Проблема радянської людини у тому, що не було тяглості поколінь, вона нічого не знала про час своїх батьків — Філімончук

Продовжуємо говорити про радянське кіно. Чому постать міліціонера Жеглова з телесеріалу «Місце зустрічі змінити не можна» виявилася вагомішою за іншого персонажа з цієї картини — Шарапова? Чи можна вважати стрічку «Закоханий за власним бажанням» фільмом про відмову від амбіцій? Та як опрацьовували радянську дійсність режисери студії «Вірменфільм»?

Ведучі

Дмитро Бєлобров,

Григорій Пирлік

Гостi

Юрій Філімончук,

Ігор Грабович

Проблема радянської людини у тому, що не було тяглості поколінь, вона нічого не знала про час своїх батьків — Філімончук

Про це з ведучими Дмитром Белобровим та Григорієм Пирліком дискутують кінокритик Ігор Грабович, психолог Юрій Філімончук, а також кінокритикиня з Вірменії Діана Мартіросян.

Кінокритик Ігор Грабович розповідає, який фільм, на його думку, найкраще характеризує 70-80 роки.

«Я назвав би усім відомий серіал «Місце зустрічі змінити не можна». Це класичний фільм, в якому є чітка модель радянського життя. З одного боку є сталініст Жеглов, який вважає, що «вор должен сидеть в тюрьме», з іншого боку людина нової епохи — Шарапов, який вважає що до людей потрібно ставитися м’яко і не використовувати закон для насилля».

«Місце зустрічі змінити не можна»

Кінокритикиня Діана Мартіросян обрала як приклад фільм «Крупний виграш» (прим. ред. – фільм режисерів Альберта Мкртчяна і Петра Днояна, знятий у 1980 році).

«Головний герой фільму, який вийшов на пенсію, залишається непотрібним суспільству. Він випадково виграє у лотерею «Запорожець». Після цього його життя перетворюється на рутину, він не може отримувати задоволення від свого виграшу. Підіймається питання, що він винен як людина, якій пощастило, не сам отримувати задоволення, а приносити користь суспільству — розвозити своїх сусідів. Якщо ж вони отримують відмову — це сприймається з нерозумінням, тому що він же винен служити на благо суспільству — цей Запорожець і сам герой фільму» — розповідає Діана Мартіросян.

«Крупний виграш»

Юрій Філімончук коментує фільм «Закоханий за власним бажанням».

«Це був такий крик втраченого покоління, яке не могло знайти себе в цих умовах, хотіло жити своїм життям, але не знало цього життя. Проблема радянської людини була у тому, що не було тяглості поколінь, практично ти нічого не знав про час своїх батьків — вони приховували своє походження, життя з міркувань безпеки.

Цей фільм режисера Микаєляна, який був на відверто прорадянських позиціях, але не був прямим пропагандистом. Він знімав такі дуже м’які історії, у яких намагався показати, що людина завжди може знайти шлях і почати життя з нуля. Цей фільм про те, що людина себе віднаходить. Віднаходить свій шлях, скидає стереотипи, які вона має, так само і жінка, яку він зустрічає. Вони фактично як радянські Адам і Єва — починають нове життя».

«Закоханий за власним бажанням»

Випуск можна послухати у доданому звуковому файлі.