Російська агресія завдає великої шкоди українській природі. Не всі збитки й проблеми можна оцінити й дослідити безпосередньо, адже йдеться, зокрема, про території в зоні бойових дій та окупації. Дистанційно можна фіксувати пожежі, але складно аналізувати вплив будівництва фортифікацій чи мінування, пояснює Іван Мойсієнко.
«Тому, на жаль, ми не маємо достеменної наукової картини. Можемо сказати, що практично 30% заповідних об’єктів України перебуває у зоні бойових дій. Приблизно такий же відсоток Смарагдової мережі. Зрозуміло, що майже половина видів з Червоної книги України перебуває у зоні бойових дій. Але достеменно сказати, що відбулося з цими об’єктами, практично неможливо», — каже науковець.
Певні висновки можна зробити з доступних, зокрема деокупованих, територій. За словами Івана Мойсієнка, майже повністю була втрачена екосистема соснових борів на крейді, розташовані на Сході України. У 2018 році вони були визнані біотопами європейського значення, але станом на зараз ці ліси знищені або сильно пошкоджені.
Наразі природоохоронна група також аналізує шкоду, завдану Клавдієвському лісництву на Київщині, де місяць стояла російська дивізія. На ділянці площею менш ніж чотири гектари після цього виявили 211 фортифікаційних споруд. Понад чверть цієї території повністю перекопана, говорить Іван Мойсієнко.
За його словами, для відновлення лісів можуть знадобитися десятки років. Крім того, перекопані й забруднені території потребуватимуть складнішої роботи, ніж просто висадки нових дерев.
Ще одна велика екологічна проблема — затоплені шахти на Сході. Вони теж переважно розташовані в зоні бойових дій та на окупованих територіях. Шахтні води дуже забруднені, і якщо їх не відкачувати, забруднюватиметься водоносний горизонт, зокрема вода у сусідніх колодязях та свердловинах.
Іван Мойсієнко вважає, що ми не можемо говорити про відновлення Каховського водосховища, поки триває війна та бойові дії. Він пояснює, що майже всі вода з водосховища йшла на потреби лівого берега, який наразі перебуває в російській окупації.
«Тут добре видно ставлення до території та людей з боку України та з боку окупантів. Наші комунальники, служби в Херсоні, у селах під обстрілами намагаються максимально забезпечити мешканців водою, електроенергією, всім необхідним. А на лівому березі практично немає світла й водопостачання, хоча безпекові умови там значно краще, бо ми не стріляємо по них. А у нас щодня поранені або загиблі цивільні, бригади швидкої чи ремонтні бригади.
На лівому березі люди сидять без світла, води, медичної допомоги, цілі міста — Олешки, Гола Пристань. Думаю, основна причина — це те, що вони просто витісняють звідти українців», — говорить член правління Української природоохоронної групи.
Значних ушкоджень зазнали об’єкти заповідного фонду, скажімо, «Асканія-Нова» та острів Джарилгач. Там теж спостерігається масове будівництво фортифікаційних споруд, проведення навчань. Іван Мойсієнко вважає, що після деокупації ці території потрібно відновлювати, а статус національного парку за ними зберегти.
«Багато що саме відновиться. Там здебільшого самофітні піщані екосистеми, а вони досить рухливі. За допомогою вітру ті ж місця фортифікацій з часом можуть відновитися. В чомусь напевно треба буде допомагати природі», — пояснює науковець.
Він зазначає, що з минулого року УПГ разом з органами влади у різних регіонах України, зокрема з департаментрм екології Херсьонської ОДА, почали працювати над створенням нових заповідних об’єктів. Як пояснює Іван Мойсієнко, наразі ми не можемо відновлювати окуповані екосистеми, але маємо змогу принаймні ухвалювати потрібні адміністративні рішення:
«Тим більше, створення заповідних об’єктів, як правило, займає багато часу. Наприклад, якщо розглянути Нижньодніпровський національний парк, то у 1920-х роках учені вперше порушили питання про створення там природоохоронного об’єкта, а створили за 90 років у 2016-му. Десь це відбулося швидше: Кам’янський — за шість років, Джарилгацький — за десять».
З департаментом екології на Херсонщині минулого року вдалося підготувати обґрунтування для п’яти об’єктів, зараз ведеться робота над ще кількома. Також Іван Мойсієнко пояснює, що це важливо робити, оскільки для майбутнього відновлення України потрібна буде велика кількість різних природних копалин та ресурсів, частина яких розташована на територіях, які становлять велику екологічну цінність.
Як зазначає науковець, після пожеж природа здатна відновлюватися самостійно, тоді як у випадку фортифікаційних споруд чи глибоких вирв потрібна буде допомога людини. Скажімо, на степовому схилі може рости десять видів рослин, занесених до Червоної книги. Після будівництва бліндажа на цьому місці такі види не відновляться самостійно, а на їх місці у подальшому почнуть рости бур’яни, дерева й чагарники, пояснює Іван Мойсієнко:
«Замість дуже цінної степової екосистеми ми отримаємо антропогенні зарості, якщо не відновимо пошарово це місце. Спочатку вапняк, потім ґрунти. Якщо ми не відновимо рельєф, шари, які там були, рослинність, то вони уже не відновляться».
Тим не менш, навіть на деокупованих територіях наразі здебільшого немає можливості проводити ці роботи. Скажімо, територія національного парку «Кам’янська Січ» на Херсонщині контролюється російськими дронами. Там уже було знищено два автомобілі співробітників парку.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі