Ми всі від чогось залежні: розмова з психологами про алкоголь, ЗСЖ та самопізнання
Говоримо про алко- і наркозалежність в психології. А також про те, чому людям не подобається бути прогнозованими.
Гості — кандидат психологічних наук Наріман Дарвішов і психолог Андрій Заєць.
Наріман Дарвішов: Є запитальник про алкоголь. У ньому є питання про те, чи часто ви п’єте алкоголь не для того, щоб стало добре, а для того, щоб не було погано? Це питання елегантно запитує, чи виник в тебе абстинентний синдром (синдром відміни, ломка — ред.). Це стосується і психологічного компонента: чи вдаєшся ти до алкоголю, щоб розв’язувати свої проблеми? На більш пізніх стадіях алкоголізму, якщо скасувати алкоголь, почнуться псевдо епілептиформні напади. Це лякає. Але зупинитися можна набагато раніше, якщо зрозуміти, що в тебе виникає якісне похмілля.
Як відрізнити якісне похмілля від псевдопохмілля?
Якщо вранці після того, як багато випив, не хочеться пити, не можеш дивитися на алкоголь і від нього нудить — це токсикоз. Якщо навпаки — це вже абстиненція, ознака того, що ти поступово рухаєшся не туди.
Теорія каже, що емоції після лікування алко- і наркозалежності випадають. Не працюють так, як раніше. Ми вже отримуємо менше кайфу. Проте люди все ж можуть знайти сенс. Сенсотворча діяльність може підтримувати людину і вести її кудись. Це ні в якому випадку не ставить хрест на людині. Це важливо, бо зараз такі люди вже ставлять на собі хрест, стигматизуються.
3 тези:
- Не варто себе полишати.
- Якщо не хочете ображатися на фразу «Ми — всього лише наш мозок», то врівноважуйте наукпоп поезією.
- Коли мова йде про психологію, варто не лише об’єктивізувати, а ще й зрозуміти. Якщо вам людина подобається або якщо вона вас бісить, то чому це відбувається. У всього є своя причина. І це дуже цікавий квест на все життя.
Андрій Заєць: Людям не подобається бути детермінованими, прогнозованими. Це частина відповіді на питання, чому я пішов у психотерапію. Прикладна, практична психологія дуже відрізняється від академічної, коли ми зіштовхуємося з конкретною людиною і конкретним досвідом. Наука про нейромедіатори зовсім не завжди здатна принести полегшення.
Там на перший план випливають якраз духовні речі, переживання власного життя і всі зв’язки, які у ньому спостерігаються.
3 тези:
- Універсального рецепта не існує. Те, що працювало для когось вчора, не гарантовано, що спрацює для вас сьогодні.
- Усі люди від чогось залежні так чи інакше. Але, окрім кисню, можна обирати, від чого ви будете залежні.
- Пишайтеся та викохуйте свій мозок, свою суб’єктивність. І тим, і іншим можна пишатися.
Повну програму слухайте в аудіофайлі
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо: