Поганий медик може нашкодити здоров'ю, а поганий журналіст може заподіяти шкоди психічному стану людей і країні в цілому – медіаекспертка

Найпопулярніші блогери в Україні, що мають мільйони підписок — зазвичай російськомовні блогери, які розповідають про своє життя і роблять здебільшого розважальний контент. Україномовний сегмент YouTube й Instagram теж існує і розвивається, із деким навіть намагаються боротися великі медіахолдинги. Як-от це сталось із каналом Geek Journal, який оглядає фільми та серіали, його могли заблокувати назавжди, оскільки на нього поскаржився канал «1+1» 4 рази із 3 можливих. Нібито через авторське право, але скарги з’явились після публікації відео, яке критикувало контент «1+1». Проте після того, як у мережі почався бунт на підтримку Geek Journal, скарги зникли.

Це історія про не дуже великий за своєю аудиторією канал, проте він наробив стільки галасу. Що ж тоді говорити про такі канали, як канал Анатолія Шарія, де майже 2,5 млн підписників? Цей приклад вже не є позитивним, бо такий канал хтось дивиться замість новин, а хтось вірить його маніпуляціям.

Блогерство поволі виходить на перший план, велика кількість людей орієнтуються на відомих блогерів, вони задають тенденції та стандарти, впливають на сприйняття подій. Чи можна вважати блогерів журналістами, а соціальні мережі сучасними ЗМІ?

Говорили про це з президентом Української Асоціації Медіа Бізнесу, членом Комісії з журналістської етики Олексієм Погорєловим.

Олексій Погорєлов: Вхід у професію журналіста не є закритим. Майже ніде у світі не вимагається спеціальних ліцензій чи підтвердження кваліфікації журналіста так, як це відбувається в інших професіях — наприклад, у лікарській чи судівській, де є переатестація регулярна. У журналістиці важливе питання довіри. Довіра є ключовим критерієм, за яким люди визначаються, чи вони будуть слухати й дивитися певний канал, певного блогера чи ні. Окрім етичних є професійні стандарти, професійна освіта. Свобода слова скрізь у всьому світі захищається як фундаментальна можливість для висловлення різних думок, навіть тих, з якими ми не погоджуємось.

Людина, яка дотримується етичних і професійних стандартів, яка працює на будь-якому каналі, оскільки в нього є велика аудиторія, де-факто є журналістом, медіа. Європейська комісія каже про те, що соціальні медіа не мають руйнувати демократію. Те, що не дозволено законом офлайн, має бути заборонено так само й онлайн.

Довіра — це та фундаментальна цінність, яка є і має бути в медіа. Якщо певна особистість не вимагає від себе дотримання стандартів, не вважає за потрібне і за доцільне це робити, а переслідує якісь власні інтереси, то аудиторія не має споживати неякісний контент, так само як людина не має  споживати неякісну їжу. Це питання інформаційної безпеки. Ми ж не йдемо до лікаря, якому не довіряємо? Так само ми не маємо споживати контент, якщо ми довіряємо джерелу.

Підтримайте Громадське радіо на Спільнокошті

Вікторія Єрмолаєва: Ми знаємо приклади, коли посвідчення журналістів намагаються видавати за гроші, Комісія з журналістської етики випустила окрему заяву з цього приводу.

Олексій Погорелов: Журналіст, який займається своєю роботою фахово, професійно дійсно захищений законом і має права й обов’язки. Вони збалансовані, ці права й обов’язки, тому що вплив журналіста вагомий. Журналіст впливає на велику кількість людей і мусить дотримуватись стандартів, вимог, має доступ до інформації, місць надзвичайних подій, органів влади, бо він має висвітлювати їхню роботу. Саме в цьому полягає занепокоєння через те, що є маніпуляції, мімікрія, пристосування до цього. Стрімкий розвиток соціальних мереж і новітніх медіа, які не врегульовані поки що ніде в законодавстві призводить до того, що організації, які хочуть працювати як журналістські реєструються як інформаційна агенція або інші медіа для того, щоб мати реєстрацію — тоді вони отримують законодавчий захист і відповідно обов’язки.

Цей випадок не новий, історія триває із 2013 року, коли комісія почала отримувати звернення щодо діяльності різних організацій, які видають журналістські посвідчення. До комісії ще в грудні звернувся Сергій Кот, головний редактор «Журналісти проти корупції» і поскаржився на публікації, опубліковані в Детектор медіа та на сайті Інституту масової інформації. Комісія розглянула скаргу, ухвалила рішення, з яким вочевидь пан Кот не погодився – буквально за кілька днів після рішення він звернувся до поліції. На сайті «Журналісти проти корупції» містяться умови, за якими статус журналіста може отримати кожен охочий. У рішенні КЖЕ вказано, що комісія з журналістської етики вбачає в цьому зловживання статусом журналіста і застерігає від отримання таких посвідчень.

Продовжили розмову з Тетяною Лебедєвою, медіаексперткою, членкинею КЖЕ.

Вікторія Єрмолаєва: Як зрозуміти, читаючи публікацію, чи правда там? За якими ознаками?

Тетяна Лебедєва: Простір зараз заповнений маніпуляціями, особливо в соціальних мережах. Розуміти, як вас хочуть пошити в дурні, зробити об’єктом маніпуляції — просто елементарна гігієна споживання інформації. Таких маркерів достатньо багато, добре було б, якби всі споживачі інформації розуміли, як відрізнити правильну інформацію.

Коли ви бачите якусь інформацію, треба зрозуміти, з якого облікового запису вона поширюється, чи не підозрілий він, чи знаєте ви щось про це джерело інформації. Якщо ця інформація впливає на ваші емоції, то це тим більш потребує вашої пильної уваги.

Перш за все потрібно намагатись докопатись до першоджерела, зрозуміти, де першоджерело цієї новини, чи достатньо аргументів і фактів у цій інформації, чи це просто емоційні висловлювання, оцінки, ярлики нескінченні й за ними нема стверджувальних фактів. Журналісти мають оперувати підтвердженими фактами.

Часто для маніпуляції використовують мову ворожнечі, це вже ознака того, що нами маніпулюють. Зараз абсолютно нівельований інститут експертів. Дуже часто з’являються якісь невідомі люди, які називають себе експертами й поширюють дезінформацію практично. Треба розуміти, що це за експерт, кому він відомий, чому він каже такі речі.

Справжній журналіст має відповідальність за ту інформацію, яку він розповсюджує. Ті, хто хочуть зманіпулювати, від цієї відповідальності відхрещуються. Вони не погоджуються, не хочуть брати на себе відповідальність, маніпулюють. Таким чином вони стають зброєю інформаційних війн.

Варто думати про відповідальність за дезінформацію. Є декларація про права людини, конвенція основних прав і свобод, де є стаття 10, яка вказує, що не може бути обмежена інформація і відповідальність має бути нерозривно пов’язана з розповсюдженням інформації. Якщо хтось порушує і не несе відповідальності за це, він може бути покараний, особливо якщо ця інформація завдає шкоди іншим людям, державі.

Моя позиція така — будь-хто, хто розповсюджує неправдиву інформацію, яка може нашкодити, має нести відповідальність. Поганий медик може нашкодити здоров’ю, а поганий журналіст або розповсюджувач інформації може чинити шкоду психічному стану людей і країні в цілому.

Зараз споживання інформації потребує вашої активної участі. Якщо ви не хочете бути пошитими в дурні, потрібно споживати інформацію свідомо, розуміти й працювати з цією інформацією. Є ціла армія людей, яка хоче вас дезорієнтувати й отримує за це зарплату.

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Програма виходить за підтримки Комісії з журналістської етики.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS