«Чи ви не член нашої профспілки?»: як знайомилися геї в радянському Києві 

У студії «Громадського радіо» — голова правління Всеукраїнської громадської організації «Гей-альянс Україна» Станіслав Науменко та психолог Юрій Філімончук.

Станіслав Науменко розповідає: зазвичай геї збиралися у небагатолюдних місцях парків або біля громадських вбиралень. Такі місця називали «плешками». У Києві місцем зустрічі був Хрещатик. 

«На Хрещатику геї збиралися поруч із райвідділком міліції поблизу Бесарабки. Там було спокійніше», — говорить Станіслав Науменко. 

На скайп-зв’язу зі студією — ЛГБТ-активіст Саша Файнберг. Він розробляв екскурсію квір-історією Києва. Досліджував кодову мову гомосексуальної спільноти. 

«Радянські реалії накладали відбиток на те, яку мову було обрано. Уявіть ситуацію: умовний молодий чоловік іде Хрещатиком, стороною, де метро, вдивляється в обличчя людей, які сидять на лавках. Хтось притягує його увагу — можливо, тому, що не відводить очей. Він підходить і питає: «Вибачте, чи ви не член нашої профспілки?», — пояснює Саша Файнберг.

Секс між чоловіками радянська влада вважала злочином. За добровільний гомосексуальний зв’язок за статтею «Мужолозтво» можна було отримати до 5 років в’язниці. Психолог, психотерапевт Юрій Філімончук каже: кримінальне переслідування та суспільний осуд погіршували психологічний стан геїв та лесбійок. 

«Уявіть собі: ви дуже любите смажену картоплю, але всі довкола кажуть, що смажена картопля – це жах. І тоді людина, щоб бути в соціумі змушена думати, що це погано, вона має обирати щось інше. Відбувається соціальне розщеплення, дисоціація. Людина може відчувати внутрішню роздвоєність, сильно страждає через це», — наводить приклад Юрій Філімончук. 

Повна розмова — у звуковій та відео версіях. Про застосування статті «Мужолозтво» докладніше слухайте за посиланням. 

Випуск підготовлений за підтримки Freedom House Україна.