Слобожанські вишиванки / Фото: Радіо Свобода
Як розповідає Оксана Полонець, на початку свого шляху у сфері дизайну одягу вона спробувала використати у одній з колекцій етнічні мотиви. Це знайшло позитивний відгук у клієнтів. У 2014 році, коли самоідентифікація стала особливо важливою для українців, дизайнерка зрозуміла, що вишиванки можуть стати основою її роботи.
За її словами, спершу йшлося про виготовлення одягу для весіль та інших урочистих подій. Тоді головним запитом з боку замовників була краса одягу, й про символічне наповнення орнаментів йшлося значно менше. Натомість з 2014 року, а надто з 2022-го, люди почали активно цікавитися регіональними відмінностями вишиванок та шукати вироби, притаманні саме тій області, звідки вони походять.
Оксана Полонець розповідає, що досліджувала традиції Сходу України та спілкувалася з багатьма людьми, які були вимушені звідти виїхати. Зокрема, вони розповідали, як вивозили з собою власні речі або колекції, а серед них і вишиванки.
«Люди, які мали свої особисті речі, одягали їх під шари одягу, тобто на тіло одягали вишиванку, а поверх неї — ще одяг, щоб не бути знайденими на блокпостах, тому що це могло коштувати життя. І я знаю історії, коли окупанти заходили в міста, знаходили музеї, навіть у школах, розривали це все, знищували літературу та український одяг. Я думаю, вони не дуже розбираються, де там традиційний та автентичний, а де не дуже. Сама наявність української вишивки, навіть нагадування, що це може бути щось традиційне, для них це дійсно червона ганчірка», — каже дизайнерка.
За її словами, традиційні орнаменти Луганщини та Донеччини мають багато спільного з Чернігівщиною та Полтавщиною. Це пов’язано із більш давнім переселенням українців, коли вони так само привозили з собою вишитий одяг, який продовжував свій розвиток у новому регіоні.
Луганська область є частиною Слобожанщини, а тому їй притаманні риси цього регіону, пояснює засновниця бренду. Це червона й чорна вишивка на білій тканині, а також ще більш давнє поєднання червоного та синього кольорів. Для Сумщини, звідки походить Оксана Полонець, притаманна вишивка білим по білому та геометризація рослинного орнаменту.
«Зміни відбувалися під впливом міграції людей. Вони переїжджали, брали з собою ці традиції, і вже на місцях творили. Українці — дуже творча нація, саме це зображення за допомогою геометричних фігур, прямих ліній вважається мистецтвом української вишивки, це свого роду стилізація», — зазначає дизайнерка.
Вона розповідає, що шукала через інтернет людей зі Сходу, які мають власні колекції чи музеї, консультувалася з етнографами, а також звернулася до фондів Національного музею народної архітектури та побуту, де виявилося найбільше зібрання сорочок Луганщини, які можна було ретельно дослідити.
У родинах збереглося не так багато вишитих сорочок. Як зауважує Оксана Полонець, це пов’язано й з тим, що регіон дуже постраждав під час Голодомору, і людям там було не до творчості. Разом із цим, майстрині з пам’яті відновлюють вироби, які могли бачити у своїх предків.
«Багато людей дякує за це, тому що мають мало уваги. Крім того, що ми маємо мало артефактів, зараз і мало уваги приділяється цим регіонам. Зазвичай дизайнери беруть у роботу західні регіони й орнаменти звідти.
Для мене це дослідження показало, що це дійсно на 100% автентичний український регіон, оскільки одяг завжди був маркером ідентичності. Цим одягом люди показували приналежність до певної культури», — говорить засновниця бренду.
Оксана Полонець пояснює, що їй цікаво простежувати, як змінювалися традиції від регіону до регіону. Так, за її словами, на заході країни орнаменти більш барвисті й контрастні, у них більше чорного кольору, натомість з рухом до центра та сходу, вишивка стає спокійнішою, у ній з’являється більше білого. На Поліссі переважає поєднання червоного та білого, а з рухом до Слобожанщини до них додається й чорний.
Дизайнерка зауважує, що різна вишивка — це фактично мода свого часу, коли жінки стежили, як сорочки оздоблюють інші, та переймали щось з цим орнаментів та прийомів. За її словами, на Луганщині цікавим чином трансформувалася вишивка з Чернігівщини та Полтавщини: на вишитих білим по білому сорочках додавали яскраве зображення на задній частині рукава. На думку етнографів, така вишивка була не лише декоративним елементом, але й виконувала функцію оберега.
Сьогодні мода так само впливає на переосмислення автентичних виробів. Поєднуються сучасні тренди, технології, матеріали, силуети, а також базові ознаки, зокрема рясно вишиті рукава чи поділ сукні. Також значно різноманітнішим стає використання тканин у вишитому одязі.
«Дуже цікаво спостерігати, як трансформуються актуальні події сьогодення у деяких роботах, коли можуть зображати якісь літальні засоби, актуальних героїв. Це цікаво, оскільки творчість української вишивки так і зароджувалася: люди зображували те, що вони бачили навколо. Традиційна автентична вишивка показує, здебільшого, природу.
Навіть кольори з’являлися не просто, а залежно від того, доступ до яких природних барвників був. Тому що червоний та синій кольори брали з природних фарбників, люди виходили з того, що у них було під рукою, що вони могли зробити з цим», — розповідає Оксана Полонець.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі