Зруйновані будівлі у Сіверськодонецьку / Фото: Сіверськодонецька міська військова адміністрація
Як розповідає Роман Власенко, Сіверськодонецький район залишався форпостом Луганщини у 2022 році, а тому суттєво постраждав під час бойових дій. Після окупації регіону в ньому зберігається складна гуманітарна ситуація. Люди залишаються без постачання електроенергії, води, газу.
«Попасна практично повністю знищена, там проживає близько 200-300 людей, дуже багато російських військових. У інших громадах ситуація трохи краща. З Сіверськодонецька окупанти зробили таку «вітрину відповлення», як на Донеччині таким став Маріуполь», — говорить голова Сіверськодонецької РДА..
За його словами, деякі громад регіону мають «побратимів» від РФ, які допомагають з відновленням і гуманітаркою. Ремонтні роботи проводять комунальні підприємства з РФ, через що на Сівеськодонеччину приїхало багато людей з різних частин Росії.
Якщо у самому Сіверськодонецьку поступово відновлюється життя, то в Рубіжному, Лисичанську, Кремінній ситуація значно гірша, говорить Роман Власенко. Люди там мають труднощі з одержанням соціальних та комунальних послуг, а ціни на них та на продукти харчування зростають. Крім цього, окупанти сприймають весь регіон як прифронтовий, а тому там відсутній інтернет, і є проблеми з мобільним зв’язком.
«Залишаються траншеї з непрокладеними трубами опалення по Сіверськодонецьку, великі захаращення будівельним і звичайним сміттям. Люди бідкаються, що і щури, і просто сморід. Також люди скаржаться, що не вистачає лікарів. По Сіверськодонецьку, знову таки, це питання плюс-мінус закривається вахтовими приїжджими лікарями з Російської Федерації, а в інших громадам ситуація значно гірша», — розповідає голова райдержадміністації.
За словами Романа Власенка, ситуація з можливістю пересуватися регіоном та виїхати з нього може змінюватися. У певні період надходила інформація, що для сполучення з Попасною чи Кремінною потрібно було брати дозвіл у коменданта чи демонструвати місцеву прописку. Також в умовах бойових дій міжміські дороги у Сіверськодонецьому районі вважаються небезпечними. Простежуються й проблеми з паливом: криза у регіоні вже минула, але ціна на бензин залишається вищою, ніж в середньому по Росії.
Час від часу окупанти повідомляють, що затримують учасників підпілля чи АТО, пособників СБУ. На думку голови Сіверськодонецької РДА, це може бути також частиною російської інформаційної кампанії. Разом із цим, нещодавно «Міністерство внутрішніх справ» на Луганщині отримало нового очільнкика, який є професійним російським поліцейським, що може потягнути за собою нові показові переслідування.
Як пояснює Роман Власенко, згідно з рішенням очільника обласної адміністрації Луганщини опіка за хабами для переселенців перейшла до громад. Зокрема, Сіверськодонецька райдержадміністрація передала два хаби громадам на Івано-Франківщині та у Чернівецькій області.
РДА фокусуються на координаційних функціях: аналізують досвід одне одного, переймають його, діляться з іншими. Така робота має на меті забезпечити переселенців з кожної громади приблизно однаковими можливостями підтримки, говорить голова райдержадміністрації.
«Якісь нові додаткові можливості соціальної підтримки: на поховання, оздоровлення, для дітей, військових, які йдуть у відпустку. На медичну допомогу військовий, які потрапили в шпиталь.
Якщо мова йде безпосередньо про ВПО, то деякі громади мають житлові програми. За останній рік наші там проєкти змістились з пошуку якихось місць компактного проживання, партнерства з місцевими громадами, будівельних проєктів у бік фінансових інструментів. Тобто в нас практично всі громади мають програми компенсації першого першого внеску по ЄОселі», — розповідає Роман Власенко.
Також завершується будівництво шелтеру Рубіжанської громади разом із Міжнародним комітетом Четверного Хреста в Закарпатській області. У Сіверськодонецька та Лисичанська є напрацювання щодо гуртожитків у Києві та більш постійного користування цим майном.
За словами голови Сіверськодонецької РДА, в кожній області та громаді залишається активний кістяк людей, які продовжують брати участь в усіх заходах та підтримувати контакт із земляками.
«Я думаю, що в кожному хабі є там десяток-два-три людей, які завжди готові долучитись до якихось публічних заходів, просто побачитися, поспілкуватись і так далі. Якщо там є ще якісь можливості для людей старшого віку або пільгових категорій надати якусь гуманітарну допомогу, то це додатковий плюс», — каже Роман Власенко.
Також за роки окупації виросло багато дітей, оновлюються молодіжні ради, створено молодіжний національний конгрес при президентові. Існують програми у різних західних регіонах України та країнах Європи, до яких долучаються люди.
«Є ідея про те, що нам треба у Києві створити такий «Дім Луганщини». Один великий хаб, який би об’єднав багато інституцій та організацій — громадських, волонтерських, молодіжних, військових, ветеранських, культурних, наших діячів під єдиним дахом, щоб було місце в Києві, де кожен луганчанин міг потрапити в якесь приміщення, як до себе додому», — говорить Роман Власенко.