Через годину чи за годину: яка фраза видає польський вплив

Розбачмо полювання за прийменниковими скарбами й заразом пастками!

Отже, «побачимося через пів години» чи «побачимося за пів години»? Як кажете ви? 

Щоб зрозуміти, як правильно вживати, зазирнімо насамперед у тлумачний словник! Згідно з ним прийменник через вказує на часові відношення та уживається на означення певного терміну, промІжку (зверніть, будь ласка, увагу на наголос — промІжку) часу, після якого щось здійснюється, наприклад: через тиждень молодиці коровай місили.

На хуторі (Тарас Шевченко, поема «Наймичка», І, 1963, 316); 

• — Потерпи, моя рибочко, хоч через петрІвку; я так наведу, що вони [батьки] про мене будуть знати і чути що-небудь непогане (Григорій Квітка-Основʼяненко, повість «Маруся», II, 1956, 50); 
• Через дві години їзди добралися до ЧупАхівки (Григорій Тютюнник, роман «Вир», 1964, 144).

Також прийменник через уживається на означення тривалого промІжку часу, всього визначеного періоду, протягом якого щось відбувається, розгляньмо приклади зі словника:

• Не диво, що через увесь час обіду під впливом тих докторських розмов і признань Целя сиділа, мов причарована (Іван Франко, повість «Маніпулянтка», II, 1950, 309); 
• Подружжя ПОловців пішло до домівки… вони йшли впевнено й дружно, як ходили через ціле життя (Юрій Яновський, новела «Шаланда в морі», II, 1958, 193); 
• Через довгі роки ми, й діти наші, й прАдіди ждали до себе братів з Великої України і от тепер на власні вуха чуємо про те, що вони вже на тім боці Черемошу (Ігор Муратов, «Буковинська повість», 1959, 122).

Уживається прийменник через й на означення повторення чого-нЕбудь після тОго, як мине певний промІжок часу, наприклад:

• відпочивати через день; 
• зміна через вісім годин.

Також кажемо «через деякий (якийсь) час», що означає «після точно не визначеного невеликого проміжку часу; трохи згодом», наприклад: 

• — Нудьга, — каже через деякий час СагайдА. 

— Ненавиджу оці оборони. Копай і копай без кінця. Святе діло наступ (Олесь Гончар, роман «Прапороносці», III, 1959, 28); 

• Через якийсь час до неба піднялися два криваві стовпи вогню, а над ними золотими знаками злітали гнІзда і вІхті чи то соломи, чи то сіна (Михайло Стельмах, І, 1962, 461).

До прикладу, зауважу, на сторінках історико-героїчної поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки» 1841 року читаємо:

«Через тиждень обіцявся

Прийти за тобою».

«Через тиждень! через тиждень!

Раю мій, покою! 

<…>

Через тиждень, бабусенько..

Ще три дні осталось.

Ох, як довго!..

<…>

Через тиждень в ЛебединІ

У церкві співали: 

Ісаія, ли й куй! 

А в оповіданні Івана СЕнченка «Рубін на Соломʼянці»:

«Його брали в роботу, і кожного разу після прочуханки він обіцяв, що більше не буде, але через тиждень-другий йому знову заходив дур у голову і він подвизАвся (подвизАтися — діяти, працювати, виявляючи себе в якій-небудь галузі, переважно негативно) далі, бо хлопець був сильний і не всю його силу забирало навчання».

Марія Матіос у «Щоденнику страченої» писала:

«Мій стан після такого прощання нагадував стан опісля анестезії зуба, з якого мають видалити нерв: згорнувшись майже калачиком, чекаєш найгострішого болю, а біль, тупий і довгий, приходить аж через годину, коли його вже не чекаєш».

«Через кілька хвилин вони вже з апетитом їли смаженого оселедця, а в солдатському казанкУ закипав морквяний чай», — писав Федір Бурлака.

Отже, слід казати «побачимося через пів години», а не «побачимося за пів години», бо останній варіант є польський. До того ж прийменник за створює непотрібну двозначність: «закінчу за годину» може означати «протягом тижня», а «через» — коли спливе ця година.

У сучасному «Словнику української мови: у 20 томах» прийменник за теж позначає часові відношення, зокрема з 3 по 6 значення. Уживається з родовим відмінком при вказуванні на час, період, коли що-небудь відбувається або відбувалося, наприклад:

• Була в Латії синагога, збудована за давніх літ (Іван Котляревський, бурлескно-травестійна поема «Енеїда»); 

• В соціалістичному русі він давно брав участь, але за часів реакції не обзивався нічим (Володимир Винниченко, роман «Божки»); 
• — Ця історія починається ще за часів Щека, Кия і Хорива (Олег Чорногуз, роман «“Аристократ” із Вапнярки»); 
• Першу монументальну будівлю Луцька було споруджено за часів правління князя Ярослава Ізяславича (з наукової літератури); 
• За Австрії дорога поділила село на Уріж Вишній та Уріж Нижній (із журналу).

Прийменник за вживається й при вказуванні на особу, в період життя або діяльності якої здійснюється, відбувається що-небудь:

• «Так нехай, — думає [батько], — дитина нагуляється, поки молода, та згадує, як добре було за батька жити» (Григорій Квітка-Основʼяненко, повість «Козир-дівка»); 
• Було вже так одного разу, ще за царя, що повиходили сюди ж таки люди зустрічати архієрея (Олександр Довженко, кіноповість «Земля»); 

уживається також прийменник за при вказуванні на предмет, явище, за наявності якого що-небудь відбувається:

• Він поспішав, щоб за сонця увійти в місто (Петро Панч, роман «Облога ночі»); 
• Виїхати треба було рано, щоб ще за холодку пригнати биків до лісу і не мучити їх по жарі (Григорій Тютюнник, роман «Вир»).

Четверте значення у словнику фіксує вживання прийменника за із знахідним відмінком при вказуванні на промІжок часу, протягом якого що-небудь відбувається:

• Змолотили [люди жито], нівроку їм, 

За одну годину (Тарас Шевченко, поема «Княжна»); 

• Пʼять ораторів змінЯється за хвилину — та кортить усім говорити (Олександр Довженко, кінопоема «Арсенал»); 
• Як перебитися до зими, щоб хоч ці гроші, що є, за літо не розтратити? (Роман Іваничук, роман «Мальви»); 
• За два дні вивідці розшукали в замерзлій драговинІ чимало словІнських родів, бо туди нЕдруги не наважилися заходити (Іван Білик, роман «Меч Арея»); 
• За дві години подорожі трапився Стефановичу лише один зустрічний (Юрій ХорУнжий).

Пʼяте значення у СУМі-20 фіксує вживання прийменника за із знахідним відмінком при вказуванні на термін, промІжок часу, після якого що-небудь відбувається:

• За місяць я пришлю Вам рукописи (Михайло Коцюбинський); 
• Поїзд прийде за пів години (Юрій Яновський, роман «Майстер корабля»); 
• За години дві настане тиша (Юрій ЛОгвин, роман «Таємниця одного дiаманта»); 
• Спалахнула блискавка, а за хвилю тріснув дужий грім (Валерій Шевчук, роман-трИптих «Три листки за вікном»).

Шосте значення у словнику позначає вживання прийменника за із знахідним відмінком при вказуванні на період, який відділяє одну дію від іншої наступної, на певний час перед чим-нЕбудь:

• За день до мого одʼїзду я востаннє пОхапцем передивлявся свої книжки (Степан ВасИльченко, новела «Осінній ескіз»); 
• Cаме перед тим за день жінка Кушніренкова приходила на хутір (Андрій Головко, роман «Бурʼян»).

Також прийменник за в сьомому значенні у словнику вживається при вказуванні на послідовну зміну однієї дії, стану, особи, предмета, явища іншою дією, станом і т. ін.:

• Похилилась, заплакала [Ярина] знову… А за нею й старий батько (Тарас Шевченко, поема «Сліпий»); 

• — ПартачІ! Партачі! Партачі! — кричав він за кожним невдалим пострілом (Олесь Гончар, роман «Прапороносці»); 
• Слідом за першим корвЕтом стартував другий, а за ним і третій (Олег Авраменко, роман «Реальна загроза»).

У восьмому значенні прийменник за вживається з орудним відмінком при вказуванні на одночасність, паралельність різних дій, занять і т. ін.:

• Я всі вечори просиджував за переглядом перекладів (М. Коцюбинський); 
• — Година друга ночі, а він сидить! Коли б іще за малюванням! (Василь Шевчук); 
• Як уперто розплутував [Андрій] неймовiрно складнi гегелiвськi формулювання, вiдпочиваючи вiд цьогО заняття лише за читанням розповiдi Дельбрюка про колишню могутнiсть швейцарської пiхоти (П. Загребельний).

Тепер дослідімо «Російсько-український словник сталих виразів» 1959 року Івана ВиргАна та Марії Пилинської. Російський вираз «спустя некоторое время» почАсти перекладають буквально. Словник пропонує варіанти, як-от: «через (за) якийсь час»; «по якомусь часі»; «[трохи] згодом»; «перегодом»; «невдовзі».

Фраза «из-за маловажной, незначительной причины» ошатною звучить як «з малої причини»; «через (за) марницю (дрібницю, дурницю)»; (іноді жартомА) за онучу. [За онучу збили бучу. Пр.]». Вираз «по важным, уважительным причинам» має відповідники «через важливі, поважні причини»; «з важливих, з поважних причин». А «это было вызвано разными причинами» — «це сталося з різних причин»; «на це склалися різні причини»; «різні причини викликали це (привели до цьОго)». У росіян «через (в) час по чайной ложке (перен. разг.)» — а у нас «через годину (щогодини) по чайній ложці»; «дуже (вельми) поволі»; «по краплині». Як поетично і влучно заразом, правда?

Запамʼятаймо також, як українською звучать інші сталі вирази:

• «долго ли, коротко ли» — «чи довго, чи недовго»; «через яку-таку годину»; «через якийсь час»; «по якійсь годині»;
• «в ближайшие дни» — «найближчими днями»;
• «в былые дни» — «(за) минулих (колишніх) днів»; «колись»;
• «в выходной день» — «вихідного (вільного) дня», «вільної (вихідної) днини»; 
• «в дни войны» — «(у) війну»; «за війни»; 
• «в наши дни» — «за наших днів»; «за нашого часу»;
• «в один из дней» — «одного дня (одної днини)»;
• «в один прекрасный день» — «одної красної (гарної) днини»; «одного прекрасного (прегарного) дня»; 
• «в течение дня» — «за день»; «протягом дня»; 
• «в течение первых дней» — «протягом перших днів»; «у перші дні (у перших днях)»; 
• «в тот день, в те дни» — «того дня (тієї днини), тими днями»; 
• «в этот день, в эти дни» — «цього дня (цієї днини), цими днями»; 
• «два дня назад» — «два дні тому»; «два дні перед цим»; «(зрІдка) перед двома днями»;
• «день клОнится к вечеру» — «хилилося (схилялося, клалося) на вечір»; «уже день вечорів (сонце вечоріло)»; «було вже надвечір (надвечори)»; «(давн.) сонце стояло (було) на вечірньому прузі»;
• «день наступает» — «день настає (надходить, заходить, починається)»; «на день заноситься»; «дніє»; 
• «днём» — «удень»; «за дня»; 
• «за день перед этим» — «день тому»; «день перед цим»;
• «Днём с огнём не сыщешь» — «В світі [білому] не знайдеш», «Удень з каганцем не відшукаєш», «Того і вдень зі свічкою не найдеш» — свої та дуже приємні слуху й розуму прислівʼя;
• «Ищешь вчерашний день, а он уже прошёл» — «Вчорашнього дня стома кіньми не доженеш (прислівʼя)»;
• «лишь бы день прошёл» — «аби день до вечора»; «аби день переднювати»; 
• «на [этих] днях» — «цими днями»;
• «ввиду отсутствия денег» — «за браком (через брак) грошей»; «через безгрішшя (безгрошівʼя)»; «бо нема(є) грошей». 

Озброївшись мовностилістичним довідником «Як ми говоримо» Бориса Антоненка-­Давидовича, читаємо, що з прийменниками при й за трапляється чимало помилок на письмі й з уст. Візьмімо такі фрази: «При будуванні клубу ми застосували всі нові технічні досягнення»; «При бажанні цьогО можна досягти»; «Це можна здійснити при всіх обставинах». У всіх цих фразах прийменник при стоїть на позначення часу. Погляньмо, коли саме наша класика й живе народне мовлення користуються цим прийменником: «Була в мене небога, при мені вона і зросла» (Марко Вовчок); «Три Явори посадила сестра при долині» (Т. Шевченко); «Він такий у нас чоловік, що все при начальстві крутиться» (з живих уст). У всіх цих прикладах прийменник при позначає місце. Уживають його й як відповідника до російського прийменника в: «Як живе чоловік при вбозтві, то й хороший зробиться поганий, а як при волі, то й ледащо покажеться гарне» (Б. Грінченко), — або в таких висловах, як при розумі, при здоровʼю: «Був чоловік середніх літ, при здоровʼю» (Ганна Барвінок).

Далеко рідше ми натрапляємо на прийменник при з відтінком часу: «При слові “клЮчниця” Зоя злісно стИснула губи» (Леся Українка); «При такій інтенсивній праці треба добре їсти» (М. Коцюбинський); «При згоді були люди» (Словник Б. Грінченка). У цих фразах можна поставити й описову конструкцію: «Коли почула слово “клЮчниця”…», «Коли так інтенсивно працювати…», «Коли згОджувалися…».

Якщо у фразі мовиться про історичний або тривалий час із життя певної людини чи багатьох людей, тоді класика й народне мовлення вдаються до прийменника за: «Ото було за наших часів — Верді, Россіні…» (Леся Українка); «За Хмельницького Юрася пуста Україна звелася, а за Павла Тетеренка — не поправиться й теперенька» (Матвій Номис); «За царя Панька, як земля була тонка» (приповІдка); «Це було ще за життя мого батька» (з живих уст).

Із цих прикладів випливає, що й у трьох перших фразах слід було сказати: «Коли будували (або — будуючи) клуб, ми застосували»; «Коли є бажання (або — бажаючи), цьогО можна досягти»; «за всіх обставин».

Дякую, що повсякчас слухаєте «Ошатну українську» зі Світланою Білою на Громадському радіо! Почуймося! Й обіймаю кожного та кожну!