Якби не Сахаров, мене б не було в живих — лідер кримських татар Мустафа Джемілєв

Як співтворець водневої бомби, лауреат Сталінської і Ленінської премій академік Андрій Сахаров став правозахисником та яку роль відігравав в українському дисидентському русі.

Ведучі

Григорій Пирлік,

Євген Білий

Гостi

Мустафа Джемілєв,

Олег Бажан

Якби не Сахаров, мене б не було в живих — лідер кримських татар Мустафа Джемілєв
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/05/hr-antikult_2021-05-22.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/05/hr-antikult_2021-05-22.mp3
Якби не Сахаров, мене б не було в живих — лідер кримських татар Мустафа Джемілєв
0:00
/
0:00

21 травня виповнилося 100 років від дня народження Андрія Дмитровича Сахарова. Учений-фізик, ім’я якого сягнуло далеко за межі фізичної науки: Сахаров став чи не найголовнішим символом правозахисної діяльності в Радянському Союзі. За це у СРСР був позбавлений усіх державних нагород, але світ по той бік кордону нагородив його Нобелівською премією миру.

Андрій Сахаров. Фото Юрія Роста

Про спадщину Сахарова говорять старший науковий співробітник Інституту історії України Національної академії наук України Олег Бажан та лідер кримськотатарського народу, народний депутат України Мустафа Джемілєв.

Як Сахаров став дисидентом

Олег Бажан

Розповідає Олег Бажан:

«Уперше свою громадянську позицію Андрій Дмитрович Сахаров висловив у жовтні 1954 року. Саме тоді він підписав колективне звернення до Президії ЦК КПРС про стан біологічної науки в СРСР. В умовах хрущовської «відлиги», під впливом хвилі десталінізації він змінював свої погляди на суспільно-політичне життя — зокрема, в Україні. У зверненні Сахаров засудив антинаукові доктрини академіка Трохима Лисенка, який цькував генетику як лженауку.

Саме в часи хрущовської відлиги Сахаров почав віддалятися від завдань, пов’язаних із розробкою зброї масового ураження. Широкий діапазон його знань, проблем, якими він займався, статус секретності дозволяв йому ширше бачити проблеми світу. У 1956 році він почав прискіпливо вивчати біологічні наслідки, які можуть настати після ядерних випробувань. У 1958 році він написав статтю про радіоактивний вуглець та біологічні ефекти застосування ядерної зброї. Академік Сахаров хотів привернути увагу до гонки озброєння, звертався до Микити Хрущова з наполяганням більше не випробувати ядерні зразки зброї. Хрущов не прислухався до думки Сахарова, у спогадах першого секретаря ЦК КПРС є слова: «Я був би останнім слиньком, якби дослухався до думки цього вченого».

Як влада надалі реагувала на правозахисну діяльність Сахарова

«Найвище партійне керівництво не очікувало, що така людина — тричі Герой Соціалістичної Праці, заступник наукового керівника Всесоюзного науково-дослідного інституту експериментальної фізики, з високою зарплатою, службовим автомобілем «Волга», бонусами і статусом людини, яка може отримувати дефіцитні товари — може піти проти системи. Посилена увага радянських спецслужб до фізика почалася з 1966 року після того, як академік почав підписувати звернення, спрямовані на захист прав людини в СРСР. Зокрема, він засуджував появу статті 190 Кримінального кодексу РРФСР. Ця стаття запроваджувала відповідальність за поширення завідомо неправдивих суджень про владу.

У 1968 році Сахаров опублікував у «самвидаві» статтю «Роздуми про прогрес, мирне співіснування та інтелектуальну свободу». Спочатку КДБ не знало, як реагувати на появу тексту. Академіка намагалися напоумити. Тодішній керівник КДБ Андропов рекомендував зустрітися з Сахаровим одному з секретарів ЦК КПРС, пояснити «правила поведінки». Надалі спостереження посилювалося, особливо коли Сахаров у 1970 році став одним із фундаторів Московського комітету захисту прав людини».

Дотичність Сахарова до кримськотатарського руху

Мустафа Джемілєв. Фото: Сторінка Мустафи Джемілєва у Facebook

Згадує Мустафа Джемілєв:

«В історії кримськотатарського національного руху є багато людей не кримськотатарської національності, які допомагали нашій боротьбі. Насамперед це легендарний генерал Петро Григоренко — свою правозахисну діяльність він сконцентрував на кримськотатарському національному русі. Другий — це Андрій Сахаров.

Кримські татари привертали увагу Сахарова масовою участю в русі. Якщо московський дисидентський рух збирав під своїми зверненнями щонайбільше 120 підписів, у нас були десятки тисяч. Якщо в Росії дисидента заарештовували, навіть деякі родичі намагалися дистанціюватися від них. У нас, якщо кримського татарина заарештовували за участь у національному русі, від ледь не ставав національним героєм. Коли я був у місцях позбавлення волі, я був спокійний за свою родину, знав, що їй допоможуть.

Сахарова до нашого національного руху долучив Петро Григоренко, розповів, познайомив з документами. І після цього Сахаров став адвокатом нашого національного руху.

У моїй долі Сахаров відіграв вирішальну роль. Якби не міжнародна кампанія на мій захист, коли я тримав голодування, мене б точно не було в живих. А організували цю кампанію Петро Григоренко та Андрій Сахаров. Коли мене засудили, я мав намір і надалі голодувати, до останнього. І саме лист Сахарова зі словами: «Від твоєї смерті зрадіють тільки наші вороги» — вплинув на моє рішення припинити голодування».

Контакти Андрія Сахарова з українськими дисидентами

«Сахаров активно виступав на захист Василя Стуса, В’ячеслава Чорновола. Він намагався захистити всіх, кого утискала російська (радянська — ред.) влада. Для нього не мало значення, хто якої національності».

Додає Олег Бажан:  

«Андрій Сахаров реагував і на судилище Стуса в 1980 році, виступав на захист Анатолія Лупиноса. Він прибув до Києва разом із дружиною Оленою Боннер і оселився в готелі «Москва» наприкінці грудня 1971 року. КДБ злякався, що Сахаров приверне увагу до процесу, переніс судилище. Лупинуса засудили вже тоді, коли академік повернувся до Москви».

Ставлення до Сахарова в сучасній Росії

У вітальній телеграмі учасникам, гостям і організаторам урочистого заходу, присвяченого 100-річчю Сахарова, президент Росії Володимир Путін нічого не сказав про правозахисну діяльність академіка. Згадав лише про його «безцінний внесок у розвиток наукової думки, забезпечення обороноздатності і національної безпеки країни» та схарактеризував Андрія Сахарова як мужню та незламну людину.

Коментує Олег Бажан:

«Для сучасного режиму в Росії Сахаров як співтворець термоядерної зброї більш вигідний. А ось про правозахисну діяльність воліють не згадувати – сама Росія зробила відкат до імперіалізму, як і за життя Сахарова. Ідеї академіка йдуть усупереч з владною риторикою. Саме тому в Москві не дозволили провести вуличну фотовиставку до 100-річчя Сахарова. І,хоча Путін обіцяв спорудити пам’ятник Андрію Сахарову в Москві, це досі не виконано. Академік залишається дисидентом не тільки для СРСР, але й для сучасної Росії».

Повістю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису