facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Нова українська #10: Димна Суміш — О Боже мій

Філ Пухарєв цього тижня розповідає про головні фестивальні гурти літа, і на черзі — без перебільшення культова формація «Димна суміш»

Нова українська #10: Димна Суміш — О Боже мій
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Повернення Саші Чемерова та його команди на українську сцену ми чекали більше 5 років. «Димна Суміш» зібралася в 98-му в Чернігові, на початку 2000-х записала три знакові рок-альбоми, і раптом вже у статусі однієї з найкращих живих команд в Україні припинила існування — через те, що у 2012-му Чемеров переїхав до США. І ось цього літа «ДС» знову зібралися, аби влаштувати невеличку українську гастроль. Крім того, Чемеров привіз із собою свій новий гурт із Лос-Анджелеса — The Gitas.

Повернення на українську сцену хлопці відзначили концертами у Львові та Києві (у столиці через велику кількість охочих послухати їх відбулося аж два), а в середині липні виступили на фестивалі «Файне місто» у Тернополі, де слухачі не відпускали гурт зі сцени ще 20 хвилин після офіційного закінчення виступу. Повертатися їм варто було хоча б через те, що музиканти повернули любителям концертів стейдждайвінг — тобто, стрибки у натовп зі сцени.

А слухаємо ми пісню «О Боже мій» — одну з найновіших пісень, яку «Димна Суміш» випустили після реюніону. Ну як, найновішу: трек пролежав в архіві гурту 5 років, але ми почули його тільки минулоріч.

Поділитися

Може бути цікаво

Як діяти, якщо житло пошкоджене внаслідок обстрілу: інструкція від експертки

Як діяти, якщо житло пошкоджене внаслідок обстрілу: інструкція від експертки

«Не треба робити себе немічними»: пенсіонерка з Мирнограда про свій досвід переїзду до Києва

«Не треба робити себе немічними»: пенсіонерка з Мирнограда про свій досвід переїзду до Києва

«Аби потрапити на першу шпальту New York Times, треба, щоб відбулось щось дуже жахливе», — Вероніка Вельч

«Аби потрапити на першу шпальту New York Times, треба, щоб відбулось щось дуже жахливе», — Вероніка Вельч