Анастасія Багаліка
Щодо вас чинять гендерно зумовлене насильство? Реагуйте! Воно саме собою не зникне — Марина Легенька
У подкасті «Не сама винна» — про насильство щодо жінок. Реальні історії постраждалих. Говоримо, чому це відбувається, що робити і як захиститися за допомогою законодавства?
Ведучі1
Гості2
На пальцях: що таке гендерно зумовлене насильство?
Гендерно зумовлене насильство вчиняють саме через гендер людини. Це крайній вияв дискримінації за ознакою статі. Страждають від гендерно зумовленого насильства переважно жінки. Одна з найголовніших причин такого насильства — це гендерна нерівність у суспільстві, де чоловіки зловживають своєю владою щодо жінок.
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству, та інші міжнародні правові документи виділяють різні види насильства. Серед них фізичне, психологічне, сексуальне, економічне, домашнє насильство. А також примусову стерилізацію, аборт, шлюб, каліцтво жіночих статевих органів, переслідування (сталкінг), насильство під час військових конфліктів, торгівлю людьми. І, звісно, гендерну дискримінацію.
Зазвичай гендерно зумовлене насильство приховується у суспільстві через традицію звинувачувати жертву і лишати безкарними злочинців. Тоді насильство стає системним.
Читайте також: Б’є — значить не любить, а вчиняє злочин: експертка з Ла Страда
Чому законодавство виокремлює гендерно зумовлене насильство як явище? Пояснює віцепрезидентка організації Ла Страда Україна Марина Легенька:
«Гендерно зумовлене насильство виокремлюють в окремий вид насильства, тому що це є специфічною групою. Його чинять чоловік чи жінка. Як показує практика в Україні та світі, гендерне насильство чинять саме щодо жінок і саме тому, що вони є жінками.
Ця група є специфічною і потребує спеціального захисту й підходів до надання допомоги та загалом спеціального реагування з боку держави саме на цей вид насильства».
Твій досвід — цінний!
Щоб краще зрозуміти, що таке гендерно зумовлене насильство і як з ним можна боротися, розкажемо історію Марини. Після двох років взаємин на відстані, Марина вийшла заміж за громадянина Нідерландів українського походження. Пара виховувала двох синів, весь цей час жінка страждала від психологічного насильства, постійного тиску і тотального контролю.
Спочатку героїня намагалася віднайти причину ненормальної поведінки чоловіка в собі, і зрозуміти, чи це, можливо, такий прояв надмірного кохання. Але з часом зрозуміла, що від її дій чи слів приниження і насильство ніяк не залежать. Тоді Марина вирішила боротися за себе:
«Я спочатку помічала, що у нього бувають такі емоційні реакції: ревнощі чи щось інше. Я думала, що це його любов до мене, турбота. Він міг на рівному місці мене ревнувати. Коли я переїхала у Нідерланди й стала залежною від нього, він поводився нестерпно. Була ескалація. Мені було неприємно. Була маленька дитина з нідерландським паспортом і я не могла повернутися в Україну, бо він не дав би мені дозвіл на виїзд з малою дитиною.
Був тотальний контроль мого життя. Якщо я не відповідала на його телефонний дзвінок, була катастрофа. Міг дзвонити 20 разів за 3 хвилини. Істерив, був пресинг.
Психологічне насилля майже завжди переростає в фізичне. Я дочекалася того моменту, коли він мене вдарив на вулиці. Я зрозуміла, що треба робити усе, що можу. Просила людей, що були поруч, телефонувати у поліцію. На той момент у мене не було телефону. Поліція приїхала швидко і процес почався.
Тоді я прочувалася безпечно, бо поліція долучила службу захисту дитини та нідерландську службу захисту дому — це така установа, яка займається розглядом сімейних справ.
На чоловіка наклали арешт. Він не міг приходити до будинку та на вулицю, де я живу 10 днів. Я також могла телефонувати у поліцію у будь-який час за небезпеки. Не потрібно було нічого повідомляти, вони бачили мою локацію і могли швидко приїхати».
Справу розлучення Марини у Нідерландах розглянули упродовж 10 днів.
«Усі намагалися убезпечити мене і дитину.
Я почуваюся у безпеці. Ми вже не живемо разом, розлучені. У нас нема нічого спільного, крім дитини. Справа закрита. Але нами наглядає служба безпеки дитини».
Які є види гендерно зумовленого насильства?
Видів гендерно зумовленого насильства є дуже багато. Кожен з них має свою специфіку у роботі з постраждалими як у правоохоронців, так і у фахівців соціальних служб. В Україні переважає домашнє насильство щодо жінок, яке теж має різні форми, пояснює віцепрезидентка Ла Страда Україна Марина Легенька. Вона каже, що крім домашнього насильства є ще сексуальне насильство, домагання, переслідування, примусові шлюби, примусова вагітність, примусовий аборт, стерилізація. Вона також додає:
«Залежно від виду гендерно зумовленого насильства, різним буде реагування.
Якщо людина розуміє, що стосовно неї вчиняють неправомірні дії, й розуміє, що це може бути пов’язано саме з її статтю, то йдеться про гендерно зумовлене насильство, насильство за ознакою статі. Залежно від дій, які відбулися, потрібно звертатися як за допомогою, так і за реагуванням до органів державної влади.
Дуже великий пласт домашнього насильства в Україні на сьогодні є непоміченим. У зареєстрованих випадках в 90% воно стосується жінок, і у 10% — чоловіків».
Слухайте також: «Українська традиція — захищена жінка»: чому було важливо ратифікувати Стамбульську конвенцію?
На пальцях: термінологія
Коли ми говоримо про гендерне насильство щодо жінок, слід бути дуже уважними й обережними у формулюваннях. Тому ми вирішили пояснити вам деякі терміни:
Кривдник — людина, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Відповідальність за насильство завжди лежить на кривдникові.
Відповідно людину, щодо якої вчинили насильство, ми називаємо постраждалою. Така термінологія є коректною і не завдає додаткової вербальної травматизації.
Українське законодавство та реагування на гендерно зумовлене насильство
Українське законодавство за останні роки зробило кілька великих кроків вперед у питанні реагування на гендерно зумовлене насильство, говорить віцепрезидентка Ла Страда Україна:
«Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію. Вона набуде чинності в Україні 1 листопада цього року. Це рамковий міжнародний документ про попередження домашнього і гендерно зумовленого насильства та реагування на нього.
На сьогодні в Україні діє спеціальний закон про запобігання та протидію домашньому насильству, спеціальні норми у Кримінальному кодексі, які передбачають переслідування за види гендерно зумовленого насильства».
Водночас в українському законодавстві щодо гендерно зумовленого насильства досі існують «сліпі зони», пояснює Марина Легенька:
«Наприклад, переслідування, сексуальні домагання не є криміналізованими в Україні, які дуже часто трапляються. До нині маємо стандарти судової практики, які передбачають, що суд має усіляко зберігати сім’ю. Маємо рішення, коли суди, у випадках домашнього насильства, дають час на примирення. Так вони порушують стандарти Стамбульської конвенції щодо заборони урегулювання конфліктів мирним шляхом, якщо був факт домашнього насильства».
Міжнародне законодавство, Стамбульська конвенція, у питанні гендерно зумовленого насильства мають ширшу рамку і вищі стандарти надання допомоги постраждалим. Відповідно, Україні треба буде ще внести зміни у законодавчу базу та у судову практику попри те, що багато що вже зроблено, каже Марина Легенька:
«Зокрема, це відповідні стандарти надання допомоги постраждалим, підвищена увага до притулків, передбачення компенсації постраждалій від насильства людині. Ці стандарти поки що не включені на достатньому рівні в українське законодавство».
Часто постраждала жінка може не усвідомлювати, що є жертвою домашнього насильства. Вона виправдовує насильство потребою зберегти сім’ю. У інших випадках гендерно зумовленого насильства постраждалі можуть швидше усвідомити, що те, що з ними відбулося, — злочин, але говорити чи діяти їм все одно може бути важко чи соромно. Віцепрезидентка Ла Страда Україна Марина Легенька пояснює, що треба робити насамперед:
«Якщо людина зрозуміла, що стосовно неї чинять гендерне насильство, потрібно реагувати. Насильство само по собі не зникне. Коло звужуватиметься. Потрібно звертатися до органів державної влади, телефонувати «102». Якщо насильство вже відбулося і постраждала людина не загрожена, можна з відповідною заявою звертатися у Нацполіцію».
Також можна звертатися за підтримкою на гарячі лінії допомоги постраждалим від гендерно зумовленого насильства:
- державна «гаряча лінія» — 1547,
- «гаряча лінія» Ла Страда Україна — 116 123.
Усі постраждалі від гендерно зумовленого насильства мають право на безоплатну вторинну правову допомогу.
Читайте також: Слово «гендер» в законах України з 2005 року, спекулювати ним почала РФ — Кобелянська
«Розірвати коло насильства»
У контексті гендерно зумовленого насильства часто можна почути формулу «розірвати коло насильства». Це означає, що необхідно говорити про те що відбулося, не замовчувати шкоду, яку вам заподіяли, звертатися по допомогу до правоохоронних органів, соціальних установ і громадських організацій. Зазвичай непокаране домашнє насильство циклічно зростає і все більше шкодить постраждалій.
Українські правоохоронні органи неодноразово фіксували, що найжорстокіші випадки насильства щодо жінок відбуваються тоді, коли є попередні звернення, на які належним чином не відреагували. Не всі жінки, які переживають насильство, наважуються розірвати коло після першого ж разу.
Часто жінці стають на заваді матеріальна залежність від кривдника, відсутність окремого від нього житла, страх суспільного осуду і брак психологічного ресурсу для боротьби. Якщо ви впізнали себе і свою ситуацію у цьому подкасті, пам’ятайте, що не треба боятися попросити про допомогу.
«Не сама винна» є спільним проєктом Громадського радіо та ГО «Дівчата»
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
