Із відкриттям архівів стало більше інформації, але ми досі на шляху пошуку прізвищ і з'ясування кількості людей, похованих у Биківні — Шептицька

Продовження розмови про Великий терор та інші радянські репресії.

Ведучі

Григорій Пирлік,

Дмитро Бєлобров

Гостi

Тетяна Шептицька,

Роман Подкур

Із відкриттям архівів стало більше інформації, але ми досі на шляху пошуку прізвищ і з'ясування кількості людей, похованих у Биківні — Шептицька
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/08/hr-antikult_2020-08-05-online-audio-converter.com_.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/08/hr-antikult_2020-08-05-online-audio-converter.com_.mp3
Із відкриттям архівів стало більше інформації, але ми досі на шляху пошуку прізвищ і з'ясування кількості людей, похованих у Биківні — Шептицька
0:00
/
0:00

Гості програми Роман Подкур, кандидат історичних наук, голова Національної комісії з реабілітації і Тетяна Шептицька, кандидатка філологічних наук, заступниця гендиректора Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили».

Про порівняння Великого терору з Голокостом чи Китайською «культурною революцією»

Роман Подкур: У кожній країні є свої трагічні сторінки, де гинуло чимало людей. Упродовж липня 1937 і по листопад 1938 просто так, ні за що були засуджені понад 200 тисяч людей тільки на території України. За підрахунками Меморіалу — загалом по СРСР було розстріляно понад 600 тисяч людей. Заарештовано — більш ніж 2 мільйони.

Дехто каже — «А що відбувається? Ну постріляли тих чи інших осіб, які можливо і непотрібні були, це все вороги. Ну розстріляли «кримінальників» — очищення пройшло». Кожного дня в Радянському Союзі вбивали тисячу осіб — розстрілювали безневинних людей, які потім були реабілітовані.
Стосовно того, ким були ці вороги,  категорії відомі — колишні партійні та політичні опоненти більшовиків. Українським законом (від квітня 1991 року) не реабілітовували «кримінальників» і це вважалося цілком нормально на пострадянському просторі, хоча вони були засуджені в позасудовому порядку — «двійками» і «трійками».

Заповідник «Биківнянські могили»

Виникає просте питання: «За що засудили людину?». Він нічого не зробив — не вкрав, не вбив, не грабував. Його засудили тільки за те, що колись він був «кримінальником».
Фактично радянська влада проводила соціальну чистку суспільства за допомогою позасудових органів і вбивала людей. «Кримінальників» тривалий час не реабілітували і лише оновленим законом, який був прийнятий 3 роки тому, всі люди, які були засуджені у позасудовому порядку, були автоматично реабілітовані.

Про поняття «Великого терору»

Роман Подкур: Поняття Великий терор було запроваджене Робертом Конквестом (автор однойменної книги «Великий терор» — ред.). У перекладі з французької «терор» — це страх. Коли людину вбивають, завдання не просто вбити. Переслідується мета завдати страху. Хоча ці вироки і арешти відбувалися, начебто, у таємному порядку, про це знали всі — сусіди, родина. Ось такими масовими операціями, яких було декілька впродовж історії Радянського союзу, підтримувалось утримання народу у страху і покорі. Це було центральним засобом управління Радянського Союзу. Після репресій всі дуже добре пам’ятали — якщо ти будеш виступати проти влади, ти будеш арештований і знищений.

Заповідник «Биківнянські могили»

Тетяна Шептицька: Репресивна технологія поширювалась на дружин, членів родин, дітей так званих ворогів народу — в абсолютно різний спосіб. Це могло бути виселення з квартири і ліквідація майна, дітей відправляли в спеціалізовані дитячі будинки.

Долі дружин складались по різному — вони могли як уникнути безпосередньої репресивної машини, так і ні.

Був радянський письменник Михайло Мороз, який був репресований, потім реабілітований. Його діти писали лист, в якому просили про реабілітацію і розповідали про те, яких моральних збитків зазнала їхня родина. Їх із сестрою розділили, вони перебували в різних будинках, мати відбувала заслання. Через тавро дітей «ворога народу» вони не змогли отримати належної освіти і, відповідно, побудувати кар’єру. Із таких історій і складається загальна історія того всього.

Насправді, відомо далеко не все: і про кількість жертв, і про виконавців. Зараз у зв’язку з відкриттям архівів стало набагато більше інформації, оприлюднюють не лише прізвища, а всю їхню біографію, їхні кар’єрні щаблі в НКВД. Але щодо кількості жертв і персональної представленості — ми досі на шляху пошуку прізвищ і подальшого з’ясування кількості людей, похованих у Биківні.

На сьогодні на меморіальних стінах пам’яті в заповіднику вибито 18,5 тисяч прізвищ, майже 4 тисячі прізвищ відшукали пізніше. Це ми працюємо зараз із цими документами, які в Києві, у нас немає можливості відправляти людей до архівів в інші обласні центри.

Заповідник «Биківнянські могили»

Про невідомі місця розстрілів та поховань

Роман Подкур: У багатьох містах не виявлені місця поховань і постає питання: «Де розстрілювали?». Ми знаємо, що розстрілювали в обласних центрах, тому що там були тюрми. Але ж не всіх возили з усієї області — вони ж були величезні. Розстрілювали у Вінниці в парку — практично всі основні могили були викопані під час нацистської окупації і перепоховані. Останню могилу було викопано, коли будували кіноконцертний зал. Усі ці кістки були вивезені, всім заткнули рота, бо всі знали, що це за кістки. Сказали, що це колишнє єврейське і польське кладовище. Там, де були тюрми, крім низки обласних центрів: Тульчин, Брацлав, Кременчук, Умань, там треба шукати могили.

Читайте також: Після репресій усі дуже добре пам’ятали — якщо виступатимеш проти влади, будеш арештований і знищений — Роман Подкур про Великий терор

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS