Саме такі історії мають бути на українському кіноринку — головний герой фільму «Шалені бджолярі»
В Україні відзняли стрічку «Шалені бджолярі». Вона і про війну, і про складнощі, із якими стикаються переселенці і про звичайні проблеми кожного та кожної із нас.
«Шалені бджолярі» задумувались як 8-серійний серіал про вимушеного переселенця з Луганщини, який хоче розвивати медовий бізнес в Центральній Україні та стикається з різноманітними драматичними і комедійними перипетіями. За мотивами проєкту також вже написаний сценарій повнометражного ігрового фільму. Зйомки пілоту за участю Сергія Калантая та Олега Коркушко відбулися влітку минулого року під Києвом і в самій столиці.
За сюжетом, до села на Полтавщині приїздить 25-річний Макс Коваленко з Луганщини і хоче облаштувати тут власну пасіку. Він був змушений завантажити вулики з бджолами на автопричеп та терміново виїхати від війни, що розпочалася на Сході України. На блок-посту бджоли кусають сепаратистів, допомагаючи господарю уникнути обшуку і опинитися на безпечній території.
Детальніше про стрічку розповіли автор сценарію Олексій Комаровський та актор і головний герой фільму Олег Коркушко.
Анастасія Горпінченко: Чому саме мед? Чому вирішили обіграти історію із війною та переселенням із медом?
Олексій Комаровський: Почалося з того, що мій земляк та колега Олег Артамонов познайомив мене з режисеркою Ярославою Кузьменко. Саме вона розповіла мені реальну історію про те, що був пасічник, який перевозив пасіку з окупованої території на вільну, і на блокпосту сепаратистів покусали його бджоли. Вона запропонувала мені зняти про це фільм. Я спочатку скептично поставився до такої ідеї, але згодом почав моделювати цю історію і пішло далі.
Анастасія Горпінченко: Відомо, що цей фільм планувався як серіал, але ще влітку цього року ви говорили про те, що вітчизняні телеканали, на жаль, не виявили зацікавленості у зніманні серіалу. Чи змінилася зараз ситуація і чи ви полишили цю ідею?
Олексій Комаровський: У кіноіндустрії все залежить від фінансування, адже кіно — це дуже витратна сфера. Просто так склалося, що, з одного боку, ми подавали свій проєкт на фінансування у USAID, де умовою було показати позитивні приклади життя переселенців — як люди можуть на новому місці не склавши руки. Але на телебаченні є таке поняття як формат, цільова аудиторія тощо. Наше телебачення більше орієнтується на жінок 40+. Наш головний герой — хлопець 25-ти років, і він формує цільову аудиторію, а молодь телевізор зараз не дивиться.
Проте отримана нами оця пілотна серія, яка за своїм хронометражем вписується у розмір повнометражного фільму, і так вже дає відповіді в кінці на всі запитання. Тобто ми бачимо перспективу, ми і так розуміємо, що з нашим героєм все буде добре.
Анастасія Горпінченко: Наскільки ви готові продовжити роботу над цим фільмом, перетворивши його на серіал?
Олег Коркушко: Я би дуже хотів. Це дуже класна роль, і я думаю, що багато акторів про неї мріє, адже вона дуже об’ємна. Мені, насправді, цікаво, чим закінчиться вся ця історія, тому що вона мене зачепила. У мене дуже гарні спогади про цей знімальний процес, і я вважаю, що саме такі історії мають бути на українському ринку.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS