Переселенки не можуть офіційно отримувати аліменти з Криму

Кримчанка Юлія Перфільєва живе в Луцьку з сином та хворою матір`ю більше двох років та намагається стягнути аліменти з екс-чоловіка, який залишився в Криму. І поки Юлія стукає у двері різних держструктур, в Міністерстві юстиції пояснюють: юридично можливість зобов`язати колишнього чоловіка сплатити аліменти в Криму є, але фактично це неможливо, тому що виконавчі служби там не працюють. Юлія каже, що працює на трьох роботах, але і цього мало, щоб оплачувати житло, комунальні послуги, ліки матері та потреби синові.

Тому вона звернулася в суд. І в Луцьку суд зобов`язав її екс-чоловіка сплатити аліменти: «Я развелась и соответственно человек бывший отказался помогать материально. Я подала здесь в Луцке на алименты. Решение суд вынес в мою пользу. Но я не могу подать на него в исполнительную службу, так как на территории Крыма нет украинских исполнительных служб», — пояснює пані Перфільєва.

Жінка переконує, що саме через відсутність зв`язку між Україною та Кримом ці гроші її сім`я отримати не може: «И вот уже два года я не могу добиться алиментов. То есть его не признают должником. Он мне материально не помогает просто потому , что Киев мне , как переселенке , не может помочь и определить процедуру истребования алиментов», — розповідає Юлія і з сумом додає:

«Для государства все равно, платит ли отец алименты. Но когда ребенку нужно было оформить инвалидность и пройти много врачей, в том числе психиатра, здесь нужно было согласие отца, который живет в Крыму. Где правда и где логика? Если государство считает, что я, как мать, могу сама ребенка растить, то значит, я должна решать, а не бегать за согласием отца и из-за этого мучиться».

Тим часом в Міністерстві юстиції України теж не роз`яснили, як діяти в таких ситуаціях. Лише сказали, що процедури стягнення аліментів з екс-чоловіка, який проживає в Криму, нема: «Немає (ред, — процедури), тому що ми з Кримом не працюємо і у зв`язку з тим. Що територія окупована, ми не можемо зобов`язати чи надати якусь інформацію, чи документи», — пояснили в департаменті виконавчої служби міністерства.

Тим часом переселенка Юлія Перфільєва продовжує шукати вихід із складної фінансової ситуації самостійно. Нещодавно навчалася на комп`ютерних курсах, організованих за підтримки громадської організації ГО «Центр зайнятості вільних людей» у Луцьку для переселенців. Мріє в майбутньому працювати не на трьох, а на одній роботі, аби її сім`ї на все вистачало. Каже, що Луцьк — затишне місто. І в рідну Алушту повертатися не планує.

«После того , как отвернулись родственники, друзья, я не хочу. Мне здесь помогали совсем чужие люди, которые не обязаны были помогать, а казалось бы родные, не помогли. Поэтому я не хочу. Мне это не нужно. Мне этот город родным стало. Я надеюсь, что я здесь смогу укорениться. И что с работой так же. Может найду одну более такую ​​стабильную с хорошей зарплатой. Я, по крайней мере, к этому стремлюсь», — запевняє Юлія.

Аріна Крапка, «Громадське радіо», Луцьк

Матеріал створено за підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля