З відомим журналістом та блогером Денисом Казанським говоримо про події на Донбасі – чому бойовики нині посилили обстріли і пустили в хід, навіть, заборонені Мінськими домовленостями, 122-мм міномети? Згадуємо про те, що Донецьк свого часу мав історичну назву на честь англійського підприємця, який заснував робітниче поселення – «Юзовка». За часів сталінської диктатури місто було перейменовано у «Сталіно», а 54 роки тому, після розвінчання культу особи радянського тирана, отримало свою сучасну назву: «Донецьк» – на честь ріки Сіверський Донець. Шукаємо відповідь на питання: коли окуповані міста східної України повернуться під українську юрисдикцію, що ми повинні для цього зробити? В студії – журналіст і блогер, доненчанин Денис Казанський, який змушений був залишити рідне місто у зв`язку з його окупацією бойовиками та їхніми російськими військовими кураторами.
Дмитро Тузов: Коли Донецьк, як й інші міста Донбасу повернуться під українську юрисдикцію, що ми повинні для цього зробити?
Ірина Соломко: І чи повернеться взагалі, я песимістка у цьому питанні…
Денис Казанський: Так, цікаве питання. Насправді, я не бачу передумов для того, щоб повернути Донецьк. Насправді, окуповані міста дрейфують в інший бік. І, можливо, насправді, потрібно все залишити, як є, і залагодити цей конфлікт. Ми бачимо – і журналісти, й експерти, цілком проукраїнські, які аналізують останні вибори та аналізують цю ситуацію, вони радіють тому, що країна втратила стільки виборців, які, взагалі, голосували проти самого факту існування України. Вони голосували за комуністів, вони підтримували Партію Регіонів та, взагалі, проросійські сили, і ми бачили, що вперше, мабуть, за історію України, і президентські, й парламентські вибори відбулись без цих традиційних скандалів і протистояння сходу і заходу.
Дмитро Тузов: Принагідно, вибори в маріуполі та Красноармійську відбудуться?
Денис Казанський: Вони відбудуться, але ніхто не знає точної дати, коли це станеться. Ніхто зараз не розуміє, як це зараз організувати, і як за це проголосувати. Я вважаю, що там досягли вже певних домовленостей. Наприклад, в Маріуполі є такий фаворит перегонів – кандидат Юрій Тарнавський, який, фактично, домовився з Адміністрацією Президента. Про те, що він буде переможцем виборів.
Ірина Соломко: А він яку політичну силу представляє?
Денис Казанський: Він іде як самовисуванець, хоча намагався очолити місцеву організацію Блоку Петра Порошенка. Тому, що там був керівник місцевий, маріупольський, якого одного дня попросили піти з посади. Йому сказали, що є домовленість про те, що маріупольську організацію БПП має очолити Тарнавський. Він, звісно, обурився. Тому, що Юрій Тарнавський – це відомий бізнес-партнер Ріната Ахметова. Та й взагалі, як так – людина очолювала місцевий осередок, розбудовувала партію, а тепер їй кажуть: все, іди звідси.
Ірина Соломко: Відомий варіант: всім дякуємо, до побачення…
Дмитро Тузов: Цікаво ще й тому, що йдеться про домовленості між Блоком Петра Порошенка й Рінатом Ахметовим.
Денис Казанський: Знаєте, цей союз є місцевим і ситуативним. Але я не можу сказати лише про Ріната Ахметова. Ні для кого не є секретом, що є певні домовленості між правлячою партією, Президентом, владою, та Опозиційним Блоком, або залишками команди Януковича. Які залишаються в Україні. Ми всі чудово розуміємо, що і Ахметова, і Колеснікова, і Вілкула, і Бойка, і Бакуліна, і багатьох інших представників т.зв. Опозиційного блоку, є за що притягнути до відповідальності, є за що заарештувати. І коли у нас заарештовують Мосійчука, який взяв хабар у 5 тисяч доларів, а Бойка, який «кинув» державу на 200 мільйонів гривень на своїх «вежах Бойка»…
Дмитро Тузов: В медіа називалась сума в 200 мільйонів доларів на цій операції, якщо ви про вежі.
Денис Казанський: Так, про знамениті «вежі Бойка». Там і Бакулін був замішаний. Можна згадати і мерів-сепаратистів. Але до них ніхто не має претензій, не пред`являють звинувачення. Тобто, є певні домовленості між владою нинішньою та колишньою.
Дмитро Тузов: Ви знаєте, після затримання Корбана були очікування, що будуть інші затримання тих осіб, яких підозрюють у розкраданні державних коштів та в поширенні сепаратизму на сході країни. Поки що цього не помітно.
Денис Казанський: На жаль, так. Але кандидатури є. Ну, ось дивіться: давайте пригадаємо, що в 2012 році яка істерія була у всіх ЗМІ і у представників «Батьківщини» з приводу «Євро 2012» , які звинувачували, наприклад, Бориса Колеснікова – в крадіжках грошей на «Хюндаях», на будівництві. Особисто Арсеній Петрович Яценюк, виступаючи з трибуни, казав, що виділені були 5 мільярдів доларів, які були вкрадені. Зараз нічого не заважає розслідувати ці всі розкрадання на «Євро – 2012». Ні в кого немає сумнівів, що зловживання і розкрадання були. І, навіть, коли Янукович звільнив з посади Бориса Колеснікова, він це зробив через велику корупцію, яка існувала під час підготовки до євро-чемпіонату. І де всі ці розслідування зараз? Я не бачу. Чому Борис Колесніков очолює зараз так званий «тіньовий уряд», критикує когось, ходить у Верховну Раду?…
Ірина Соломко: Він їздить у Європу, розповідає там, що відбувається в Україні зараз…
Денис Казанський: Так, він – поважна людина зараз.
Дмитро Тузов: Взагалі, зараз для людей з «Опозиційного блоку» – зоряна година. Дуже легко зараз ходити і розповідати, як зараз погано. Але при цьому не згадують, що самі довели країну до бунту корупцією і, чомусь, не згадують про розстріли людей в центрі Києва. А також забувають сказати, що їхній лідер, який втік з країни, публічно, на камеру, запросив війська іншої держави на нашу територію. А все решта – так: доволі легко після всього цього розповідати, як страшенно погано стало жити.
Ірина Соломко: Мій колега Максим Бутченко, який родом з Ровеньків, говорячи на тему окупованих територій, розповідає, що на окупованих територіях всі розуміють, що вони в тупіку. Але у них там оформлюється своя державність. У них немає думки, що вихід з цього тупіку – це повернення в Україну. Чи є у вас подібний зріз інформації? У вас, Денисе, лишилося багато знайомих на окупованих територіях, які там настрої?
Денис Казанський: Я не думаю, що там будується державність. Там будується така квазі-державність. На справжню державність це не схоже. І ми бачимо, що там постійні кризи. Як тільки Росія припиняє поставки пального, там бензин одномоментно зникає скрізь. Всі ми розуміємо, що без підтримки Росії всі ці маріонеткові держави існувати не можуть. Але, люди, які там – за 2 останні роки їх «накачали» ненавистю до українців. Їм розповідають, що українці по ним стріляють, що українці ідуть, щоб їх вбивати. Ви знаєте всі ці історії.
Ірина Соломко: Так, про «розіп`ятого» хлопчика, карателів, зокрема…
Денис Казанський: Так, люди цьому вірять. Навіть ті, хто користуються інтернетом, вони вибірково підходять до сприйняття інформації. Вони сидять в «Одноклассниках», читають «Русскую весну», сайти так званої «днр». Це ресурси, які подають викривлену, тенденційну інформацію. І хоча прибічники окупантів розуміють, що настало кепське життя, але вони втішають себе поганими новинами з України. Їм так легше жити. Чесно кажучи, і в Україні справи не дуже-то йдуть. Якби у нас відбувались якісні зміни, і ми б наздоганяли, хоча б, країни Прибалтики, то багато людей, які зараз підтримують т.зв. «днр», вони б хотіли потрапити в Україну, повернутися.
Дмитро Тузов: Тобто, ми з вами знайшли шлях повернення окупованих територій в Україну. Для цього потрібно дуже активно якісно змінювати і зміцнювати саму Україну.
Денис Казанський: Ну подивіться, як зараз емігранти з країн «третього світу», штурмують Європу. Вони прагнуть кращого життя. Якщо Україна буде надавати такі можливості, ситуація зміниться. Люди на сході керуються меркантильними уявленнями, вони кажуть, що Путін їм дасть грошей і підвищить пенсії.
Дмитро Тузов: А чим ви поясните загострення ситуації на лінії фронту? Знову використовують 122-мм міномети.
Денис Казанський: «ДНР-ЛНР» замислювались лише для війни. Вони не мають іншого сенсу існування. Тому вони вестимуть війну, доки або Росія не примусить Україну відмовитись від євроінтеграції та повернутись під вплив Москви, або поки Росія сама не згорне цей проект.
Дмитро Тузов: В будь-якому разі, нам треба створювати сильну державу. Дякую.