«Лукашенко переміг коронавірус» та інші фейки: як фільтрувати інформацію про COVID-19?

Гості — професор, автор першого в Україні підручника «Журналістська етика», президент Академії української преси, член комісії з журналістської етики Валерій Іванов; кандидат філологічних наук, викладачем Інституту журналістики КНУ Т.Шевченка Андрій Юричко, керівник фактчек-проєкту «БезБрехні» Олександр Гороховський.

Стандарти журналістики в часи пандемії, про які варто пам’ятати

Валерій Іванов: Ми маємо перевіряти будь-яку інформацію, яка нас зачіпає. Якщо я чую про те, що будуть дезінфікувати місто, в якому я живу, чи винайшли ліки від коронавірусу, я маю перевірити цю інформацію. Навіть, якщо вона в моєму улюбленому виданні.

• Будь-яку інформацію треба щонайменше двічі перевірити. Для журналіста професійного — це абсолютний закон, порушити який не може ніщо. Ані те, що це з офіційного джерела. Ані те, що це сказав якийсь друг чи знайомий.

Обов’язково інформація має бути зважена і збалансована різними точками зору. Якщо ми бачимо інформацію, яка чимось нагадує теорії змови, ну от про штучність коронавірусу, і так далі, ми вільні люди, кожен може обирати собі переконання… Але жоден з нас не хоче бути обдурений, тому маємо перевіряти.

Якщо ми маємо неточності в інформації — вона не заслуговує на нашу довіру. Обов’язковий стандарт — вказівка на джерело інформації.

Інколи журналісти маніпулюють зумисно, інколи — ні. Наприклад, якщо є якась зацікавленість в недобросовісних журналістів у продажах пульсометрів, то будуть писати про те, наскільки це важливо і необхідно його мати в кожній родині. Якщо немає зацікавленості, може бути більш зважена оцінка. Будуть поради, як зрозуміти, чи достатня в тебе сатурація кисню.

А може бути і добросовісна помилка. Журналіст може просто злякатися, недостатньо перевірити інформацію, яка йому здається абсолютно правдивою. І в результаті — надурити свою цільову аудиторію.

Як розповісти історію, зберегти лікарську таємницю, не розкрити персональні дані 

Андрій Юричко: Лікарська таємниця належить до персональної інформації, її поширення недоречне. Коли мова стосується ковіду, дуже багато журналістів навмисно чи не навмисно поширюють персональні дані людини, не звертаючись за її згодою.

Чиновник, депутат, публічна особа — також має приватність, хоча її межі в нього звужені, стосуються лише виконання ними функцій. Якщо ви дізналися, що депутат захворів на ковід, зовсім не обов’язково робити про це новину великими літерами, якщо він не зробить сам заяву про це в соцмережах.

Але, якщо ви знаєте, що в нього позитивний тест, і він проводить зустрічі з виборцями — тоді ця інформація є важливою для широкого загалу. І будь-які звинувачення з поширення медичної таємниці відходять на другий план. Тому що аудиторія, яка з ним зустрічається, повинна усвідомити ризики.

Як перевіряти інформацію і не розповсюджувати фейки 

Олександр Гороховський: Ми в рамках протидії фейків про коронавірус вже пів року спростовуємо фейки. Найулюбленіший фейк про Білла Гейтса — там ціла низка про нього фейків. За статистикою Facebook вже на кінець квітня про нього було опубліковано 16 тисяч оригінальних фейкових повідомлень, де його звинувачували у всіх гріхах людства. Ще ніколи не була одна особа таким антигероєм на тлі його благодійної і позитивної діяльності.

Фейки створюються не просто так, щоб ми посміялися, чи обурились, чи захопились чимось. Кожен фейк коштує грошей, і ті, хто його створюють, прекрасно розуміють, для чого він працює.

Фейки використовують для того, щоб ввести нас в оману, відволікти від реальної інформації, заповнити інформаційний вакуум, коли ми ще не отримали чітких інструкцій чи порад.

Коронавірус — це не просто медична тема. А фейки пишуться простою мовою, їх легко переказувати і розповсюджувати.

У Білорусі фейки використовують для піару постаті Лукашенко. Створюється образ такого керівника, який може викорінити навіть коронавірус. Парадокс в тому, що за кулісами цього піару відбуваються абсолютно протилежні речі. Коли ми аналізували цю інформацію, були повідомлення: «Дивіться, Білорусь нікого не слухає, і в них все класно. А ви йдете на поводу ВООЗ, і в нас все погано». Так от, насправді, там діаметрально протилежна ситуація. Коли ще почала просочуватись інформація про коронавірус, це ще був січень — початок лютого, МОЗ Білорусі почав консультування з чиновниками ВООЗ. Вони виконали практично всі рекомендації. ВООЗ настільки задоволений роботою Білорусі, що пише їм листи подяки.

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Програма виходить за підтримки Комісії з журналістської етики.