«Підкорювачки бізнесу» — це подкаст, присвячений жінкам-підприємицям, які досягають успіху в бізнесі, долаючи виклики повномасштабного вторгнення та суспільні стереотипи. Це спільний проєкт Громадського радіо та громадської організації «Український центр сприяння інвестиціям та торгівлі», створений за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України».
Гостя — Ольга Білодід, власниця та засновниця компанії mODriz. Компанія надає послуги з різання листових матеріалів в областях важкої промисловості та архітектурного будування.
Анастасія Багаліка: Як виник ваш бізнес? Чому саме ця сфера?
Ольга Білодід: Я навчалась 7 років в університеті в Харкові на архітекторку. Після його закінчення вирішила, що хочу мати своє власне невеличке виробництво, пов’язане з архітектурою, проєктуванням, оздобленням тощо. Спершу я влаштувалась на роботу, аби набратися досвіду. Відтак потрапила у компанію, в якій пропрацювала близько 10 років.
Урешті-решт наважилася запустити власну підприємницьку діяльність. Це сталось за 9 місяців до повномасштабного вторгнення у Харкові, за 20 км від кордону з РФ. Там були виробничі потужності, обладнання. За 9 місяців до великої війни у нас були великі перспективи. Ми мали проєктів на 2 роки уперед.
Анастасія Багаліка: Я так розумію, що виробничі потужності, які перебували так близько до кордону з РФ, постраждали?
Ольга Білодід: Так
Анастасія Багаліка: Що було після старту та заснування?
Ольга Білодід: Після цього я почала організовувати структуру роботи компанії. Багато навчалась, як налаштувати правильно виробничий ланцюжок, щоб все запрацювало. Тобто, які саме відділи необхідні для моєї компанії, як їх зібрати. Оскільки я працювала в схожій компанії, то змогла побачити усі мінуси. Не хотілось натрапити на такі ж проблеми. Я організувала sales-команду, яка мала продавати та керувати операційною діяльністю, а також маркетинговий та фінансово-юридичний відділи. Це багато ланок, які треба було обʼєднати та запустити.
Анастасія Багаліка: Багато чого доводилось відкривати з нуля?
Ольга Білодід: Так. Коли я започатковувала власну справу, то розуміла, що власний бізнес буде найкращим університетом. Скільки б я не займалася цією справою, увесь час навчаюся. Шукаю вільну годину навіть вночі, щоб дізнатися про те, що мені було невідомо удень.
Ірина Титарчук: Чи не виникає бажання повернутись до найманої праці?
Ольга Білодід: Таке було під час запуску діяльності. Перші два місяці я трошечки жалкувала за тим вільним та безтурботним життям, яке мала під час найманої роботи. Тоді я не турбувалась, звідки взяти кошти на оренду, комунальні послуги, зарплату. Та з кожним днем я розуміла, що довкола мене класні люди. Вони підтримували мене, консультували, відповідали на всі мої запитання.
Власний досвід дозволив мені бути автономною, не зупинятись. Мотивували мене ідеї, які могла самостійно вигадувати. Я розуміла, як їх можна реалізовувати, де знайти ринок збуту, яке обладнання необхідно. Для цього консультувалась з технологами, операторами станків. Коли твоя ідея продається за гарні кошти, то ти не думаєш вже про найману роботу.
Читайте також: Як напівпорцелянова свічка «Народження нації» пов’язує з домом
Анастасія Багаліка: Як змінилась робота під час повномасштабного вторгнення?
Ольга Білодід: Ми втратили проєкти, над якими працювали не один місяць. Їх зруйнували на виробництві. Втратили обладнання. Вирішили розпочати все знову, але вже у Львівській області.
З тією частиною команди, яка змогла долучитись, почали організовувати релокацію у новий невідомий нам регіон. Те, що вціліло, ми демонтували. Треба було вигадати щось таке, щоб про нас знову дізнались, щоб ми змогли набути нових замовників та зайти в нові об’єкти. Ми розуміли, що на Заході у нас дуже багато можливостей та гріх ними не скористатись.
Ірина Титарчук: Як вам зараз на новому місці? Чи змогли скористатись, хоч і сумною ситуацією? Що хочеться покращити?
