В усіх містах можна зробити таку акцію, — учасниця Маршу рівності з Луцька

Тетяна каже, що під час Київпрайду в неї було дитяче захоплення, тому що опинитися з такою кількістю солідарних людей — це неймовірно. І тим більше, що поліція виконала свою роботу на «ура»:

«Застереження, звісно, були, оскільки цю криваву кашу обіцяну роздули до таких неймовірних масштабів. Ми чекали будь-чого. Тим більше, коли вже приїхали на метро «Університет», бачили багато з різних підрозділів зі Сходу. І вони були досить таки агресивно налаштовані, жартували не дуже чемно. То ми звісно чекали і повторення сценарію минулорічного. Але поліція спрацювала дуже круто. Перевіряли речі, перевіряли людей, підозрілих не пускали», — переповідає Тетяна.

Певний час  дівчина вагалася, їхати чи ні. Тим більше, що можливості поїхати з кимось з Луцька не було:

«Мене єдине зупиняло, що моя подруга не може поїхати. І я собі думала, що сама буду. Але вже поки шукаєш рішення, то якось так тебе все спрямовує, і звернулась до мене ще одна моя знайома, вона  журналістка. Запропонувала поїхати разом, бо вона збиралася і їй було самій страшно. То до того моменту я вагалася. Далі вагань не було. Тим більше, я хотіла собі компенсувати минулий рік, тому що ми не потрапили тоді на той Марш рівності через те, що запізнилися. І хотіла собі особисто компенсувати те, що я не була на Майдані. Те, що я вагалася, було страшно. І зараз я про це відверто шкодую, тому що розумію, що я там мала бути», — каже Таня.

Цьогоріч лучани, запевняє Тетяна, більш відкрито реагували на проведення Маршу. Хтось критикував, але чимало підтримували і серед гетеросексуалів, адже питання стосується прав людей:

«Таку цікаву тенденцію помітила от саме цього року порівняно з попереднім. Коли минулого року я робила якісь пости про те, що буде Марш рівності, я писала якісь думки чи репостила, люди просто ігнорували. З тих семисот фейсбучних друзів просто не було жодної реакції. Таке враження, що люди просто не хотіли себе скомпрометувати навіть коментуючи будь-як — схвально чи несхвально. Оце було так трішки дивно. А цього року навпаки. Найменший пост вже викликає  якийсь резонанс, якесь обговорення. Звісно, ну таких прямих негативних коментарів не було. Навпаки я зустріла підтримку від тих людей, від яких не чекала».

А перед самою поїздкою знайомий дівчини, противник ЛГБТ-спільноти пояснював, як вберегтися від сльозогінного газу, розуміючи, що можливі провокації.

«Він, звісно, традиціоналіст і сказав, що загалом проти ЛГБТ в принципі. Ми довго дискутували. І щось там зайшла мова за сльозогінний газ. І ми сказали, що є така можливість, що нас будуть ним «пригощати» противники. І він тільки написав, що тільки водою не промивайте обличчя і скинув інструкцію , який розчин треба приготувати, щоб потім ефективно промити сльозові оболонки, очі і тому подібне. Тобто людське в людях є. І те, що вони ідеологічно можуть мислити інакше, все-таки в нас більше спільного», — розповідає Таня.

Чи готові люди бачити і чути не таких, як вони самі, і чи в принципі можливий Марш рівності в Луцьку, представниця ЛГБТ-спільноти, пояснює:

«Мені би, звісно, дуже хотілося в Луцьку. Це насправді така моя утопічна мрія. В кожному місті можна було зробити подібну акцію. Але як бачимо від Київпрайду цьогорічного, то все залежить від того, як співпрацює міська влада, поліція і самі ініціатори проведення цих акцій. Тобто, якщо поліція нам зможе забезпечити мирне проведення якоїсь ходи або зустрічі, звісно, що так. Я тільки за. За закритими дверима ми можемо провести будь-що, а відкрито проводити, я не впевнена, чесно кажучи, тому що якщо я це ініціюю, то не знаю, чи зможу  забезпечити безпеку тим, кого я прошу», — каже Таня і додає, що Волинь — дуже релігійна і традиційна область, тому складно уявити, якою може бути реакція суспільства на такі заходи. Однак дівчина не втрачає надії, що все-таки суспільство з часом буде більш толерантним та терпимим до неї та її друзів.

Нагадаємо, у Києві 12 червня пройшов «Марш Рівності».

Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «У-Медіа», що виконується міжнародною організацією Інтерньюз. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю «Громадського радіо» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Інтерньюз.