Як Україна використовує свої критичні копалини

Що таке критичні та стратегічні копалини, та які з них є в Україні?

Як розповідає Володимир Бойко, Україна володіє корисними копалинами, що визнані критичними чи стратегічними, та важливі для зеленої відбудови й технологій, необхідних для неї.

«Ресурси таких копалин ми маємо, і нам потрібно оцінити, скільки їх насправді, чи доцільно їх видобувати, переробляти. Тоді вони можуть стати гарною основою для вбудовування України в ланцюги постачання критичної сировини для виробництва сучасних матеріалів для зеленого переходу», — каже засновник NADRA.info.

Улітку 2025 року Кабінет Міністрів своєю постановою затвердив перелік критичних та стратегічних корисних копалин та компонентів, а також перелік родовищ, які можуть надаватися в користування. На думку Володимира Бойка, ці списки нагадують аналогічні переліки, сформовані в ЄС та США і недостатньо враховують критичність мінералів саме для України. Для цього, каже засновник NADRA.info, потрібно було б провести окреме ґрунтовне дослідження. Критичність тієї чи іншої копалини визначається тим, що країна має велику потребу в цьому мінералі, але є ризик переривання його ланцюга постачання.

«У цьому переліку є компоненти, які активно видобуваються та переробляються в Україні, та які є справді критичними для нас. Але також є компоненти, які ми потенційно можемо видобувати, але зараз цього не робимо. Вони вказані там, тому що ці копалини є в списках критичної сировини Євросоюзу та Сполучених Штатів», — говорить Володимир Бойко.

До стратегічних копалин та компонентів Кабмін включив:

1. Алюмінієві руди;
2. Берилієві руди;
3. Мідні руди;
4. Нікелеві руди;
5. Ніобієві руди;
6. Стронцієві руди;
7. Танталові руди;
8. Титанові руди;
9. Уранові руди;
10. Цирконієві руди;
11. Флюорит.

З них Україна видобуває титанові, нікелеві та уранові руди, каже засновник NADRA.info. Перелік критичних копалин має 28 позицій, серед яких повторюються всі елементи зі списку стратегічних та додаються, зокрема, олов’яні, свинцеві, вольфрамові руди, рідкісноземельні метали, калійна сіль.

«Щось із цього активно видобувається ще з радянських часів. Наприклад, титанові руди — у Дніпропетровській, Кіровоградській та Житомирській областях. Україна виробляє товарні концентрати, які йдуть на експорт. А до повномасштабного вторгнення ще виготовляла титанову губку в Запоріжжі», — розповідає Володимир Бойко.

За його словами, уранові руди видобувають у Кіровоградській області, а нікелеві — на півночі Миколаївщини, півночі Кіровоградщини. Певні ділянки готують до надання в користування. Зараз відбувається конкурс на укладення угоди про розподіл продукції з видобутку та переробки літієвих руд та низки інших позицій у Кіровоградській області.

Чому корисні копалини залишалися поза увагою суспільства?

Володимир Бойко говорить, що протягом десятиліть тема цінності українських копалин була закритою для суспільного дискурсу. Інформація про наявні запаси більшості критичних копалин була засекреченою. Лише у 2025-му Україна надала доступ до інформації про запаси низки критичної та стратегічної сировини, каже засновник NADRA.info. Під забороною поширення залишилися відомості лише щодо уранових руд.

«Роками коло осіб, які володіли інформацією про реальний стан справ у видобувній галузі, було дуже обмеженим. Небагато з цих людей були зацікавлені в тому, щоб хтось ще дізнався, що насправді є в наших надрах.

З часом в України з’явилася суб’єктність у ставленні до власних надр. Це простежується у змінах, що відбулися ще до розкриття даних протягом 2010-2020-х років, коли Україна розкрилася для громад, громадян, і ми отримали можливість бачити, цікавитися, що є. Тоді у нас почали виникати запитання, хто і як цим користується, на яких умовах, що може бути видобуте і перероблене», — пояснює Володимир Бойко.

Які наслідки мала угода про надра зі США?

У 2024 році Володимир Зеленський включив до плану перемоги пункт про спільну розробку та захист корисних копалин в Україні разом із західними партнерами. За словами Володимира Бойка, це був заклик до інших країн, що привів до тривалих і напружених перемовин зі США. Зрештою, на початку травня 2025 року було підписано та ратифіковано угоду між Україною та Сполученими Штатами.

За кілька тижнів після цього Росія окупувала територію Донецької області, де розташоване Шевченківське родовище літієвих руд, що входять до підписаної угоди, розповідає засновник NADRA.info. Попри це, каже він, ані українська, ані американська влада ніяк на це не зреагувала:

«Тобто ця угода відбулася, зараз формується інвестиційний фонд, напевно він запрацює на тих умовах, частину з яких ми знаємо, але ця угода не допомогла захистити від окупації Шевченківське родовище. Ми маємо співставляти ті цілі, що ставилися й декларувалися для підписання угоди, та реальні наслідки, що ми маємо станом на зараз».

Інше питання, зауважує Володимир Бойко, що лише частина домовленостей є публічними. Із технічними документами не мали змоги ознайомитися навіть народні депутати, які голосували за ратифікацію угоди.

«Мої джерела, співрозмовники в центральних органах влади говорять, що ті домовленості, які зафіксовані у так званих технічних документах, можуть містити неприємні для українського народу пункти.

Щодо фонду, який уже створений та почав наповнюватися, ми стежимо за комунікацією від ключових осіб з української влади, які дотичні до нього. Справді сформовано керівний орган цього фонду, напрацьовуються механізми роботи, щоб фонд на зрозумілих засадах відбирав проєкти в галузі, та почалися інвестиції. Робота фонду, яку ми побачимо та відчуємо у вигляді конкретних проєктів, очікується, можливо, в 2026 році», — говорить засновник NADRA.info.

За його словами, одним з джерел наповнення інвестиційного фонду відбудови є кошти, які Україна отримує з продажу спеціальних дозволів на користування надрами. Перші аукціони, де продавали ці дозволи, вже відбулися. Володимир Бойко зазначає, що проєкти першої хвилі можуть стосуватися видобутку титанових руд.

Що не так із конкурсом проєктів на розробку копалин?

Володимир Бойко вважає, що добір проєктів у рамках угоди має відбуватися у максимально можливий публічний спосіб, зі спостереженням з боку медіа та громадського сектору.

«Той спосіб, у який станом на зараз ключові держпосадовці комунікують конкурс на укладення угоди про розподіл на ділянці Добра, у мене як у журналіста викликає багато запитань, зокрема щодо потенційного конфлікту інтересів деяких учасників з боку української влади та щодо розкриття даних і залучення органів місцевого самоврядування», — говорить засновник NADRA.info.

Він стверджує, що сьогодні держава має зосередитися на сталості процесів та рішень щодо користування копалинами. Інакше майбутні рішення можуть порушувати юридичні норми, екологічні принципи чи інтереси місцевих громад.

Україна виставила на конкурс для укладення угоди про розподіл продукції ділянку Добра. Як пояснює Володимир Бойко, така угода передбачає, що компанія-підрядник інвестує свої гроші у дорозвідку та будівництво потужності для видобутку. Після отримання товарної продукції першу її частину отримує компанія на покриття власних коштів, які вона вклала. Другу частину продукції держава теж ділить між собою та підрядником.

«Найцікавіше — як держава буде ділити цю продукцію між собою та інвестором. Станом на зараз пропорція, закладена до розподілу на ділянці Добра передбачає, що з прибуткової продукції держава отримає 4% або 6%, а 94% чи 96% отримає інвестор. Я підкреслюю, що йдеться не про загальну кількість виробленої товарної продукції, а про ту її частину, яка залишається після того, як інвестору буде компенсовано його витрати. У багатьох виникають до цього запитання. Україна в умовах жорстокої війни, ми не маємо права ухвалювати такі рішення без належного обґрунтування», — говорить Володимир Бойко.

Він зазначає, що звертався до Міністерства економіки із запитом про додаткову інформацію щодо плану і людей, які запропонували відповідну пропорцію, але відповіді не отримав. Крім того, зазначає журналіст, ідеться про користування ділянкою протягом 50 років.

Чи залучають до видобутку корисних копалин громади, та як покращити ситуацію?

Ще одна проблема — мінімальна поінформованість громад про розподіл державою їхніх ділянок для користування. Наприклад, каже Володимир Бойко, ділянка Добра надаватиметься в користування на умовах, які, ймовірно, були розроблені та затверджені без участі місцевого самоврядування громади, хоча згідно з українським законодавством саме народ є правовласником надр країни.

«Виглядає так, що громаду ставлять перед фактом: угоду укладено, ось умови. Деякі громади навіть не одразу дізнаються, що на їх території є ділянка надр, яка передана в користування. Іноді велика ділянка надр розташована на території кількох громад, однак роками переваги від користування нею з різних причин одні громади мають, а інші — ні», — розповідає засновник NADRA.info.

Він зазначає, що якщо проєкти не враховуватимуть позицію місцевого самоврядування, то це може призводити до конфліктів між громадами та компаніями-інвесторами. На думку Володимира Бойка, представники громади також більшою мірою зацікавлені в екологічності процесу видобутку копалин. Тому їх залучення привело б до обговорення питань довкілля ще на етапі формування конкурсних умов, а не після підписання угоди.

Аби уникнути негативних наслідків для себе, громадам варто проявляти ініціативу у питаннях своїх надр, говорить журналіст. Для цього потрібно звертатися до державних органів за інформацією про родовища копалин, розташовані на території громади, про ділянки, які надали чи планують надати в користування, та про формування конкурсних умов та угод.

«Для цього громаді потрібні фахівці, які знаються на геології, які можуть прорахувати екологічні наслідки у випадку реалізації проєкту. Це важливо, оскільки без фахівців громада може опинитися в ситуації, коли їй не подобається ідея розробки комплексних копалин, однак більше нічого протиставити вона не зможе», — говорить Володимир Бойко.

Повністю розмову слухайте в доданому аудіофайлі