Адвокати-правозахисники завжди ставили питання про невинуватість своїх клієнтів і доводили, що їхні переслідування є нікчемними — Захаров

Говорили з директором «Харківської правозахисної групи», українським правозахисником Євгеном Захаровим.

Дмитро Бєлобров: З нашим попереднім співрозмовником, Іллею Новіковим,  ми трохи торкнулися теми справ дисидентів і таких легендарних постатей, як Діна Камінська та Софія Калістратова. Як ви гадаєте, чому саме в цей час, у 1960-х−1970-х,розпочинається процес поступового виходу адвокатів з тіні?

Судові процеси 30-тих років не передбачали участі адвоката чи захисника — адвокат Ілля Новіков

Євген Захаров: Все почалося саме тоді, коли влада намагалася звернути «відлигу» та почала «закручувати гайки». У всіх цих людей, які сприйняли «відлигу», як свою, які її вітали, які бажали іншого життя для себе, для своїх родин і для країни в цілому, постав дуже нелегкий вибір, що їм робити далі. Частина вирішила емігрувати, а частина − залишитися та творити моральний спротив тій політиці влади, яка була. Саме з цього і зародився дисидентський рух, правозахисний рух у колишньому СРСР.

Адвокати-правозахисники переважно були не юристами, а математиками, фізиками і представниками інших точних наук, а також гуманітарної інтелігенції. Вони завжди ставили питання про невинуватість своїх клієнтів і доводили, що їхні переслідування є нікчемними.

Це були часи, коли інтелігенція постала проти такої радянської політики в різних формах. Були різні типи поведінки людей в невільній країні, які намагалися поводитися як вільні люди. Це одне з визначень дисидентства.

Слід сказати, що мали велике значення і особисті стосунки, дружба. Скажімо, Діна Камінська з юності була подругою Давида Самойлова, вони вчилися разом ще ледь не в школі. Через нього вона була знайома з багатьма дисидентами.

Григорій Пирлік: Хочемо спитати про зовсім іншу постать. Це радянський адвокат Віктор Медведчук. Ви його у своїй статті називаєте болванчиком. Чому саме так, і як ви можете його охарактеризувати в ті часи, коли він ще був адвокатом?

Євген Захаров: Є таке словосполучення «китайський болванчик». Медведчук просто відігравав роль, яку йому відвели, здійснював цілком стандартний захист радянського адвоката в політичному процесі. Тобто він фактично підтримував обвинувачення і говорив тільки про пом’якшення участі підсудного.

Він, як відомо, був адвокатом у процесі Стуса у 1980-му році і зіграв таку роль. Я, власне, і написав цю статтю тому, що Медведчук стверджував, що «такі були часи, таке було законодавство, всі адвокати були такі». Я намагався довести, що це неправда і не всі адвокати були такі. Я подаю перелік тих процесів, у яких адвокати змогли домогтися пом’якшення долі своїх підсудних, а в деяких випадках їхніх підсудних навіть звільняли в залі суду.

Дмитро Бєлобров: Як це функціонувало? Є адвокатська спільнота, на одному боці є такі, як Медведчук, які фактично співпрацюють з владою. З іншого боку, є Діна Камінська та Софія Калістратова. Як вони спілкувалися у цій спільноті? Які стосунки були між ними там, у спільноті? Як вони співіснували?

Євген Захаров: Насправді, такого спілкування не було. Таких адвокатів адвокати радянські сторонилися і не бажали з ними підтримувати стосунки. Це в провінції. В Москві була інакша ситуація, там взагалі все було менш жорстко в 1970-ті−1980-ті роки, ніж в провінції. Як тоді казали, те, за що в Москві відрубають пальці, в Україні відрубають руку, так порівнювали. Таких адвокатів було доволі багато, саме московські та пітерські адвокати їздили по всьому СРСР і захищали дисидентів. Вони були в одному колі, це були найкращі московські адвокати, це слід підкреслити.

У нас в Україні також були такі адвокати. Був адвокат Іван Єршов, який захищав дисидентів у Києві в декількох процесах. Щодо Івана Коваленка, скажімо, він зміг домогтися більш м’якої міри покарання, ніж бажало обвинувачення.

Тобто те, що каже Медведчук − це неправда. Він відігравав роль, він робив кар’єру. Медведчук був молодим адвокатом, членом КПРС, йому треба було робити кар’єру, він її і робив. Тоді багато хто з молодих робив собі кар’єру на переслідуванні дисидентів.

Розмову слухайте у доданому звуковому файлі.

Повний випуск програми: Відсоток виправдань у радянських судах наблизився до нуля не в 30-ті, а в 50-ті роки — адвокат Ілля Новіков