«Адвокатура не може керувати системою безоплатної правової допомоги», — правозахисник

Представники Національної Асоціації Адвокатів України (НААУ) заявляють, що система безоплатної правової допомоги має елементи тиску на адвокатів з боку держави. В свою чергу керівник Української Гельсинської спілки з прав людини вважає, що адвокатура не може керувати системою безоплатної правової допомоги, це – функція держави.

Безкоштовна юридична допомога за фінансової підтримки держави існує ще з радянських часів, бо часто підсудні не мають достатньо грошей, аби винайняти собі адвоката. В 2012 році при Міністерстві юстиції України було створено Координаційний центр з надання правової допомоги за кошти державного бюджету. За три роки існування бюджет цієї організації зріс у 37 разів — від 7,3 до майже 270 млн. грн. Зокрема, на оплату послуг адвокатів у бюджеті передбачено 122,4 млн. грн., а видатки розвитку системи складають 57,5 млн. грн. Чи справді ці гроші витрачаються ефективно?

Юристи Національної Асоціації Адвокатів України вважають, що ні. Заступник голови цієї організації Валентин Гвоздій каже про політичний тиск.

Валентин Гвоздій: «Сьогодні українська адвокатура потерпає від надзвичайно агресивного політичного тиску від державного органу через систему безоплатної правової допомоги».

— У чому ж полягає цей тиск?

Валентин Гвоздій: «Сьогодні Координаційний Центр Міністерства юстиції на чолі із своїм очільником Андрієм Вишневським використовує цей інструмент аби тиснути на адвокатів, керувати ними та здійснювати вплив в цілому на адвокатуру».

Не зовсім зрозуміло. Хотілося би конкретних фактів тиску та впливу з боку Мінюсту. Це питання намагався прояснити голова комітету НААУ з питань етики Андрій Циганков.

Андрій Циганков: «Фактично адвокати, які представляють безоплатну правову допомогу, не мають свободи адвокатської діяльності. Вони не можуть вийти за межі так званих методичних рекомендацій. Якщо вони не нададуть звіт про виконання цих вимог держави до їхньої діяльності, то держава, як їхній клієнт, не сплатить кошти».

Отже, держава платить кошти адвокатам не за роботу, а за виконання методичних рекомендацій. Чи це так? Відповідає адвокат Аліна Самарець, яка вже довгий час працює у системі безоплатної правової допомоги.

Аліна Самарець: «Держава через ці звіти жодним чином не може мене контролювати. Їх я надаю як звіти про виконану роботу, про те, що я її дійсно виконала, по наданню допомоги, і все. І у зв’язку із тим, що мною були виконані ці роботи, то держава мені оплачує. Вона жодним чином на мене через це не тисне, у мою діяльність не втручається».

Член комітету НААУ з питань захисту прав адвокатів Оксана Соколовська і сама має досвід роботи в системі безоплатної правової допомоги. Але вона так і не змогла навести жодного конкретного прикладу тиску на адвокатів з боку держави. Втім навела цікаву деталь: на її думку, держава платить захисникам надто маленьку зарплату, через що вони, за її словами, погано працюють.

Оксана Соколовська: «Та оплата, яка гарантується державою, вона є, як мінімум, смішною для всіх адвокатів. Жоден з адвокатів, які працюють в системі, не будуть в повній мірі виконувати свої зобов’язання для отримання цього гонорару».

Аліна Самарець вважає, що слова Оксани Соколовської трохи не відповідають дійсності.

Аліна Самарець: «Це суцільна брехня. Кожен адвокат, який є в системі БПД, він має право займатися і своїми справами, брати своїх клієнтів. Нас ніхто не контролює. За весь час, а я із самого початку у цій системі, жодного разу не надходили до мене вказівки стосовно того, як мені вирішувати ту чи іншу справу. Завжди свою правову позицію я узгоджувала лише тільки з клієнтом».

Голова комітету НААУ із захисту прав адвокатів Тарас Ламах вважає, що навіть самі умови конкурсу, на яких Мінюст відбирає адвокатів вже є порушенням їхніх прав, а також і прав підсудних.

Тарас Ламах: «Цей конкурс, який запроваджений цією системою по відбору саме тих адвокатів, які потрібні системі, цей конкурс не тільки порушує права адвокатів на доступ до професії, на можливість роботи із клієнтом. Це порушує право людини на вільний вибір захисника».

Адвокат Олександр Шадрін також працює в системі безоплатної правової допомоги. Він вважає, що враховуючи низький рівень надання юридичної освіти, існування конкурсу від Мінюсту є виправданим.

Олександр Шадрін: «Після складання ніхто не вимагав: “От ви там пройшли за конкурсом і тепер маєте це відпрацювати”. До того, до конкурсної комісії входять представники різних організацій та адвокатських об’єднань. Тобто – не тільки Мінюсту. І Рада адвокатів України і представники тендерів. Сам конкурс є доволі прозорим і простим».

Крім того, Олександр Шадрін зазначив, що система безоплатної правової допомоги регулярно публікує відкриту звітність, яку можна перевірити.

Олександр Шадрін: «Кількість доручень, виданих кожному адвокату, наразі публікується на сайті координаційного центру. Тобто є інформація про отримані державні кошти, і це є доволі прозора система, чого не можна, до речі, сказати про систему НААУ, яка фінансується за рахунок членських внесків адвокатів, і самі адвокати не знають, на які кошти і які заробітні плати у наших так званих очільників адвокатури».

Що ж пропонують критики системи безоплатної правової допомоги? Про це розповідає Валентин Гвоздій.

Валентин Гвоздій: «В нашій державі потрібно негайно змінювати законодавство про безоплатну правову допомогу. Її адміністрування необхідно передати незалежному органу адвокатського самоврядування, адвокатурі, яка і повинна її координувати, як це відбувалося багато років до того».

Тут треба зауважити, що Національна Асоціація Адвокатів України, яку очолює Валентин Гвоздій, і є незалежним органом адвокатського самоврядування. А отже, юрист пропонує передати адміністрування сумою у 270 мільйонів гривень саме йому та його колегам. А який зараз бюджет Національної Асоціації Адвокатів України? На її сайті можна завантажити документ, в якому вказано, що на початок 2014 року на її рахунках було 5 мільйонів 400 тисяч гривень, а на його кінець – близько півтора мільйона гривень. Отже, в разі підтримки пропозиції незалежних від держави адвокатів, бюджет їхньої організації цілком може зрости аж у 67 разів.

Звісно, такі підрахунки можна було би назвати безпідставними, але виконавчий директор Української Гельсинської Спілки з прав людини, адвокат Аркадій Бущенко вважає, що підстави таки є.

Аркадій Бущенко: «НААУ просто побачила, що існує досить успішна система безоплатної правової допомоги і подумала, що непогано було би таку систему отримати. Тобто підкорити собі фінансові потоки і взагалі керування цією системою».

Що ж станеться, якщо Національна Асоціація Адвокатів України досягне своєї мети і розпочне керувати системою безоплатної правової допомоги?

Аркадій Бущенко: «Система розвалиться, оскільки адвокатура не може керувати системою безоплатної правової допомоги, це – функція держави. Бо тут невід’ємний просто є конфлікт інтересів. Адвокатура України, НААУ має захищати права адвокатів. У системі безоплатної правової допомоги контрагентом адвокатів є держава. Тобто у відношеннях між державою та адвокатами захистом прав останніх має займатися НААУ. Чого вона не робить. А замість цього вони хочуть стати розпорядниками державних коштів і протиставити себе адвокатурі. Цей конфлікт інтересів неминучий».

Олег Шинкаренко, програма «Права людини», для «Громадського радіо»

Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація не обов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини.