Втратити землі площею зі Словаччину — це ганебно для України — міністр агрополітики про приватизацію

Гість — міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко.

Роман Лещенко: На земельному форумі прийняли закон, повернули землю народу, а саме громадам, які 20 років не мали права розпоряджатися землею на території громади. Ми жили у викривленому дзеркалі, коли у людей забрали розпорядження і передали чиновникам в Київ. А ті в Києві за ці роки, зловживаючи своїми повноваженнями, виводили землю з державної в приватну власність.

Друга історична подія — це запуск геопорталу відкритих даних про землю: водні, лісові ресурси, інфраструктура. Це офіційний механізм, який дає можливість суспільству бачити все про свою країну.

Андрій Куликов: Пане міністре, наскільки громади готові до того, щоб порядкувати землею? Якщо 20 років у них не було отакого досвіду, то хто їм зараз допоможе?

Роман Лещенко: Громади формували. Ми готувались до цього процесу. Минулого року, згідно з указом президента, я, ще бувши головою Держгеокадастру, в ручному режимі передав землю в ОТГ. Я пообіцяв громадам, що ми приймемо відповідний закон, який дасть повноваження не лише розпорядження, а й контролю, залучення інвестицій, просторового планування, застосування електронних аукціонів. За ці пів року громади сформували департамент землеустрою, команди землевпорядників. У процесі реорганізації Держгеокадастру ми вивільнили понад 3000 людей, найкращих спеціалістів через конкурс громади залучили через свої інституції. І уже почали працювати.

Андрфй Куликов: Як ви оцінюєте небезпеку того, що між громадами виникатимуть суперечки за землю зараз?

Роман Лещенко: Ми не бачимо в цьому ризиків, оскільки кожна громада є розпорядником в рамках своїх адміністративно-територіальних меж. У них буде конкуренція за інвестиції, за те, щоб люди приходили в громаду, вкладали кошти, створювали робочі місця. Тому що основна логіка: хто ефективно працює на землі, той платить більше податків.

• Землю треба оформити та зареєструвати в державному публічному кадастрі. Це питання захисту інтересів людини.

Кожна людина має оформити землю, щоб потім її можна було передати у спадщину. У нас в Україні відсутність реєстрації земельних ділянок призвела до того, що дуже багато людей втратили свої масиви, бо не мали правоустановчих документів. Земельна реформа починається з порядку в документообігу.

• За 20 років мораторію понад 5 млн га земель державної власності вивели у приватні руки через механізми безоплатної приватизації. Земельний банк країни втратив 5 млн га. Сьогодні на балансі держави залишилося 750 тисяч га на акті постійного користування.

Розглядається варіант передачі цієї землі в новостворену інституцію — земельний банк. Держава стає учасницею ринку, викуповує земельні масиви. Але для того, щоб це робити, повинна бути чітка система контролю, нагляду. Потрібне чітке розуміння: держава викупає землю, щоб передати її в громаду чи здати в оренду? На жаль, мій досвіт та аудит показав, що держава за 20 років не контролювала землекористування. Втратити землі площею зі Словаччину на території України — це ганьба для держави.

Тому ми, розуміючи це, передали землю на місця. Ми вважаємо, що об’єднані територіальні громади будуть більш ефективними власниками. Бо вони краще знають, де сінокіс, пасовище, де їхня ділянка, хто на ній працює. У цьому і суть децентралізації. Щоб з центру передати владу на місця, і люди там розберуться, бо ми віримо у місцеве самоврядування.

Про землю для учасників бойових дій

Запитання слухача: Я вважаю грубою помилкою, що «АТОшникам» давали землю. Так само як для вступу у виш мав би бути один критерій — знання. А як ви вважаєте?

Роман Лещенко: Якщо в законі встановлено, що спеціальні категорії громадян мають право на землю — ми зобов’язані виконувати відповідні норми закону. На моє глибоке переконання, учасники бойових дій, враховуючи ті поневіряння і випробування, які вони проходили на фронті, заслуговують на цю землю. Але питання прозорості отримання цих земель, раціонального використання. Багато учасників та учасниць бойових дій не скористались своїм правом.

Їхні документи були використані у протиправний спосіб, на них була отримана земля. Учасники навіть не знали про це, вони сиділи в окопах, а їхніми паспортними даними торгували по всій країни. На цих людей оформляли землю, потім перепродавали ділянки. Люди не отримали права безоплатної приватизації

За даними проведеного аудиту, таких ділянок дуже багато. Тому критично важливо публічно відкрити всі дані, щоб суспільство побачило, де ця земля, хто її використовував. Повернути ці ділянки справжнім власникам — учасникам та учасницям бойових дій — можна у 3 способи.

Перший — це добровільна відмова тих махінаторів від приватизованих земельних ділянок. Другий — це вилучення земельних ділянок за допомогою рішення суду. Третій — через ведення санкцій до земельних махінаторів, які скористалися правом безоплатної приватизації.

В Україні мають ухвалити законопроєкт, який дозволить вилучати у власників та власниць земельні ділянки для суспільних потреб. Це потрібно, аби держава могла побудувати там об’їзну дорогу, міст чи залізницю.

Держава не може будувати інфраструктуру, бо усю землю поприватизовували. Власникам, у яких вилучать землю, компенсують вартість за нормативною грошовою оцінкою. Тобто держава компенсує умовні 30 тисяч гривень за гектар, але вона там побудує завод, дорогу, відповідну інфраструктуру. Бо ситуація настільки абсурдна, що навіть розширити фасад будь-якої дороги, наприклад, Київ — Одеса, ми не можемо, бо усюди є ділянки з табличками «Продається».

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS