягали до білизни, зв’язували по двоє і кидали в урочище.  Є така теорія, що нація, яка втрачає 2-3 відсотки своїх представників, перебуває під загрозою загибелі. У 30-х роках було знищено третину населення – передовсім, еліту. Україна втратила всю інтелігенцію. Якби ці люди жили, створили потомство, то українська нація була б процвітаючою. Сталін тоді казав, що українська інтелігенція не заслуговує довіри. Українське селянство теж втратило свою найкращу частину – тих, кого називали куркулями.

Ірина Славінська: Що робити, щоб це не повторилося?

Василь Овсієнко: Треба зберігати історичну пам’ять. В шкільних підручниках, звісно, є інформація про репресії та голодомор. Але в часи панування Віктора Януковича та його підлеглого – Дмитра Табачника, ці дані поступово зникали з шкільних програм, приховувалися. У нас є багато інформації про «соловецький етап».

Анастасія Багаліка: Де шукати цю інформацію?

Василь Овсієнко: Популярне джерело інформації — це телебачення. Фільми про ці події не показують по телебаченню. Є багато текстів, моїх статей.

Анастасія Багаліка: Серед жертв «соловецького етапу» багато невідомих імен?

Василь Овсієнко: Ні. 111 імен, що були розстріляні — відомі. Списки доповнюються. Всі імена читаються підчас панахиди. Це займає не менше 20-ти хвилин.

Анастасія Багаліка: Я в руках тримаю книгу, факсиміле списків імен, надрукованих на печатній машинці. Біля графи розстріляти — стоять галочки. Моторошно гортати її.

Василь Овсієнко: Цю книжну «Остання адреса» було видано у 1997 році СБУ.