Якщо у людей будуть рівні умови, у нас зникне багато проблем — В. Миронова

Львівщина продовжує приймати переселенців. Хоч більшість з них залишилася на Сході і щодня стикається з купою проблем, ті, хто переїхав на Захід України, мають проблем не менше

Гостi

Вероніка Миронова

Якщо у людей будуть рівні умови, у нас зникне багато проблем — В. Миронова

Журналістка та письменниця Вероніка Миронова розповіла «Громадському радіо», як живуть переселенці у Львові та чи порушуються їхні права.

Вероніка з чоловіком переїхали до Львова несподівано. У 2014 під час триденної поїздки на травневі свята у рідному Донецьку напруга починала зростати, тому молода сім’я залишилась на Західній Україні. Спочатку — ще на тиждень, потім назавжди. Журналістка каже, що проблем з пошуком житла не було.

«Ми знайшли квартиру за 3 дні. Без проблем, ніяких питань стосовно прописки не було. На той момент квартири ще не так підскочили в ціні, бо, звичайно, потім, як був великий наплив переселенців, то ціни змінилися. Але, навіть коли власниця квартири дізналася, що ми з Донецька, вона запропонувала нам простирадла, каструлі, сковорідки та іншу допомогу», — розповідає Вероніка.

З роботою теж все склалося добре, хоч дівчина і додає, що не всім щастить:

«Я собі роботу знайшла швидко і багато моїх знайомих теж. Але проблема все ж таки існує. Вона не така глобальна, як може здаватися, але існує. Переселенців можуть не взяти на роботу на багато спеціальностей не через те, що вони переселенці, а через те, що вони не знають місцевого побуту та особливостей. Роботодавець краще візьме людину, яка цілком чудово орієнтується і в яку не треба вкладати», — пояснює письменниця.

У Львові Вероніка продовжила займатися улюбленою справою – журналістикою. Разом з «Громадським Телебаченням» вона почала працювати над проектом «Люди Донбасу», який вмістив 42 історії переселенців з різних куточків країни. Потім була однойменна книжка, написана за місяць. З почутих і написаних історій Вероніка згадує одну про жінку з Горлівки, яка працювала на заводі і завжди хотіла ходити на роботу у сукні. Під час обстрілу рідного міста, мати з сином переїхали до Одеси. Жінка вивчилася на майстриню манікюру і почала працювати в салоні. Так збулися обидві мрії — жити біля моря та носити гарне вбрання щодня.

На думку Вероніки, рівні умови для всіх допоможуть створити суспільство, у якому буде комфортно жити і працювати. За 2 роки життя у Львові вона не стикалася з порушенням прав переселенців. Якщо і були такі випадки серед знайомих і друзів, то про них писали ЗМІ, адже погане ставлення галичан до переселенців — рідкість, додає журналістка.

«Я в професійному сенсі і в звичайному побутовому спілкуванні намагаюся наполягати на тому, що непотрібно ніякого особливого ставлення. Просто зробіть для всіх людей рівні умови незалежно від того, яке в людини походження, орієнтація, колір шкіри тощо. Якщо у людей рівні умови, то в нас зникає багато проблем», — каже дівчина.

За словами журналістки, переселенці мають сприймати своє становище як початок нового, світлого життя.

«Люди бояться дозволити собі займатися тим, що їм подобається. Війна подарувала людям можливість розібратися у собі, в тому, що тобі подобається, де ти хочеш жити, чим ти хочеш займатися. Ти можеш почати нове життя у будь-якому місті, з чистого аркуша. Доля подарувала можливість почати життя ще раз», — пояснює Вероніка.

Авжеж, як і всі інші люди, переселенці стикаються з проблемами. У Львові, за словами Вероніки, найпоширеніша — мовна.

«У багатьох людей, особливо віком 40 і вище, складнощі стосовно мови. Бо навіть якщо люди працювали у державній установі, де була українська мова, спілкуватися українською вони не вміють. Якщо у 20 років людина не боїться пробувати і помилятися, то людина в 40 вже зі сформованим світосприйняттям буде соромитися і не почне говорити українською. Мовне питання, як би там не було, існує», — розповідає Вероніка.

Також є ще ряд проблем, але всі вони вирішуються з часом. Наприклад, для тих, хто хоче вільно спілкуватися українською, є курси (платні та безкоштовні), майстер-класи, індивідуальні заняття. Тому людина, яка дійсно має бажання говорити рідною мовою, знайде спосіб навчитися, додає Вероніка.

Зараз журналістка у співпраці з Литовським Консульством готує історії переселенців Львівської області. Головна мета проекту – показати львів’янам, що переселенці — це нові можливості для розвитку їхнього регіону. Пізніше письменниця планує вихід у світ нової книги, яка розповідатиме історії жінок на війні.

Євгенія Москалець, Львів, «Громадське радіо»

Матеріал створено за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля