Імена та прізвища під мікроскопом: відмінюйте без помилок

Загальне правило таке: чоловічі прізвища відмінюються усі. А жіночі? Усі, крім тих, які закінчуються:

• на приголосний — наприклад, Кушнір, Одарчук;
• на о — Снітко, Костенко, Пашко, Самойленко.

Запамʼятаймо:

✅ (з) Лі́ною Костéнко, АЛЕ (з) Івáном Костéнком, а не ❌ Івáном Костéнко;

✅ (для) Марі́ї Сéник, АЛЕ (для) Василя́ Сéника, а не ❌ Василя́ Сéник;

✅ (завдяки́) Людми́лі Симонéнко, АЛЕ (завдяки́) Василю́ Симонéнкові або Василе́ві Симонéнку, не ❌ Василе́ві Симонéнко;

✅ (всу́переч) Катери́ні Балі́й, АЛЕ (всу́переч) Михáйлові Балію́ або Миха́йлу Баліє́ві, не ❌ Миха́йлу Балі́й; 

✅ (на) Ні́ні Бáйко, АЛЕ (на) Андрі́єві Бáйку або Андрі́ю Бáйкові, не ❌ Андрі́ю Бáйко тощо.

Також кажемо, наприклад: 

✅ (при) Петро́ві Пороше́нку або (при) Петрі́ Пороше́нкові, аж ніяк не (при) ❌ Петро́ві Пороше́нко;

прийняти Івана Кушні́ра, але Олену Кушні́р;

перевести Семена Снітка, але Світлану Снітко.

Так само і з чоловічими прізвищами Адáменко, Крáвченко, Мусіє́нко, Олексі́єнко, Петрине́нко тощо. Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.

Можете перевірити в Стандарті державної мови «Український правопис», чинному з 28 березня 2026 року. Підкажу! Це § 142. Відмінювання прізвищ. Сторінка 141.

Варто зауважити, що склад українських прізвищ строкатий:

• похідні від іменників — Кравець, Сокіл, Гуща;
• похідні від прикметників — Поважний, Потужний, Сірий;
• звуконаслідувальні — Кібка́ло, Сокотун;
• складні різного типу творення — Непийпиво, Тягнибок, Панібудьласка;
• запозичені — тюркське Туга́, болгарське Хри́стов.

За особливостями відмінювання прізвища поділяють на прикметникОві й іменникОві. Які це прізвища, утворені від коротких форм прикметників і дієприкметників? Йдеться про чоловічі та жіночі на приголосний, без ознак прикметників і дієприкметників, схожі на іменники: Буй, Глух, Мо́лод, Бажа́н, Жада́н, Руба́н, Продан. Як їх відмінювати?

Ці прізвища втратили ознаки прикметників і дієприкметників, тому відмінюйте їх, як іменники твердої, мʼякої, мішаної груп ІІ відміни:

• Глух — Глу́ха, Глу́хові (Глу́ху), Глу́хом, при Глу́хові (Глу́ху), у кличному відмінку: Глу́ху (Глух);
• Жада́н — Жадана́, Жадано́ві (Жадану́), Жадано́м, при Жадано́ві (Жадані́), у кличному відмінку: Жада́не (Жада́н);
• Руба́н — Рубана́, Рубано́ві (Рубану́), Рубано́м, при Рубано́ві (Рубані́), у кличному відмінку: Руба́не (Руба́н).

Жіночі прізвища цього типу не відмінюються!

Тобто:

• Глухові Степану, але Глух Галині; Холоду Івану, але Холод Василині; Жадана́ Віктора, але Жада́н Марії.
• Чоловічі прізвища із суфіксами -ин-, -ишин- відмінюємо як іменники ІІ відміни твердої групи:
• Ру́син — Ру́сина, Ру́синові (Ру́сину)…;
• Хо́мин — Хо́мина, Хо́минові (Хо́мину)…;
• Івани́шин — Івани́шина, Івани́шинові (Івани́шину)…, АЛЕ прізвища прикметникОвого походження на -ишин зберігають закінчення прикметника у формі орудного відмінка однини та у формах множини (крім називного і кличного відмінків): Івани́шиним, Романи́шиним; Романи́шиних, Романи́шиним, … Романи́шиними…; Івани́шиних, Івани́шиним… Івани́шиними…

Жіночі прізвища із суфіксом -ишин-(а) відмінюємо як прикметники жіночого роду: Івани́шина, Івани́шиної, Івани́шиній, Івани́шину, Івани́шиною, (на) Івани́шиній, Івани́шина.

Прізвища прикметникового типу на -ий (-ій) відмінюємо як відповідні прикметники чоловічого та жіночого роду (твердої чи мʼякої групи):

• Авдіє́вський — Авдіє́вського, Авдіє́вському, Авдіє́вського, Авдіє́вським, (на) Авдіє́вському…;
• Кобиля́нська — Кобиля́нської, Кобиля́нській, Кобиля́нську, Кобиля́нською, (на) Кобиля́нській…

Чоловічі прізвища на -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, – ін (-їн), -ишин (-їшин): Лесів, Стасів, Яцків, Зеров, Домчин, Ільїн, ПономарІв, КовалІв, ПрОкопів, Гнатів, Яремчишин, Грицишин — це прізвища у формі присвійних прикметників. Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюємо за такими зразками:

Тобто треба додержувати чергування і з о та е у прізвищах на -ів, а в орудному відмінку вживати закінчення -им:

• Ковалі́в — Ковале́ва, Ковале́вим;
• Про́копів — Про́копова, Про́коповим;
• Пономарі́в — Пономаре́ва, Пономаре́вим.

Отже, як чергувати голосні в прізвищах на -ів? У закритому складі пишіть і, у відкритому — о або е. Закритий склад закінчується на приголосний, відкритий — на голосний: Ле́-сів — Ле́-се-ва; Ми-ха́й-лів — Ми-ха́й-ло-ва.

Як бачимо, СДМ «Український правопис» допускає варіант без чергування у прізвищах цього типу: КовалІва, ПрОкопіва, КИрчіва, МихАйліва тощо. Однак, як зауважував професор Олександр Пономарі́в, такі форми мають розмовний характер. Приклад від Олександра Пономаре́ва, цитую: «Був такий український письменник Василь Ко-ро-лів, а його дружина, теж українська письменниця й археолог, — Наталена Ко-ро-ле-ва».

Зверніть увагу: Ковалі́в і Ковальов, Пономарі́в і Пономарьов — це різні прізвища.

Чоловічі прізвища прикметникового типу в місцевому відмінку можуть мати паралельні закінчення: при Со́сницькому (при Со́сницькім). У діловому мовленні нормативним є закінчення -ому.

До іменникОвих належать прізвища, утворені:

• від імен і загальних назв — Заєць, Лисиця, Куліш, Пиріг, Доля;
• за допомогою суфіксів — Ступа́к, Подоля́к, Ще́рба́нь, Гра́бар, Дерка́ч, Гулькевич, Даниле́нко, Рудич, Сніжко, Линник, Костюк, Свистун, Братусь, Ковальчук;
• за допомогою префіксів не-, за-, без-, ви-, по-, пере- — Небаба, Задніпро́вець, Безпа́лько, Видубець, Подоро́жній, Пере́вертень;
• від певної граматичної форми слів — Давида, Свири́да (це родовий відмінок від імен Давид, Свири́д);
• внаслідок опущення частини слова — Рюма (рюмати), Рудь (рудий);
• складанням основ різних частин мови — Пали́вода, Стодоля, Семиро́зум, їх слід писати разом.

Українські та інші словʼянські прізвища, які мають закінчення іменників I відміни, відмінюємо як відповідні загальні назви I відміни, а прізвища із закінченнями іменників II відміни відмінюємо за зразками відмінювання відповідних загальних назв II відміни:

• Гми́ря — (для) Гми́рі, Гми́рі, Гми́рю, Гми́рею, (на) Гми́рі…;
• Мáйборода — Мáйбороди, Мáйбороді, Ма́йбороду, Ма́йбородою, (на) Мáйбороді…;
• Мамали́га — Мамали́ги, Мамали́зі, Мамали́гу, Мамали́гою, (на) Мамали́зі…;
• Панібудьлáска — Панібудьлáски, Панібудьлáсці, Панібудьлáску, Панібудьлáскою, (на) Панібудьлáсці…;
• Бýсел — (для) Бýсла, Бýслові (Бýслу), Бýсла, Бýслом, (на) Бýслові (Бýслі)…;
• Гнатю́к — (для) Гнатюкá, Гнатюкóві (Гнатюкý), Гнатюкá, Гнатюко́м, (на) Гнатюкóві (Гнатюкý)…;
• Журавéль — (для) Журавля́, Журавлéві (Журавлю́), Журавля́, Журавле́м, (на) Журавлéві (Журавлі́, Журавлю́)…;
• Зáєць — (для) Зáйця, Зáйцеві (Зáйцю), Зáйця, Зáйцем, (на) Зáйцеві (Зáйці, За́йцю)…;
• Іваньó — (для) Іваня́, Іванéві (Іваньóві, Іваню́), Іваня́, Іване́м, (на) Іванéві (Іваньóві, Іваню́)…;
• Кривоні́с — (для) Кривонóса, Кривонóсові (Кривонóсу), Кривонóса, Кривонóсом, (на) Кривонóсові (Кривонóсі)…;
• Лéбідь — (для) Лéбедя, Лéбедеві (Лéбедю), Лéбедя́, Лéбедем, (на) Лéбедеві (Лéбеді, Лéбедю)…;
• Мотóк — (для) Моткá, Моткóві (Моткý), Мотка́, Мотко́м, (на) Моткóві (Моткý)…;
• Свéкор — (для) Свéкра, Свéкрові (Свéкру), Свéкра, Свéкром, (на) Свéкрові (Свéкрі)…;
• Сніги́р — (для) Снігиря́, Снігирéві (Снігирю́), Снігиря́, Снігире́м, (на) Снігирéві (Снігирі́, Снігирю́)…;
• Снігýр — (для) Снігурá, Снігурóві (Снігурý), Снігура́, Снігуро́м, (на) Снігурóві (Снігурі́)…;
• Соловéй — (для) Соловʼя́, Соловʼє́ві (Соловʼю́), Соловʼя́, Соловʼє́м, (на) Соловʼє́ві (Солов’ї́, Соловʼю́)…

Усі чоловічі прізвища ІІ відміни в родовому відмінку мають закінчення -а (-я) на відміну від деяких співвідносних загальних назв. Або простішою мовою: на відміну від співзвучних із прізвищами загальних назв, які в родовому відмінку мають закінчення -у (-ю), — прізвища в родовому відмінку мають закінчення -а (-я), напркилад 

прізвище Кулі́ш — Кулішá	але якщо йдеться про густий суп (звичайно з пшона) кулі́ш, то у родовому відмінку — кулешý;
прізвище Морóз — Морóза	але якщо йдеться про холод, коли температура повітря спадає нижче нуля — морóз, у родовому відмінку — морóзу;
прізвище Коровáй — Коровáя	але якщо йдеться про великий круглий пухкий хліб із прикрасами з тіста коровáй, то у родовому відмінку — коровáю;
прізвище Рись — Ри́ся	але якщо йдеться про хижого ссавця рись, то у родовому відмінку — ри́сі;
прізвище Чорноті́нь — Чорноті́ня	але якщо йдеться про темний відбиток тінь, то у родовому відмінку — ті́ні.

Так само і з прізвищами у родовому відмінку: Вітра, Буряка, Борща, Сніга, Меда.

У чоловічих і жіночих прізвищах на -а (-я) в давальному і місцевому відмінках чергуються приголосні г, к, х — з, ц, с. Наприклад: Вервега — Вервезі, Заволока — Заволоці, Муха — Мусі.

Прізвища типу Зубеня, Гайдученя, Каченя, які походять від загальних іменників IV відміни, втратили у непрямих відмінках суфікс -ат (-ят) і відмінюються так само, як решта прізвищ на -а (-я) — за типом І відміни. Наприклад: Андрій Каченя — Андрія Качені, Андрієві (Андрію) Качені, Андрія Каченю, Андрієм Каченею, при Андрієві Качені.

У деяких прізвищах іменникового типу голосний і у закритому складі чергується з [о] у відкритому: Чорнові́л — Чорново́ла, Сивокі́нь — Сивокóня, Сивокóневі (Сивокóню)… Є випадки, коли голосні [o], [е] при відмінюванні прізвищ випадають: Лисенок — Лисенка, Придніпровець — Придніпровця, Бурячок — Бурячка, Горобець — Горобця.

Складні прізвища у формі одного слова відмінюємо за відповідними типами відмін іменників чи прикметників: Підкуймýха — Підкуймýхи, Підкуймýсі…; Перекотипóле — Перекотипóля, Перекотипóлю…; Білоцеркі́вський — Білоцеркі́вського, Білоцеркі́вському…

У прізвищах Жнець, Швець при відмінюванні голосний [е] залишається незмінним: 

• Жнець — (для) Жнеця́, Жнецéві (Жнецю́), Жнеця́, Жнеце́м, (на) Жнецéві (Жнеці́, Жнецю́)…;
• Швець — (для) Швеця́, Швецéві (Швецю́), Швеця́, Швеце́м, (на) Швецéві (Швеці́, Швецю́)…

А тепер порівняймо із загальними поняттями: жнець — женця́, швець — шевця́. Спрощення приголосних не відбувається і в прізвищі Чернéць — (для) Чернеця́, Чернецéві (Чернецю́), Чернеця́, Чернеце́м, (на) Чернецéві (Чернеці́, Чернецю́)… Не плутаймо із загальною назвою чернець (тобто монах), адже в родовому відмінку матимемо — ченця.

Прізвища, які закінчуються на -р належать до трьох груп:

• твердої — відмінюються всі прізвища на -р, окрім тих, які мають суфікс -ар (-яр): Сокур — Сокура, Снігýр — Снігурá;
• мʼякої — належать прізвища із суфіксом -ар: Бондар — Бондаря, Кобзар — Кобзаря;
• мішаної — прізвища із суфіксом -яр: Дігтяр — Дігтяра.

Традиційно прізвища Гайдар і Гончар відмінюються як іменники твердої, а не мішаної групи: Гайдара, Гончара (порівняймо із загальним іменником гончар у значенні майстра, який виготовляє посуд та інші вироби з глини, тож у родовому відмінку матимемо — гончаря).

Пишіть разом українські прізвища, які складаються із дієслова в наказовій формі та іменника: Гори́цві́т, Непи́йвода, Уби́йвóвк;

• виникли на основі словосполучень, до складу яких входять як повнозначні, так і службові слова: Добрийвéчір, Нетудихáта, Панібудьлáска;
• утворені з прикметника та іменника за допомогою сполУчного звука: Довгопóл, Кривоні́с, Скорохóд.

У низці випадків артиклі та прийменники, які входять до складу прізвищ, пишемо разом, бо в такій формі їх засвоїла українська мова: Декандóль, Делі́ль, Дерібáс, Лагáрп, Ламетрі́, Лафонтéн, Лесáж.

У відмінкОвих формах чеських, словацьких і польських прізвищ на ек суфіксальний -е- зберігаємо: 

• Гáшек — Гáшека, Гáшекові…;
• Лóкетек — Лóкетека, Лóкетекові…
• Так само зберігаємо -е- при відмінюванні прізвищ із кінцевими ер, ел (ол):
• Пéтер — Пéтера…,
• Пáвел — Пáвела…; АЛЕ в іменах він випадає: Пéтер — Пéтра…, Пáвел (Пáвол) — Пáвла.

У відмінкових формах прізвищ словʼянського походження на -ець суфіксальний -е випадає: 

• Кáролець — Кáрольця, Кáрольцеві…;
• Мáлець — Мáльця, Мáльцеві…;
• Морáвець — Морáвця, Морáвцеві…;
• Óравець — Óравця, Óравцеві…

Складені чоловічі та жіночі прізвища, які становлять поєднання двох самостійних прізвищ, відмінюйте за правилами відмінювання кожної складової частини. Наприклад:

• Іван Ткаченко-Задніпровський, Івана Ткаченка-Задніпровського, Івану Ткаченкові-Задніпровському;
• Оксана Ткаченко-Задніпровська, Оксани Ткаченко-Задніпровської, Оксані Ткаченко-Задніпровській тощо.

У складних прізвищах, компоненти яких пишемо з дефісом, відмінюємо за відповідними типами відмін іменників чи прикметників обидва змінювані компоненти:

• Кві́тка-Основ’я́ненко — Кві́тки-Основ’я́ненка, Кві́тці-Основ’я́ненкові (Кві́тці-Основ’я́ненку)…;
• Нечýй-Леви́цький — Нечуя́-Леви́цького, Нечує́ві-Леви́цькому (Нечую́-Леви́цькому)…,
• але: Кос-Анатóльський — Кос-Анатóльського, Кос-Анатóльському…;
• Драй-Хмáра — Драй-Хмáри, Драй-Хмáрі… Адже коли перша частина складеного чоловічого прізвища є короткою і становить не самостійне прізвище, а прИкладку до другого компонента, то відмінювати треба лише другу частину прізвища, як і у прізвищах: Май-Дніпрович — Май-Дніпровичу, Яр-Кравченко — Яр-Кравченку, Гай-Подоляк — Гай-Подоляку тощо.

До речі, окремо пишемо:

1. Прізвиська і псевдонІми (українські та перекладені іншомовні), які складаються з імені та означення, наприклад: Єлéна Прекрáсна, Івáн Волóве Óко, Рі́чард Лéвове Сéрце, Слугá з Добрóмиля, Степáн Ти́грова Смерть. До цього переліку належать і власні назви американських індіанців: Малéнький Вовк, Тупи́й Ніж та ін.;
2. ПсевдонІми, побудовані як поєднання імені та прізвища: Джек Лóндон, Жорж Санд, Лéся Украї́нка, Ма́ркó Вовчóк, Панáс Ми́рний;
3. Повні давньоримські особові назви, у яких перше слово позначає особове імʼя, друге — родове імʼя, третє — прізвище: Гай Ю́лій Цéзар, Марк Пóрцій Катóн;
4. Артиклі, прийменники та інші службові слова (ван, да, де, дер, ді, дю, ед, ель, ла, ле, фон та інші) в іншомовних особових власних назвах: Лю́двіг ван Бетхóвен, да Ві́нчі, де ла Куéва, ді Віттóріо, дю Гар, Нур ед Дін, ле Шапельє́, фон дер Гольц.

Але скорочені компоненти прізвищ та імен із часткАми д (Д) та О пишемо з апострофом: Д’Аламбéр, д’Арк, д’Артанья́н, Д’Обіньє́; О’Кéйсі, О’Кóннор (але О. Гéнрі — бо це псевдонІм письменника); компоненти Мак-, Сан-, Сен-, які передують прізвищам і водночас становлять їхню невідʼємну частину, пишемо з дефісом: Мак-Клю́р, Мак-Магóн; Сан-Марті́н; Сен-Сімóн, але: Макка́ртні, Маккі́нлі (як у мові-джерелі).

Пишемо окремо й слово дон (тобто «пан») перед особовим імʼям як форму ввічливого звертання: дон Базі́ліо, дон Пéдро, дон Хосé. У власних назвах відомих літературних героїв це слово пишемо з великої букви: Дон Жуáн, Дон Кіхóт. У загальному значенні слово донжуáн пишемо разом і з малої букви.

Окремо також слід писати складники китайських, корейських, вʼєтнамських, мʼянмських, індонезійських особових назв: Ван Мен, Пак Чівóн, Хо Ші Мін, Нгуе́н Конг Хоáн, У Ну Мунг. До слова, у складених китайських, корейських, вʼєтнамських, мʼянмських, індонезійських особових назвах відмінюємо лише останню частину, яка закінчується на приголосний: Пан Гі Мун — Пан Гі Му́на…, Хо Ші Мін — Хо Ші Мі́на…, Ден Сяопі́н — Ден Сяопі́на…, але: Го Можó, Чан Кайші́ та інші — незмінювані. 

У дво- і багатокомпонентних особових іменах і прізвищах відмінюємо всі складники, крім тих, які є невідмінюваними: Жáна-Жáка (й пишемо через дефіс), Марі́-Сесі́лі (через дефіс), Марі́ї-Антуанéтти (через дефіс); Кáрла Гу́става Емі́ля Маннергéйма; Клóда Жозéфа Ружé де Лі́ля; Хуáна Кáрлоса Альфóнсо Віктóра Марі́ї де Бурбóна.

Із дефісом пишемо:

1. Складні особові імена: Васи́ль-Костянти́н, Жан-Жáк, Зинóвій-Богдáн, Марі́я-Антуанéтта, Фрі́дріх-Вільгéльм;
2. Складні прізвища: Альтамі́ра-і-Кревéа, Антонéнко-Давидóвич, Білéцький-Но́сенко, Гулáк-Артемóвський, Жоліó-Кюрі́, Кві́тка-Основʼя́ненко, Нечýй-Леви́цький, Сент-Бéв, Смаль-Стóцький;
3. Імена з кваліфікаційними прикладками: Івáн-царéнко, Ки́рик-мужичóк. Але якщо прикладка розгорнута, то між нею та іменем ставимо тире: Івáн — мужи́чий син, рідше — ко́му: Івáн, селя́нський син;
4. Арабські, перські, тюркські імена з компонентами, які вказують на родинні стосунки, соціальне становище тощо: Гáсан-огли́, Кемáль-пашá, Мамéд-задé, Мехмéд-бéй, Мірзá-хáн, Фікрéт-кизи́ (але Чингісхáн). До того ж відмінюємо всі складники, крім тих, які є невідмінюваними, наприклад: з Ахмéдом Гасáном-огли́, у Мамéда-задé, до Мехмéда-бéя, з Кемáлем-пашéю, у Мірзи́-хáна. Але прізвища, до складу яких входять ці компоненти, пишемо разом: Багірзадé, Керогли́, Турсунзадé.

Арабське Ібн пишемо окремо: Ібн Рýсте, Ібн Сі́на, Ібн Фадлáн. 

Із дефісом пишемо вірменські прізвища з початковим компонентом Тер-: Тер-Казаря́н, Тер-Ованеся́н, Тер-Петрося́н.

Не відмінюємо особові імена в складі жіночої форми азербайджанських імен по батькові з компонентом кизи́: до Зульфії́ Мурáд-кизи́, з Фатімóю Гасáн-кизи́ та інші.

А як грамотно покликати: Ігорю чи Ігоре? Олегу чи Олеже?

На сторінці 145-й чинного правопису йдеться про дві форми: ✅ Олеже та ✅ Олегу. 

Натомість імʼя Ігор належить до іменників мʼякої групи з історично мʼяким р, тому:

✅ у кличному відмінку: І́горю;

✅ у родовому: І́горя (а не ❌ Ігора), як і Лáзаря;

✅ а по батькові: тільки І́горьович (не ❌ Ігорович), як і Лáзарьович.

Зберігайте, щоб не загубити. І діліться з тими, хто досі помилково пише та каже, наприклад, «(для) Тара́са Петриненко» чи «(для) Петра Порошенко». З вами була Світлана Біла та наша з вами грамотна «Ошатна українська»! Почуймося, дорогі!

---