Наталія Лелюх, лікарка-гінекологиня. Фото: Громадське радіо
Подкаст створено за підтримки ГО «Жінки в медіа» у межах проєкту «Голос стійкості: підтримка жінок у журналістиці під час війни», який реалізується Центром прав людини ZMINA за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). Проте це не означає, що висловлені під час подкасту погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй. Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) — гнучкий та оперативний інструмент фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використовування ключових можливостей миробудівництва.
Наталія Лелюх: Якщо ми говоримо з точки зору впливу на організм, це дія стресового фактору. Цей стресовий фактор може бути як фізичним (ракета прилетіла в будинок або людина знаходиться в ЗСУ і щодня травмується носінням броніків), так і психологічним (переміщення, втрата близьких, страх). Наше тіло таке хитре, що незалежно від того, яким був стресовий фактор (фізичний, психічний), навіть якщо людина живе закордоном, але постійно (перебуває — ред.) у наших соцмережах, у неї рідні живуть тут, вона також може мати дію стресового фактору. Розвиваються два основні процеси: гострий стрес або хронічний стрес чи ПТСР, посттравматична стресова реакція, про яку треба вже кричати з кожного ящика.
Ми всі перебуваємо в стані, про який мало хто знає. Якщо раніше була дія стресового фактору і за 30 днів людина не звернулася до лікарів, не подбала про себе, у неї міг розвинутися ПТСР. Особливо, якщо були передумови для цього. Далі людина лікує його довго лікує. А зараз у нас є і ПТСР, і постійно діючі гострі стресові фактори. І немає до кого звернутися, і немає як звернутися (якщо немає світла, води, базові потреби не закриті, то про лікаря не йдеться).
Усі ці речі впливають на здоров’я не лише жіноче. Проте репродуктивна система жінки — це енергозатратний і довготривалий процес. Тіло, яке знаходиться в стресі, вимикає енергозатратні і довготривалі процеси. Тобто зараз не до репродукції. Відповідно, перші зміни, які відчували жінки на початку повномасштабного вторгнення й зараз, пов’язані з менструальною функцією, можливими вагітностями, народженням і виношуванням дітей. Це не про дебют хвороб, а про те, що тіло знаходиться в іншому стані. Воно захищається від щоденного впливу стресового фактору.
Анастасія Багаліка: Стрес не викликає рак, але певний зв’язок з онкологічними захворюваннями є.
Наталія Лелюх: Онкологічні захворювання, особливо жіночі, часто естрогензалежні — залежні від рівня наших певних гормонів. Якщо у жінки немає овуляцію, відключається менструальна функція, ідуть зміни в системі балансу гормонів. Це може у жінок з певними передумовами продукувати розвиток онкологічних захворювань. Усе, що пов’язано з естрогеном, — це рак молочної залози, рак матки, рак шийки, рак яєчників і, до речі, рак кишківника.
Я бачу збільшення захворюваності у жінок. Це порушення менструального циклу, ановуляторні цикли, менструальні кровотечі. Спочатку це доброякісні гінекологічні захворювання, яких стає все більше.
Знову ж таки, жінки відкладають процес народження дітей. Особливо, якщо мають запас часу. «Куди народжувати у війну?». Відкладання також не дуже добре впливає на жіноче здоров’я. Це не про те, щоб зараз усі пішли і почали народжувати. Це про те, що наше тіло так влаштовано: якщо ми не народжуємо вчасно і не застосовуємо засіб контрацепції, який виключає овуляторну функцію, тоді ми матимемо наслідки накопичення естрогенів. Це поліпи, міоми, доброякісні захворювання молочної залози. Так працює фізіологія.
Читайте також: Магічне мислення та антидепресанти: що добре, а що погано для нашого ментального здоров’я
Наталія Лелюх: Міф не те щоб нікуди не зник. Він інколи підсилюється. Найстрашніше, що саме лікарі є транспляторами пересторог. Лікарям довіряють, якщо вони говорять про певні ризики.
Чому так сталося? У 2002 році вийшла велика стаття про те, що прийом замісної гормональної терапії і прийом гормональних контрацептивів викликає збільшення розвитку раку молочної залози. Потім, коли почали аналізувати це дослідження, і вийшло купа спростувань, що дійсно не такі цифри, як там написані. Але інформація вже розійшлася серед лікарів, бо цю статтю видало поважне видання. Уже коли через 10-20 років аналізували, то дізналися, що відбувся різкий зсув у так звані біодентичні препарати, компаундні препарати, де якраз недозовані естрогени. Люди перестали приймати офіцинальні препарати, почали приймати неофіцинальні, ті, що випускаються аптеками або БАДи з певним вмістом естрогенів чи гормональних препаратів. Після цього ми отримали великий зріст проблем з естрогенами і естрогензалежних пухлин, як доброякісних, так і злоякісних.
На жаль, цей міф транслюється, і він є. І ще такий момент: у нас чомусь досить складно розуміють різницю. Є доведена фраза, що прийом гормональних препаратів збільшує ризик розвитку естрогензалежних захворювань. Прийом препарату не викликає рак. Неправильний прийом препарату збільшує ризик того, що виникнуть ці захворювання. Нерозуміння цієї різниці призводить до того, що жінки чують слово «рак» і кажуть — усе, що завгодно, тільки не пігулки.
Наталія Лелюх: Це пов’язано з фізичною можливістю купити препарат або відсутністю доступу до лікаря, коли, наприклад, потрібно змінити гормональну спіраль.
Ми проводили огляди в Херсонській області, на деокупованих територіях. І там виявляєш якусь проблему і кажеш жінці: «Вам треба обов’язково поїхати в Херсон». Тому що це швидкий огляд на кріслі. У мене є портативне УЗД, але треба зробити біопсію, інші дослідження провести. І ти кажеш: «Будь ласка, ось вам направлення, я випишу все, їдьте в Херсон, в онкодиспансер, стаціонар. Щоб пройти дообстеження і потрібне лікування». А жінка тобі каже: «Я краще помру від раку, ніж я поїду кудись. Тому що туди прилітає частіше, ніж я помру від раку». Тобто ймовірність померти в Херсоні від обстрілу більша ніж в селі під Херсоном від онкологічного захворювання.
Це про доступ. Жінки часто кажуть: «Я не буду продовжувати, бо немає доступу».
Друге, відпадає необхідність контрацепції. Чоловік у ЗСУ. І вона каже: «Нащо мені пити (засіб контрацепції — ред.), якщо ми бачимося раз на три місяць. Я до нього поїду на три дні, то і презервативами покористуємося». Немає сенсу приймати постійну контрацепцію, тому що постійна контрацепція потрібна для пар з регулярним сексом. Зараз із сексом є певні проблеми.
Читайте також: «Годинник тікає»: правда чи міт, коли йдеться про вагітність
Наталія Лелюх: Якщо ми говоримо вже зовсім про сумні речі, про деокуповані території, ми не можемо виключати факти зґвалтувань, про які жінки не заявляли. І жінки дуже неохоче йдуть до лікаря, якщо їх нічого не турбує і немає вагітності. Також жінки, насправді, мало знають про безкоштовну діагностику на ВІЛ. І ніхто ніякі презервативи там не використовує. Тому там цей ризик більший. І звернутися жінці немає куди.
Важливо, що багато таких інфекцій, той самий трихомоніаз, гонорея, хронізуються. Вони переходять із гострої фрази в хронічну, жінку вже нічого не турбує, але вона має в собі цю інфекцію, яка і на її здоров’ї буде погано позначатися, і може заражати партнера.
Анастасія Багаліка: Як впливають на здоров’я жінки інфекції, які передають статевим шляхом?
Наталія Лелюх: Якщо ми говоримо про найбільш відому нам (інфекцію — ред.) з точки зору репродукції, то це хламідіоз. Хламідіоз досить часто абсолютно безсимптомний. Тобто жінку нічого не турбує. Ну, щось там заболіло в животі, подумаєш. У животі часто щось болить, а з нашим харчуванням зараз так точно може щось боліти, не зрозумієш, кишківник чи яєчники. А хламідія любить жити в маткових трубах. Вона живе у фібріях маткових труб і викликає їх злипання. Такі маткові труби стають непрохідними. Потім жінка звертається вже з тим, що вона не може завагітніти, коли вже хоче. Виявляється, що є хронічний хламідіоз, і ми починаємо це лікувати.
Хронічна гонорея також саме про труби і про трубну непрохідність, досить часто. Вона може давати більш виражені болі внизу живота і неприємні виділення. Проте немає якогось характерного симптому. Єдине захворювання — це, навпевно, сифіліз. І то, якщо ми побачимо той твердий шанкр, місце, де вперше зайшов збудник у нашому тілі. Якщо оральний секс, це може бути на мигдаликах. Якщо вагінальний секс, це може бути на шийці матци, і жінка його просто не побачить. Далі вже дуже нехарактерні симптоми — висипка, можливо, трохи температура.
Анастасія Багаліка: Виявити ці хвороби можна, якщо регулярно ходити до лікаря і здавати аналізи.
Наталія Лелюх: Уперше про інфекцій, той самий гепатит, сифіліз і ВІЛ ми часто дізнаємося, коли готуємося до вагітності. Коли жінка приходить на дообстеження перед початком вагітності. І потім дівчата приходять з великими очима, тому що щось виявляється, а вони про це не задумувалися і не знали. Скарг немає, по огляду я теж нічого не побачу. Звичайний чек-ап нічого не виявляє.
Зараз дуже багато дівчат і чоловіків ідуть в донори, тому що є постійна потреба в крові. Але перед донорством треба обстежитись. Тоді якраз і виявляється, що щось є.
Наталія Лелюх: От у нас є матка, і в ній усередині є ендометрій — слизова, яка наростає на базальній мембрані кожного місяця. Не відбулася овуляція — вона відторгується повністю, до базальної мембрани. І під дією гормонів усе починається знову, кожного місяця.
Ендометріоз — це коли слизова росте де завгодно, тільки не в матці. Навіть може рости в матці, але за базальною мембраною, в іншу сторону. Також передається імунна здатність базальної мембрани пропустити.
Що відбувається з маткою? Вона менструює, тобто кровить. Якщо в нас в тілі де завгодно кров не в судині, а десь тече, імунна система реагує на це як «alarm» (сигнал про небезпеку — ред.). І коли в нас менструюють маленькі вогнища ендометріозу в животі, імунна система активно намагається їх закрити. Розвивається спайкова хвороба, бо навколо вогнищ виникають спаєчки. Звичайно, у неї повністю це не виходить, тому що воно знову кровитиме в наступний менструальний цикл. Це викликає важку спайкову хворобу, важкий глибокий ентрометріоз, з яким уже потім борються хірурги і інвалідізують інколи жінку.
Схильність до такої реакції імунної системи — передається. Це може бути в генетиці.
Анастасія Багаліка: Ендометріоз — це імунно-гормональна хвороба. Наслідки можуть бути дуже складними.
Наталія Лелюх: Частіше жінки приходять з двома речами. Перше — неможливість завагітніти. Тому що і маткові труби в спайки заходять, і матка не приймає ембріон. При цьому овуляції у такої жінки будуть. Ми бачитимемо жовте тіло, прекрасну овуляцію по тестам. Нібито, усе добре. Але через непрохідні маткові труби, через те, що матка не приймає ембріон, у жінки буде неплідність.
Друге — це больовий синдром. Особливо, коли в животі розвивається ця спайкова хвороба, коли є глибокий інфільтративний ендометріоз, такі жінки приходять і в кабінеті прямо кажуть: «Заберіть у мене матку, я більше не можу». Так, вони думають, що все пов’язано саме з маткою. Але там не тільки матка, а й сечоводи можуть потрапляти у спайкові конгломерати, у жінки можуть бути проблеми з нирками, дефекацією. Є жінки, у яких кровить з кишківника, тому що навіть у кишківник це проростає.
Це дуже важкі історії. Найгірше, що лікуються вони викликанням штучної менопаузи, щоб жінка не менструювала і не овулювала. Іншими способами, навіть хірургічними воно не прибирається повністю. Проте це близько 10% від усіх випадків ендометріозу. Тобто ендометріоз може бути, але він не призводить до таких наслідків. Ці наслідки — це тип реакції імунної системи.
Анастасія Багаліка: Іноді ендометріоз може протікати безсимптомно, але часто дає больові відчуття під час менструації або ж під час сексу.
Наталія Лелюх: Це, частіше за все, спайкова хвороба або матка в цей конгломерат входить і при скороченні починає давати больові речі. Досить часто, під час ендометріозу матка переходить з антифлексіо, коли вона вперед нахилена у нас, у форму назад. Це вважається фізіологічною формою. Але укорочуються зв’язочки, які тримають матку. І коли йде секс у певних позах, може прутень впиратися в матку і давати натягування зв’язок і давати неприємні або болісні відчуття. Тому пари інтуітивно шукають позу, у якій буде менш болюче.
Знову ж таки, у жінки буде оргазм, вона все відчуватиме. Але є моменти, коли буде дуже боляче і неприємно.
Читайте також: «Лікувальний пеніс» та лимон від вагітності: чому ці міфи досі живі
Наталія Лелюх: По-перше, я думаю, ви чули про перитоніт. Перитонеум — це оболоночка, яка покриває всі органи в животі як плівочкою. Вона має багато нервових закінчень. Перитоніт — це запалення цієї слизової. Він може бути при апендециті, холециститі, перфоративній виразці та будь-яких захворюваннях у животі, коли порушується або запалюється плівочка, що накриває. Виникає виражений больовий синдром.
Під час овуляцій що відбувається? У яєчнику розривається «пузир» діаметром 2 см, і в ньому є рідина. Вона абсолютно асептична, без бактерій, але вона розливається і подразнює цю очереву (перитонеум — ред.). Ми люди прямоходячі, є закони сили тяжіння, і тому вся рідина, яка в нас у животі десь вилилася, заливається у найнижчу точку нашого тіла, якщо ми сидимо або ходимо. Це якраз «карманчик» між маткою і прямою кишкою — дугласовий простір. Туди стікає овуляторна рідина, а там очеревина. Воно там «булькає» туди-сюди. Жінка ходить, пригає, щось робить, займається сексом, і очеревина подразнюється. Жінка скаржиться. Якщо пошукати в неї симптоми перитоніту, ми їх усі знайдемо. Тому що очеревина реагує на рідину. Потім ця рідина, протягом доби розсмоктується, і все, перитоніту немає. Але це дійсно дуже боляче.
Хтось із жінок це відчуває, а хтось ні. У когось більша чутливість, а в когось — менша. У когось ніколи не було, а тут — «нате», приїжджають у стаціонар до хірурга. Обов’язково потрібно казати лікарю про свій день циклу і що може бути овуляція, якщо ви приїжджаєте з болями в животі, навіть, якщо він вас не питає (бо хірург може не спитати). У хірургічних стаціонарах обов’язково має бути апарат ультразвуку, і ми повинні подивитися, що в жінки з яєчниками, чи є там рідина.
Наталія Лелюх: Перш за все, звертайте увагу на ваш менструальний цикл. Це основний показник жіночого здоров’я у жінки репродуктивного періоду. Обов’язково, якщо у вас є змога дійти до лікаря і лікар адекватний, раз на рік прийдіть, покажіть вашу шийку матки, груди і перевірте вашу щитовидну залозу. Це в Україні дуже важливо.
Звичайно, пам’ятайте, що до лікаря ви можете звернутися не лише, коли є симптоми. Коли вам здається, що щось не так, і ви не розумієте, що не так — приходьте. Можна надавати допомогу тільки тому, хто за нею звернувся.
Читайте також: Секс і жіноче лібідо: що змінила війна
Цей подкаст підготовлений за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ньому погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй.
Повністю розмову слухайте в доданому аудіофайлі
![](data:image/svg+xml;charset=utf-8,<svg height="1536px" width="2048px" xmlns="http://www.w3.org/2000/svg" version="1.1"/>)
![](data:image/svg+xml;charset=utf-8,<svg height="1707px" width="2560px" xmlns="http://www.w3.org/2000/svg" version="1.1"/>)