Гість — журналіст даних, аналітик Texty.org.ua Сергій Міхальков.
Сергій Міхальков: Ми попросили більше ніж сто волонтерів з Польщі, щоб вони встановили наш додаток, який би скачував інформацію про те, що саме дивляться там люди, і що їм YouTube-платформа рекомендує. Ми помітили, що поляки менше переглядають новини, інформацію про політику саме з платформи YouTube. Більше це стосується якогось розважального контенту (перегляд блогерів, контент про науку та технології, спорт і тому подібне).
У нас був схожий проєкт про YouTube в Україні, як саме українські користувачі переглядають, використовують платформу. Зараз це поляки. Дійсно, якщо українці дивляться на YouTube загалом дуже багато відео, новин та політики, то поляки більше зосереджені на категорії блогів. І якщо брати про антиукраїнські наративи, то ось небезпека саме криється в виступах, в контенті від блогерів.
Сергій Міхальков: Наприклад, є поляк, який називає свій канал «Дикий тренер». Попри те, що він дуже багато розповідає про спорт, у його відео зустрічається дуже багато антиукраїнської риторики. Наративи про те, що українці недостатньо віддані, недостатньо дякують полякам за підтримку, що Україна не може перемогти Росію, що Польща зараз українізується і це негативно впливає на життя поляків. Тому ось такі основні антиукраїнські тези саме можна зустріти у відео блогерів.
Вікторія Єрмолаєва: А наскільки такі блогери в Польщі популярні загалом?
Сергій Міхальков: Це різна кількість аудиторії, але, в принципі, є дуже популярні блогери. Ось, як я сказав, канал під назвою «Дикий тренер» надзвичайно популярний.
Вікторія Єрмолаєва: І що в противагу таким каналам є в Польщі? Чи є такі блогери, які розказують правдиву історію без різної антиукраїнської пропаганди й різних антиукраїнських наративів? Чи все ж таки переважає саме ось такий контент?
Сергій Міхальков: Важко сказати, бо насправді наша вибірка не була репрезентативною. Звичайно, що зустрічаються блогери, які підтримують і Україну. Але відомі люди, наприклад, ще одного блогера назву, це Войцех Цейровський — журналіст, сатирик, мандрівник. І ось він переходить на антиукраїнську риторику. В нього на YouTube-каналі підписників 630 тисяч. Ми помічали ось такі великі канали, де є антиукраїнська риторика.
Слухайте також: «Бригада з дітей на Сумщині», «путівки в Буковель без військкомів»: нові фейки роспропаганди
Вікторія Єрмолаєва: Там російський слід прослідковується? Що саме ці блогери говорять? Чи використовують вони мову ворожнечі, яка притаманна російській пропаганді саме проти українців у своїх відеоблогах?
Сергій Міхальков: Ну, мова ворожнечі зустрічається, звичайно. Але що цікаво з Польщею. Польський YouTube також регламентується правилами, які діють в Європейському Союзі щодо соціальних мереж. І, в принципі, якщо там відбувається скарга, наприклад, на мову ворожнечі в тому, чи іншому відео, то платформа там більш активно реагує, ніж якщо ми будемо скаржитись в Україні на те чи інше відео.
І це є така своєрідна альтернатива польському YouTube. І ось саме на цій платформі там вже міститься політичний контент, в тому числі дуже багато антиукраїнського.
Вікторія Єрмолаєва: І як зараз відокремити політичних блогерів від якісних медіа? Таке питання ви теж у своєму матеріалі ставили. І чому це варто робити?
Сергій Міхальков: Звичайно, треба використовувати критичне мислення. Якщо ми не хочемо отримувати якийсь антиукраїнський контент, то ми не мусимо дивитися в принципі відео, де таке є. Чому? Бо так працюють рекомендації YouTube.
Тому, звичайно, якщо ви будете переглядати, наприклад, відео про спорт, і інша людина, яка також дивиться відео про спорт, але ще споживає антиукраїнський контент, то є велика ймовірність, що цей антиукраїнський контент потрапить і до вас, у ваші рекомендації. Якщо ви будете переходити за ними, також переглядати ці рекомендації, то, звичайно, платформа буде потім вам більше рекомендувати такого контенту.
Якщо ви будете ігнорувати, то соцмережі зрозуміють, що це вас не цікавить, і будуть більше реагувати саме на те, що вас цікавить.
Вікторія Єрмолаєва: Отже, якщо говорити про антиукраїнські наративи, в Польщі, які є на YouTube, від деяких блогерів є цілі величезні випуски з великою кількістю переглядів. І в контексті того, що останнім часом стосунки України та Польщі є доволі прохолодні (хоча ми тут з новим прем’єр-міністром маємо якісь сподівання, це окрема тема для розмови). Але, з усім тим, наразі ситуація є складною. Тут ще цей YouTube підливає масла. То чи насправді намагається сама Польща боротися з інформацією і російською пропагандою всередині своєї країни?
Сергій Міхальков: У Польщі, як і в Україні, і в інших країнах, є організації, які стежать саме за тим, як внутрішній інформаційний простір наповнений мовою ворожнечі, деструктивними міфами, наративами. У Польщі також є такий рух, якщо не помиляюсь, він називається «Ніколи знову». Це асоціація, яка саме відстежує мову ворожнечі, намагається спростовувати якісь фейки, писати правдиву інформацію, моніторити соцмережі.
Є інший варіант — про скарги на YouTube, для того, щоб прибирали просто такий контент.
Читайте також: Як алгоритми YouTube допомагають просувати російську дезінформацію?
Вікторія Єрмолаєва: Якщо говорити загалом про країни Європи, на якому вони рівні, коли ми говоримо про медіаграмотність, якщо порівнювати, ну, до прикладу, з нашою країною. Ми від початку великого вторгнення, як говорять фактчекери, виросли в цьому питанні, стали більше розумітися на питаннях дезінформації, розрізняти фейки від правдивої інформації. Можливо, і в країнах Європи якось зростає цей рівень?
Сергій Міхальков: Я скажу з нашого досвіду, досвіду роботи Text.org.ua про те, що спілкуючись з різними іноземцями, ми бачимо, що Україна в плані протидії боротьби з російською дезінформацією, в принципі, серед лідерів. Тому деякі організації, спільноти, які також займаються схожою роботою, вони намагаються вчитися, переймати наші інструменти.
У плані протидії російської дезінформації, то моє особисте відчуття, що європейський споживач до якогось моменту не звертав на це увагу. І лише після того, як почалося широкомасштабне вторгнення Росії в Україні, то в Європейському Союзі почали бити на сполох і шукати інструменти як протидіяти російській інформації.
Російський Telegram, наприклад, зараз насправді проникає в європейський інфопростір. І для мене було особисте відкриття про те, що Telegram стає популярним, наприклад, в Італії, в Німеччині. Не скажу, що сильно популярним, я маю на увазі те, що він набирає аудиторію, набирає кількість користувачів.
Ось для них це зовсім нова незнайома платформа і, звичайно, вони починають шукати якісь інструменти, як виявляти дезінформацію, як протидіяти цьому.
Про що брехала роспропаганда у своїх новинах цього тижня, можна довідатися з огляду Texty.org.ua. Також основні наративи можна побачити нижче, на графіці дослідження видання
Від того, якій мові користувач надає перевагу, напряму залежить мова відео зі списку рекомендацій.
Наприклад, відео з російським пропагандистом Яковом Кедмі було промарковане як «Кіно та анімація», а конспірологічні теорії іноді отримують позначку «Наука та технології». Тож є ймовірність того, що ці пропагандистські та конспірологічні відео випливуть в рекомендаціях людини, яка дивиться матеріали про кіно чи науку.
Наприклад, топпропагандист Володимир Соловйов заблокований на YouTube. Водночас він є у відеонарізках або в матеріалах, де не вказано, що тут є заборонений ведучий.
Навіть якщо людина дивиться нове відео, YouTube продовжує активно просувати контент який користувачі переглядали раніше. Платформі зручніше проштовхувати «перевірені рекомендації», які створюють ефект бульбашки або циклічності.
Алгоритм надання рекомендацій фокусується не лише на вас, а й на людях зі схожими інтересами. Якщо користувач переглядає проросійський контент, YouTube у системі рекомендацій також орієнтуватиметься на вподобання людей.
«По факту» — новий спільний проєкт ГР з Texty.org.ua та StopFake, виданнями, які знають хто і як намагається нас обманути.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі