Якби поліція затримувала під ОП, наслідки були б гіршими, ніж від дозволу закінчити акцію — радник голови МВС

Гість — радник голови МВС України Іван Варченко.

Іван Варченко: Під час масових акцій, зрозуміло, що беруть участь десятки-сотні людей. Зрозуміло, що поліція, слідчий мають на основі встановлених фактів, матеріалів доказової бази ідентифікувати осіб, які, наприклад, вчиняли незаконні дії, злочини або правопорушення. Відповідно поліцейські за сумою матеріалів роблять висновок, що це могла бути та чи інша особа.

І насправді тут немає нічого унікального для української поліції. У світовій практиці шукають схожих людей, а там — ті самі люди. А далі, в межах досудового слідства, кожен громадянин, якщо його не було на місці акції, скаже: «Мене не було». Він скаже: «Ось як я був одягнений під час акції». Він спростує усі ті докази, які зібрали слідчі поліції. Звичайно, тоді громадянин матиме можливість не бути притягнутим до відповідальності.

Андрій Куликов: За словами активіста Романа Ратушного, стаття 277 Цивільного Кодексу дає йому право на відповідь і спростування, якщо його неправомірно назвали, як учасника заворушень. Наскільки це ймовірно?

Іван Варченко: В Україні, на щастя, є можливість захисту кожного громадянина. Кожен громадянин захищається, як може. Хтось — публічно, хтось — іншими фактичними аргументами. Тому я б не став додаткову робити рекламу. Кожен громадянин має право на захист. І сам працювати на свій захист, і його адвокати. У межах судового розгляду його аргументи будуть почуті, якщо вони є правдивими.

Андрій Куликов: У пресслужбі Нацполіції повідомляють, що за фактом подій під час акції біля Офісу президента у суботу розпочате кримінальне провадження, кваліфіковане як «хуліганство». Наскільки ви передбачаєте, що така кваліфікація залишиться, наскільки вона може бути зміненою на дещо серйозніше?

Іван Варченко: 296 ст. Кримінального кодексу України, частина 4 — передбачає колективне хуліганство з використанням різних підручних засобів, які можуть використовуватися для завдання шкоди людям.

Ми розуміємо, що поліція має захищати національні інтереси та правовий порядок в державі. Громадянин в демократичній державі має право на особистий захист. Відповідно, я думаю, діалог буде вестися зараз в публічній площині, а потім крапки розставить судовий розгляд. Крім хуліганства ще інкримінується 194 ст. Кримінального кодексу — це знищення майна у великих розмірах. Також кілька осіб (до 10) будуть притягуватися за дрібне хуліганство за Кодексом про адміністративні правопорушення.

Андрій Куликов: Є подив від того, що заступник міністра Антон Геращенко розповів, що правоохоронці свідомо не заважали учасникам акції на Банковій, які потрощили вікно Офісу президента. Він пояснює це тим, що замовники провокації мріють, щоб вийшла поліція, застосувала силу, пролилася кров. Наскільки ви вважаєте це слушною тактикою? Я пригадую мітинги в Донецьку, чи в Харкові. І бачив, що там поліція не втручалася…

Іван Варченко: Є принципова різниця між тим, про що ви говорите, і тим, що відбулося під Офісом президента. Я, як громадянин, який бачив сотні та тисяч акцій в Україні й усьому світі, далекий від думки, що ця акція носила хоча б якийсь елемент політичної акції. Насправді політикою в даному разі тут не пахло, ні за формою, ні по суті.

У публічному дискурсі організатори акції говорять, що вони захищали свободу демократії людей, які незаконно переслідуються. Кажуть, що це робилося в мирний спосіб. Якщо доказом мирного способу є підпалені двері та розбиті вікна, ознакою боротьби за свободу і демократію є написи, а захистом Вищої ради правосуддя — хрести, якими розмальований Офіс президента? Це, напевно, різні поняття і розуміння про політичні акції.

Тому поліція розглядає ту акцію, яка відбулася, власне, як хуліганські дії людей, спрямовані на знищення майна.

Поліція має іти відповідно до закону «Про поліцію». Там визначено особливості використання поліцейських заходів. Зокрема, там говориться, що поліцейський захід має бути пропорційним, ефективним, достатнім. Ми розуміємо, що поліція, прогнозуючи розгортання кожної такої ситуації, відпрацьовує певні сценарії. Пропорційність полягає в наслідках.

Якби на місці відбувалися затримання людей, які вчиняли хуліганські дії, то ми розуміємо, що під час цього затримання фізично б люди страждали. Адже вони б чинили опір. Це традиційно пов’язано з певними втратами для фізичного здоров’я внаслідок вчинення опору. Наслідки, відповідно, були б гіршими, ніж від дозволу закінчити акцію із вчиненням тих правопорушень. І потім вже в спокійному режимі притягувати їх до відповідальності. Під час акції не було загрози життю людей.

У нас є прекрасний світовий приклад, дуже революційна держава в Південній Америці — Болівія. Їй ще немає 200 років незалежності, але вже відбулося понад 200 революцій. Це найбідніша держава Південної Америки. Але там молоді гарячі люди отримують повагу суспільства.

• Революцією не можна постійно лікувати організм. Коли кожен масовий захід намагаються перетворити в революцію. Це неправильно. Бо це хірургічне втручання в державний організм.

Насправді в нас є елементи демократичного впливу. Такі як вибори, діяльність політичних партій, громадських організацій. Зрештою, проведення мирних масових заходів. Дискредитувати масовий протест як форму політичної діяльності, напевно, ніхто в зрілому суспільстві не зацікавлений.

Андрій Куликов: Підозри, які висунули двом активістам, передбачають до 7 років в’язниці. А, приміром, вбивці Гандзюк отримали від 3 до 6…

Іван Варченко: Правоохоронна система повинна діяти відповідно до того законодавчого поля, який є. Якщо є проблеми з неадекватністю покарання за той чи інший злочин, з недостатністю використання пом’якшувальних обставин, то питання перш за все до законодавчої системи.

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS