Спалені книжки та поруйновані приміщення внаслідок російського удару по видавництву "Ранок"
Альона Нестеренко: Є очевидні методи, якими росіяни намагаються нас знищити. Як щойно ми говорили про постійні повітряні тривоги і ризик ударів, що вкрай ускладнює навіть звичайну дорогу до роботи. Але є такі речі, які ще менш очевидні. Тобто вони б’ють не з фізичної точки зору по нас, а психологічно, культурно б’ють по нашій ідентичності. І мова про знищення книжок.
Перед тим, як ми розпочнемо обговорювати, до чого саме вдається Росія, яких вона боїться книжок, і спалює їх, в буквальному сенсі, я пропоную послухати коментар Олександри Коваль, директорки Українського інституту книги, де вона окреслила, яким є масштаб проблеми сьогодні.
Олександра Коваль: Ворог знищив близько 13 мільйонів примірників книжок. Це майже третина всього річного накладу книжок в Україні, який був у 2025 році.
Там трохи більше 33 мільйонів примірників. У цю кількість — 13 мільйонів спалених книжок — входять тільки ті, які знаходилися на складах «Книголенду» і видавничої корпорації «Ранок» у Харкові, також друкарні «Конві» в Києві і ще кількох видавництв, ще кілька складів у Києві. І це надзвичайно велика втрата.
Щоб її відновити, щоб повернути видавцям обігові кошти, то треба думати, яких же зусиль докласти, яких заходів треба вжити.
І це мають бути заходи, як на стороні держави, але держава насправді має механізми та інструменти щодо відшкодування інфраструктурних втрат, приміщень, обладнання. А щодо втрати книжок, ще такі не вигадали інструменти, але, ймовірно, над цим будуть працювати.
Але тут треба покладати надію насамперед на покупців книжок. Піти в книгарні і хоча б на 300 мільйонів гривень книжок накупити всім разом. Ну, насправді, чесно кажучи, це ж не так багато. Це там по дві книжки на одне домогосподарство.
Ми всі вважаємо, що книжки — це основа формування нашої ідентичності, нашої нації. І очевидно, якими би ці книжки не були, книжки українською мовою, вони всі для нас дуже цінні, тому що без них ми втрачаємо цю опору. Наша нація, кожна окрема людина втрачає опору.
Тобто росіяни, вони добре розуміють вагомість книжок, адже недаремно ми всі про це чули, читали. Дехто навіть був змушений це бачити на власні очі, як після того, як їм вдавалося окупувати якийсь черговий населений пункт, раніше вони одразу ж туди завозили свої російські книжки. Тобто не просто так вони це роблять.
Альона Нестеренко: І на цьому моменті, коли ми вже зрозуміли масштаб проблеми, навіть коли йдеться не про бібліотеки, а про видавництва, цікаво, Олено, від тебе почути, чим же росіяни заміщають знищені українські книжки, що вони нам нав’язують, ну і тут, я так розумію, що здебільшого ми будемо говорити про тимчасово окуповані території, оскільки після повномасштабного вторгнення у нас є закон, відповідно до якого російські книги легально сюди не мають ввозитися.
Олена Чуранова: Як росіяни заміщають? Звісно, вони це заміщають. Пані Олександра правильно сказала, що книжки — це наш захист від всього того, що Росія робить саме в інформаційному просторі проти нас і проти українців, які живуть на тимчасово окупованих територіях. І ми ж знаємо, що ця війна з книгами, з українською книгою, вона, на жаль, вже має цю історичну тяглість.
Купу різних моментів нашої історії, часів Російської імперії, Радянського Союзу, коли знищувалася і книга, і знищувалися, вбивалися ті, хто ці книги писали, могли писати. І зараз, звісно, відбувається те саме з книгою українською. Вона масово вивозиться, спалюється і знищується на окупованих територіях.
Це було і в 2014 році активно. Просто змінився весь склад бібліотек на території Криму, на окупованих частинах Донецької і Луганської областей. І те саме стало відбуватися у 2022 році.
Навіть є статистика по Київщині, хоча там окупація тривала недовго, але навіть за той час все одно вони встигли зруйнувати бібліотеки і поспалювати книжки. А, звісно, за вже п’ять років повномасштабного вторгнення це вже систематична програма. Взагалі оця книговидавнича складова, вона входить в систему державної пропаганди Російської Федерації.
Вони окремо цим займаються. Окрім того, що вони фінансують всі новини, медіа, різні пропагандистські проекти. Окремо йде фінансування і створення підручників. Ми на ефірі про освіту говорили, що цілеспрямовано створюються підручники.
Є «історія нашого краю» в росіян саме по Донбасу і по так званій «Новоросії». Чітко підручники спрямовані на наших дітей з окупованих територіях. Так само відбуваються різні субсидії підтримки авторів, які пишуть про так звану «СВО».
Таких книжок теж чимало видається. Причому немає такої чіткої статистики щодо накладів, тому що вони там приховуються. Наклади не такі великі і насправді ці книжки, ми ж розуміємо, вони не дуже популярні серед самих росіян.
Але в чому небезпека цих книжок? Тому що вони цілеспрямовано поширюються через державні канали, через інституції. Тобто їх примусово завозять бібліотеки на тимчасово окупованих територіях. Їх додають в списки рекомендованої літератури.
От, наприклад, на літо всім дітям дають списки позакласного читання. Цього року по Росії, в тому числі на тимчасово окупованих територіях, в ці списки увійшли і книги так званих цих російських військових про «СВО». Тобто це книжки, які рекомендуються дітям для прочитання.
І, звісно, ми розуміємо, що в цих книжках, як подається вся російсько-українська війна, які наративи в цих книжках просуваються. Навіть створюється підліткова література. От, з того, що я переглядала, там, зокрема, книжка «Донецьке море», в якій розказується, в якій розказується з боку дитини, яка обдумує війну.Тобто, вони орієнтуються абсолютно на різний вік.
Той самий, там, Прілєпін, наприклад, який воює, і пише книжки. Причому теж дуже цікаво щодо даних, що його книжка про «СВО», наприклад, вона там друкується накладом 12 тисяч книжок.
У той час він там написав якийсь там роман, який взагалі не присвячений війні, і він друкується накладом 50 тисяч. Тобто ми розуміємо цей інтерес до цих «книг», але тим не менш це окрема витрата в державному бюджеті Росії, цим окремо займаються. І навіть в 2022 році, прямо практично з початком повномасштабного вторгнення, у березні, навіть була запущена окрема акція федеральна в Росії, яка називається «Книги Донбасса».
Її організаторами стала «Єдина Росія» і, власне, Міністерство просвіти РФ. І що вони робили? Вони, знову ж таки, сказали, що ось «бідні-нещасні» росіяни, тому що для них, звісно ж, жителі Донецької і Луганської областей, вони не є українцями, і «вони були позбавлені російської книги». І тому вони оголосили такий збір серед всієї країни, щоб люди віддавали свої книжки російською мовою, віддавали «книжки з історії», звісно, ті книжки, які показують їхню картину світу, і вони перевозили ці книжки тисячами на тимчасово окуповані території.
Тобто це навіть така гуманітарна була так звана акція, звісно, вона теж робилася примусово, тому що це була вказівка «Єдіної Росії», але тим не менш росіяни свідомо приносили оці книжки, щоб, так би мовити, замінити «українську націоналістичну» так звану літературу своєю.
Слухайте розмову повністю у доданому аудіофайлі і дізнавайтеся ще більше! А також переходьте до попереднього випуску подкасту «Озброєні фактами» про те, які нові практики впроваджує Росія на тимчасово окупованих територіях України перед початком навчального року.