Ольга Білодід: Завдяки додатковим інвестиціям, ґрантовим програмам змогли придбати необхідне нам обладнання та запуститись протягом шести місяців. Завдяки участі у масштабних проєктах, продовжили фінансування компаній та життя команди. Для нас викликом на Львівщині було знайти приміщення близько 500 квадратних метрів з великою потужністю світла. Але це вирішилось.
Складніше було з візією, яку команда повинна була вигадати, щоб задрайвити замовника. Ми мали його зачепити так, щоб він навіть не зрозумів звідки ми.
Ми не дуже хотіли відразу казати, що не місцеві через те, що боялися викликати недовіру.
Нам швидко довелося вивчити місцевий ринок, конкурентів. На сьогодні для нас деякі з них вже не є не конкурентами, вони стали партнерами. З декотрими ми навіть дружимо сім’ями. Нас вони підтримують дуже сильно. Це також дає силу.
Читайте також: «Українці почали ставитися до локальних продуктів з повагою» — Анастасія Аргунова
Анастасія Багаліка: Ваша сфера роботи це — інноваційні технології обробки листових матеріалів, які застосовують у різних галузях. Чи можете більш детально пояснити?
Ольга Білодід: Це вид діяльності, який надає послуги з розрізання всіх листових матеріалів, за винятком дерева. Це можуть бути метали різного виду та товщини, натуральні та штучні камені, гума, скло, дзеркала та будь-що, що не підлягає деформації від води.
Інноваційність полягає у тому, що обладнання обробляє матеріал за допомогою води та змішування абразивного піску, таким чином розрізає його наскрізь.
Зараз наша компанія спрямовує діяльність на перероблювання штучного та натурального каменю завдяки нашим новим партнерам та зв’язкам з іноземних ринків.
Ми робимо вже готові вироби з каменю, а саме умивальники з натурального каменю, експортуємо до Франції, а саме до Ніцци. Вироби надсилаємо до великих готелів.
Компанія може ставати підрядником в різних проєктах, які вимагають розрізання чогось: від військової техніки до будівництва приватних маєтків.
Ірина Титарчук: Наскільки часто користуєтеся залученими ґрантовими коштами чи кредитами? Як плануєте працювати надалі з фінансовими ресурсами, які потенційно можете залучити?
Ольга Білодід: Ця тема болюча для нас. Коли я чую слово «кредит», то взагалі жахаюсь. Я розпочинала бізнес з кредиту під шалений відсоток. Потім моє виробництво зруйнували, а кредит залишився. Я почала шукати ґрантові можливості. Це одне з основних джерел доходу, що відновило наше виробництво. Паралельно ми могли виконувати замовлення та закрити кредит, який тягнувся від старту компанії.
Однак, з ґрантами був теж непростий шлях. Це складно. Коли ти докладаєш багато зусиль до збору всієї інформації та її подачі для донора, пропускаєш все через себе, а отримуєш відповідь не на свою користь, то це вибиває. Наступного разу думаєш, що вже не подаватимешся. А потім проходить час і знову вирішуєш, що варто спробувати. На сьогодні цих спроб виходить більше в плюс, ніж в мінус.
На 2024 рік у нас є виробничі потреби на суму 40 тисяч євро. Я розраховую на свої сили та команду, щоб отримати потрібне обладнання до кінця року.
Анастасія Багаліка: Бізнес зараз зіштовхується із ще однією проблемою — залучення працівників. З цим буває нелегко?
Ольга Білодід: Це основна проблема. Я кажу, що не проблема ринок збуту, не проблема інвестицій, не проблема обладнання, не проблема гарних проєктів. Погано, коли в тебе нехороша команда із гарним проєктом. Краще нехай буде гірший проєкт, але хороша команда.
Анастасія Багаліка: Брак людського ресурсу і його цінність — це те, що будуть усвідомлювати бізнеси в Україні якийсь час. Очевидно, що всі будуть боротися за людський ресурс.
Ольга Білодід: Ми, як підприємиці, маємо налаштовувати виробництво так, щоб у нас операцію, яку виконували раніше 5 чоловіків, робила одна людина. Це може бути жінка. Інновація нашого виробництва полягатиме у тому, щоб обробка каменю чи металу відбувалась завдяки натисканню однієї кнопки. Щоб такий важкий матеріал не потрібно було переносити власними руками, а виріб клав на поличку робот.
Подкаст «Підкорювачки бізнесу» створений за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України». Це спільний проєкт Громадського радіо та громадської організації «Український центр сприяння інвестиціям та торгівлі».