Мати рацію чи бути правим?

До слова, мені дуже до вподоби, у який спосіб переклали праці Емерсона Еггеріха, американського християнського автора, тільки-но послухайте уривок:

«Ти можеш мати рацію, але бути непрАвим через тон свого голосу». Прекрасний приклад! Ой, лишенько, то що ж це, можна і «мати рацію», і «бути прАвим»?

Зʼясуймо це! Ідучи вервечкою словників, найперших наших помічників, та творами класиків й сучасних авторів, наче за ниткою Аріадни в лабіринті слововжитку.

Насамперед хочу зауважити, що жах — це стан дуже великого переляку, страху, стан повної розгубленості, розпачу. А «мати рацію (сенс)» — це фразеологізм.

Щоб зрозуміти, що означає цей сталий вислів, остаточно переконатися й більше ніколи не сумніватися в його значенні, зазирнімо на 376-ту сторінку «Словника фразеологізмів української мови» за укладАнням Віри Білоноженко, Ірини Гнатюк, Валентини Дятчук, Надії Неровні, Тетяни Федоренко. 

• Отже, перше значення — це «правильно, слушно вважати, думати, говорити». В Олександра Довженка читаємо: «Ви абсолютно маєте рацію. Наша Батьківщина повинна ж колись перетворитись на .. сад».

Розгляньмо інші приклади вживання з класики.

— У суперечці народжується істина. 

— Знов ти маєш рацію, — згодився Васюта (Юрій Шовкопляс); 

— Шевченко має рацію, — сказав Гулак. 

— Найбільше зло — кріпаччина, і бити треба в неї (Василь Шевчук); 

— Маєш рацію, дитино. Але ніхто з вас не винен, бо має рацію й учитель, — він навчає за шкільною граматикою, і не він винен, що та шкутильгає на всі чотири (уривок з «Рідної мови»); 

— Літератор має сенс, але це суть не його справи, — подумав і ще раз підкреслив (Натан Рибак).

• Друге значення фразеологізму звучить так: «Виявлятися слушним, правильним; бути обґрунтованим, переконливим (про думку, слова і т. ін.)».

Тож і ваша дОгАдка теж може мати рацію. А для особливої переконливості можна підсилити вислів і сказати «мати цілковиту рацію». Наприклад, ви маєте цілковиту рацію, ошатні слухачі та слухачки, коли висловлюєте думку про майбутнє мовного проєкту. Або ваші міркування мали цілковиту рацію, бо настільки щирі, що неможливо не повірити. 

До речі, на 34-й сторінці пʼятого тому «Етимологічного словника української мови» йдеться про те, що «рацію» у значенні «смисл, резон, вигода», цитую: «<…> запозичено, можливо, через польське посередництво з латинської мови», тобто походить від латинського «ratiō» — «рахунок; мислення; міркування; розум; сенс, підстава».

Головна пОмилка деяких мовців-критиків у тім, що вони розривають, розчленовують фразеологізми і дивуються, мовляв, парадоксальності значень окремих слів, що й містять ці вислови. А фразеологізм — це ж стійкий і неподільний за значенням вислів, це як подружжя: чоловік і дружина «стають одним цілим» або «одним тілом», як ідеться у Книзі Буття (Бут. 2:24). Тобто ми не розглядаємо окремо слово «рація», і окремо дієслово «мати», бо вони глибоко поєдналися, водночас зберігають свою індивідуальність, але будують спільне життя на основі повної довіри, любові та взаємної фразеологічної відповідальності.

Тож розлучати ці слова чи шукати в них «військову рацію» — це розривати фразеологічний шлюб, пару, союз. Не розривайте фразеологізми, вживайте їх сміливо і майте цілковиту рацію — з любовʼю до рідного слова.

Утім, заради справедливості, варто зауважити, що слово «рація» у тлумачному словнику-двадцятитомнику має три значення.

«Портативна радіостанція, звичайно пересувна або переносна, яка працює в діапазоні від 3 до 30 МГц (мегагЕрців)». 

Ось в який спосіб це значення живе в українській літературі.

«ПідтягАючи за собою автомат і рацію, він поповз по слизькій, вистеленій мохом землі» — писав Семен Скляренко.

«Рація була схована на возі під житньою соломою» — згадує Вадим Козаченко. 

В Олега Чорногуза читаємо:

— У нього [Кублея] .. є рація. Ви звʼязувалися по рації? — Достеменно так, пане капітане! Але його рація, як і він сам, мовчить.

І ще один приклад знаходимо у Василя Шкляра:

«На ньому було стільки військової амуніції, що треба мати здоровʼя, аби все те носити: автомат з підшивнИм до стволА гранатометом, два пістолети, рація, ніж, «лимонка»…»

• І це перше значення — технічне й військове. А що ж ховається за двома іншими? Гортаймо далі.

«Розумна підстава, обґрунтування чого-небудь». Наприклад, мої дорогі, ви шукаєте рації, аргументації й т. ін. на кожнісінький свій вчинок. Або ви не бачите ніякої рації не погодитись зі мною.

І тут же маємо важливе уточнення: рація — це ще й розрахунок, користь чи вигода. У Лесі Українки натрапляємо на таке речення: «Дядько уважає, що Вам нема жадної рації давати гроші ворожим до Вас людям».

Зінаїда Тулуб писала, що «тікати не було рації. Хутір був оточений». І мій улюблений, з легким гумором, приклад від Івана БАгмута: «Кошеня задумливо почухалось: 

— Коли так поставити питання, то, може, дійсно є рація половити мишей? — сказало воно само до себе».

Отже, маємо технічний прилад і розумну підставу. А що ж ховається під третім значенням? 

• «Вітальна, застільна і т. ін. промова». Втім, варто зауважити, що це значення є застарілим. Наведу приклад з «Енеїди», якій Іван Котляревський присвятив 26 років, а вийшла поема повністю 1842-го тільки після його смерті:

Посли к Латину приступились,

Три разИ низько поклонились,

А старший рацію сказав.

У Валерія ШевчукА «виголосити рацію» означає сказати, як на мене, дещо вкрай переконливе проти вживання алкоголю:

«<…> горілки, на немале зачудування пана отАмана, не шанував, а ще й виголосив рацію, що горілка походження чортячого, тож робить розумного дурним, а дурного ще дурнішим».

А чи можна казати «ви прАві»? Щоб відповІстИ на це запитання, насамперед слід дослідити усі значення, які має слово «прАвий» у сучасному «Словнику української мови у 20 томах», який, скажімо, є директором усіх директорІв, генералом усіх генералів, кардиналом усіх кардиналів. Ну, ви зрозуміли, обіймає він посаду начальника штабу усіх джерел, вище за його академічний чин немає нічого, втім, має спільний корінь із «правдою». 

Тож.

• Перше значення. «Правий — розташований на тому боці тіла, що протилежний лівому». 

«На правій руці у мене аж три срібних персні було» — писав Панас Мирний. Олесь Бердник зазначав: «Американець повернувся на правий бік і одразу ж солодко засопів».

«ПрАвий» — це і «розміщений з боку руки, яка протилежна лівій». 

«Хто хоче рушати, ставай на правий бік. Хто зостається — відходь на лівий» — читаємо в Олександра Довженка.

«ПрАвий» — «розташований на цьому боці, якщо стояти обличчям у напрямі руху (річки, дороги і т. ін.)». Ольга Кобилянська описувала: «З правої й лівої сторони дороги знімались, як і глибше в лісі, високі крилаті смереки». У Івана Багряного «це, власне, був зовсім не гай, а справжній ліс, що вкривав правий горИстий берег ВОрскли». 

І, нарешті, у значенні іменника «прАва» — це наша права рука, або правиця. Як у народній приказці: «Не знає права, що робить ліва».

• Друге значення слова «прАвий» — політичне: той, «який відстоює традиційні форми суспільного розвитку, спирається на такі цінності, як національна спільність, родина й приватна власність; консервативний». Наприклад, на округ може приїхати голова правої партії.

Сюди ж віднесли й значення, що охоплює того, «який дотримується консервативніших поглядів, ніж основна маса членів певної партії або політичного, філософського напряму». Іван Франко писав: «З другої половини 90-х років .. газета опинилась в руках правого крила партії і систематично друкувала статті опортуністів».

Слово «прАві» у значенні іменника у формі множини вживали й вживають у політичному контексті для позначення представників правих партій або течій усередині політичного обʼєднання. «Як доповів шеф СБ на архісекретній нараді, всередині країни активізувалися крайні праві» — читаємо у Валентина Чемериса.

• І третє значення суто технічне — тобто «який рухається за годинниковою стрілкою (зліва вгору й направо)». У науково-технічній літературі йдеться: «Частота обертання шпИнделя може плавно змінюватися в діапазоні 40–2000 обертів за хвилину (передбачено праве та ліве обертання)».
• А що ж із четвертим значенням слова «прАвий» або «прав», хоч останнє словник фіксує з позначкою «рідковживане» — це «той, який не має або не почуває за собою провини». «Хто там прАвий, а хто винуватий — Господь його розбере», — писав Панас Мирний. В Лесі Українки це слово крейдою обводить ще й рівні філософські літери: «Чи хто правий, чи неправий, чи хто прийде вдвох, чи втрьох, всіх приймає пан ласкавий».

І тут у словнику ми також фіксуємо, що «прАвий» — це й той, увага, «який має рацію у чомусь», біля цього визначення немає позначок «рідковживане», «діалектне» чи «розмовне». «Своє взяв та й прав», — писав Матвій Номис. Уважно послухаймо та засвОймо науку на все життя від Миколи Білкуна: «<…> правий ти чи ні, маєш рацію чи ні, заявляй про це одверто!»

• Зверніть увагу, що прозаїк вжив конструкції і «бути правим», і «мати рацію». Загалом можемо підсумувати, що вживати слово «правий» у значенні «мати рацію» — правильно, це не калька з російської мови, всупереч поширеному твердженню. До слова, «правий» походить з прасловʼянської мови, є загальнословʼянським і має давнє індоєвропейське коріння.

Також у значенні іменника прикметникОвого походження «прАвий» означає того, хто «невинуватий, безневинний». Як у відомій приказці: «Винуватий винИться, а правий нічого не боїться». У Максима Рильського читаємо: «Розступилось коло крАмарІв, що хотіли прАвого судити».

У цьому ж блоці словника значення слова «прАвий» — це те саме, що й «справедливий». «Злічім, брати, і тих борців за волю, що сей рік в бою правім полягли», — писав Іван Франко. Микола Шпак закликав українців полумʼяними віршованими рядками: 

Уставай, народе мій,

На побідний правий бій!

У перекладі Марка Пінчевського творів Чарльза Дікенса:

«Полісмен через низьке підворіття завів його на брудне подвірʼя будинку, в якому вершився швидкий і правий суд».

До того ж «прАвий» у СУМі-20 охоплює й значення лексеми «правильний». До речі, осягнути, переосмислити це значення можна і у гаманці! Так-так. Можливо, ви бачили, але не помічали, не замислювалися над цим.

Якщо маєте зараз при собі готівку — погляньте на банкноту номіналом 200 гривень. Основний малюнок лицьової сторони — графічний портрет Лесі Українки в народному строї, інтелектуалки, яка випередила свій час, володіла понад десятком мов, зневажала російський імперіалізм і 1896 року навіть написала французькою мовою гострий памфлет, українською мовою його надруковано під назвою «Голос однієї російської увʼязненої», в якому й засудила митців Франції, які, так би мовити, «мали честь» вітати російського царя Миколу ІІ під час його візиту до Версаля.

Але чи звертали ви увагу, які саме слова Лесі Українки з її поезії на аверсі 200-гривневої купюри закарбовані? 

За правду, браття, єднаймось щиро,

Єдиний маєм правий шлях…

Ось де це значення — «правий шлях», тобто правильний, істиний, справедливий! А поглянути на щось, здавалося б, звичне заново — це завжди дивовижно.

У нашій мові є також вислів «прАве (праведне) діло» — тобто благородна справа, здійснення якої є гарантією встановлення справедливості. Народне прислівʼя про це каже коротко й влучно: «За праве діло стій сміливо!»

У Михайла Коцюбинського читаємо:

«Я кликав її на праве діло, і вона прийшла».

Максим Рильський у поетичних рядках закарбував:

Коли народ усім своїм життям

Присягся діло праве боронити, —

Його ніяким не розбить громАм

І жодним океанам не залити!

Ба більше, коли приспІв, настав момент, для якого ми й живемО, то час виправдати перед Богом власне існування на землі, і як у Юрія Мушкетика: «Звершити діло праведне, хоч і небезпечне». А це означає заразом навчитися й навчити інших ходити чистим робом. Це як? Вживаючи вислів «ходити чистим (прАвим) робом», ми маємо на увазі «діяти, чинити, поводитися як належить, по-справедливому». 

Для вираження як здивування та радості, так і страждання, обурення, нарікання тощо послуговуються одним теОнімом-звертанням — «Боже (Господи) праведний (прАвий)!». Письменники часто підсилюють ним експресію поетичного мовлення, — як-от у рядках Василя Стуса, які донині відтіняють пекучий біль прозріння. 

Отак живу: як мавпа серед мавп.

Чолом прогрішним із тавром зажури

все бʼюся об тверді камінні мУри,

як їхній раб, як раб, як ниций раб.

Повз мене ходять мавпи чередОю,

у них хода поважна, нешвидка.

Сказитись легше, аніж буть собою,

бо ж ні зубИла, ані молотка.

О Боже праведний, важка докУка (клопіт — ред.) —

сліпорожденнИм розумом збагнуть:

ти в цьому світі — лиш кавалок муки,

отерплий і розріджений, мов ртуть.

Цей же теОнім читаємо в Лесі Українки:

«Який я одинокий, Боже правий!».

А також у Григорія Тютюнника:

«Господи праведний, і в кого воно таке вдалося розбишакувате?»

Ще прикметник «правий» входить у фразеологізм «прАвий і винуватий», який означає «усі підряд; кожен». Згадаймо Пантелеймона Куліша:

— Куля лукава: кладе правого й виноватого [винуватого].

До того ж у СУМі-20 із позначкою «рідковживане» омограф «правИй» (вже з наголосом на другий склад) означає буквально «прямий, не погнУтий, не покручений». А омОграфи — це слова, які пишемо однаково, але звучать по-різному через інший наголос чи вимову і мають різне значення. 

Так само «Словник української мови у 20 томах» містить слово «непрАвий», яке, зверніть увагу, має такі значення:

«Який діє, поводиться несправедливо, неправильно». А також у значенні іменника «непрАві» у формі множини — тобто «ті, які діють неправильно, усупереч справедливості». 

Тарас Шевченко писав:

Бог кара неправих, 

Правим помагає.

«Неправий» у словнику — це й той, «який не має рації, помиляється».

Володимир Владко писав:

«Я мушу сказати тобі те, що думаю. Спростуй, доведи, що я неправий, коли зможеш…» У Юрія Покальчука читаємо: «Він такий особливий чоловік, що може погодитись, коли неправий, визнає помилку».

Степан Процюк у романі «Тотем» ставить запитання:

«Невже я був неправим геть у всьому, що вчора балакав?»

«НепрАвий» заглиблює нас і у категорію морального вибору, послухайте ще одне його значення — «який суперечить справедливості, правді; несправедливий». 

У Леоніда Первомайського:

Цар творив неправий суд 

І війною нищив люд. 

У Юрія Мушкетика читаємо, що «надійшов канцелярист з уряду й проголосив прИсуд — несосвітЕнний і неправий, адже мене осудили без мене».

І зрештою, «неправий» можна вживати у значенні «неправильний, хибний». Як це зробила письменниця Наталена Королева в історичному оповіданні «Предок»: «Того спалили живцем за віру «праву». Того знов — за неправу. Бо ж скрізь — ген-ген — само двоєвірʼя!»

Тепер підібʼємо підсумки. Тож якщо ви з кимось згодні, кажіть:

• «ви маєте рацію», 
• «маєте слушність»,
• «це слушно»,
• «ваша правда», 
• «ви прАві».

Також я дослідила почасти «Російсько-український словник сталих виразів» 1959 року Івана ВиргАна та Марії Пилинської. Тільки-но послухайте, які точні й гнучкі українські відповідники до російських виразів вам пропонують, наприклад:

• «иметь основание» — це «мати підставу»; «мати рацію»;
• «нахожу, что вы правы» — «уважаю (визнаю), що правда ваша (що ви маєте рацію)»;
• «признать основание за кем-либо» — «признати слушність (рацію) кому»;
• «он, пожалуй, прав» — «він, мабуть (либонь), має рацію»; «мабуть (либонь), його правда»;
• «прав кто» — «має рацію (слушність) хто»; «правда чия»; «правда за ким»;
• «признавать правым кого» — «визнавати правду за ким»; «визнавати, що має рацію хто».

Тож якщо вам цікаво відкривати українську разом із нами — долучайтеся до спільноти Громадського радіо на Base by mono за посиланням на сайті Громадського радіо. Ваша підтримка допомагає нам створювати більше таких проєктів і розвивати незалежне медіа.

Із вами була Світлана Біла та авторський подкаст «Ошатна українська» на Громадському радіо! Майте повсякчас і рацію, і слушність, і правду, не залишайте їх вдома, а беріть із собою повсюдно, щоб ваша дорога завжди була прАвою! І нехай українська ніколи не буде вашою ахіллесовою пʼятою!