«Зшивання» України з ЄС — потреби і перспективи: інтерв’ю з віце-прем’єркою Стефанішиною

Гостя — віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина.

Андрій Куликов: Що може змусити Ольгу Стефанішину, оглядаючись на події минулого тижня, вигукнути: «Ну і тиждень!»?

Ольга Стефанішина: Аж 2 міністри закордонних справ країн Альянсу (Латвії й Литви) заявили, що будуть вимагати ПДЧ для України.

Андрій Куликов: За всієї поваги, це не найбільші країни у НАТО. А яких зусиль ви докладаєте для того, щоб і поважніші, відоміші члени НАТО про це заявили?

Ольга Стефанішина: Іноді, щоби щось замовити в ресторані, треба щонайменше, щоби в тебе було меню. Тому незалежно від розміру і того, коли країни доєднались до НАТО, важливо, що є країни-члени, які забезпечують те, щоб питання, важливі для нашої країни, були в порядку денному роботи Альянсу. Але, звичайно, робота ведеться з усіма столицями.

Зрозуміло, що є країни, які скептично налаштовані до перспектив отримання Україною ПДЧ. Є країни, які агресивно налаштовані, як РФ. Росія вперше за тривалий час вийшла з агресивними меседжами щодо того, що членство в НАТО не допоможе Україні. Але, як неодноразово говорив Генсек НАТО, рішення щодо ПДЧ приймають країни Альянсу, а не Росія.

Про підтримку ідеї створення окремого Міністерства з європейської та євроатлантичної інтеграції

Ольга Стефанішина: Сьогодні ми перебуваємо на тому етапі відносин, зокрема з ЄС, коли навіть робота з координації та спрямування певних переговорів — це велика аналітична робота. Звичайно, у мене має бути структура та апарат, можливості для того, щоб забезпечувати формування порядку денного в цих питаннях.

Але при цьому статус віцепрем’єрки дозволяє координувати всі міністерства. Дозволяє не лише створювати нові можливості, спрямовувати, нормотворчу роботу або політичні переговори. А й вирішувати навіть проблемні питання. Міністри або заступники міністрів, керівники інших органів просто сідають за один стіл в моєму кабінеті, і ми знаходимо справжні важливі рішення

Якщо буде стояти питання створення Міністерства з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, я цю ідею гаряче підтримаю. Динаміка амбіцій України щодо ЄС і НАТО потребує інституційного підкріплення, навіть при наявності посади віцепрем’єрки.

Тому я сподіваюся, що оскільки розблоковані конкурси на держпосади, то як мінімум запустить повноцінну роботу така структура як Урядовий офіс з питань європейської та євроатлантичної інтеграції

Про зміну законодавства

Я б сказала, нам бракує часу для того, щоб парламент приймав ще швидше законопроєкти на виконання Угоди про асоціацію. Але, звичайно, порядок денний роботи парламенту дуже широкий. Хоча в ході всіх пленарних тижнів за останні пів року ВР мінімум ухвалювалось 2-3 євроінтеграційних закони.

Сьогодні ми маємо високу динаміку виконання Угоди про Асоціацію. У деяких сферах за цей рік ми вже виконали 100% наших зобов’язань по наближенню законодавства. Але оскільки хедлайном нашої роботи з ЄС цього року є зшивання України з ЄС, я б назвала кілька сфер.

Це сфера транспорту. Адже потрібно ухвалити закон про залізничний транспорт, впровадити закон про внутрішній водний транспорт. А також сфера митниці. Де ми вже, фактично, виконали 80% своїх зобов’язань. Лише маємо забезпечити їх впровадження через процедури спільного митного кордону і визнання документів. Ці дві сфери, які дозволять фізично зшити Україну з ЄС. І наростити нашу торгівлю через розвиток логістики.

• Україна підписала з ЄС найбільш масштабну Угоду про зону вільної торгівлі, яку ЄС коли-небудь підписував з третьою країною від Єгипту до Туреччини.

І дійсно, ми вже перевалили 5-річний етап виконання Угоди, де ми продемонстрували великий прогрес в наближенні до законодавства. Але в нас немає ілюзій про те, що ми повністю адаптуємо своє законодавство, і нас зразу приймуть до ЄС.

Саме тому з жовтня 2020 року, з саміту Україна-ЄС в нашому дискурсі й в офіційних заявах є позиція про доступ до внутрішнього ринку ЄС. Це рішення, яке приймається ЄС. Цей доступ підтягує нас до постійної роботи щодо модернізації правової системи таким чином, щоб наші компанії, наш ринок розвивалися в ногу з ЄС. У нас дуже прагматичний підхід, його дуже високо цінують в Брюсселі. Ми готові робити більше, якщо ми отримаємо більший доступ на європейський ринок. І навпаки.

Про Дунайську стратегію

Андрій Куликов: Серед останніх ініціатив України у регіональному співробітництві є те, що Україна буде головувати у Стратегії ЄС для Дунайського регіону. Чесно кажучи, для мене було великою несподіванкою, що є така особлива Стратегія. Як виникла така ідея, що ми там можемо не просто брати участь, але й очолювати цю роботу? І що Україна від цього може отримати?

Ольга Стефанішина: Останнім часом ми чуємо політичні меседжі від європейських лідерів, президента Байдена: про регіональну безпеку, стабільність, регіональне лідерство України. Головування України в Дунайській стратегії є підтвердженням визнання ролі України як регіонального лідера. Україна — перша країна за межами ЄС, яка не лише долучилася до цієї Стратегії, а й отримала головування.

• Це великий жест підтримки й визнання лідерства України, готовності запропонувати новий порядок денний для розвитку Дунайського регіону.

Ми будемо просувати питання «зеленої» трансформації (екологічні питання), питання логістики, економіки. Ми прийняли закон про внутрішні водні шляхи. І це такий інструмент, який дозволяє зшивати Україну з регіоном, з країнами, які об’єднані річкою Дунай. Тому формуємо зараз порядок денний.

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS