Правова абетка: конституційна скарга

40 випуск подкасту «Правова Абетка» на Громадському Радіо: конституційна скарга. Подкаст Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова абетка» виходить за підтримки мережі громадських приймалень та Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. Цей випуск із юристом Центру Віталією Лебідь присвячений конституційній скарзі.

Олег Шинкаренко: 30 вересня 2016 року набули чинності зміни до Конституції в частині правосуддя. Ними передбачено запровадження інституту конституційної скарги або ж скарги на протиріччя в Конституції України, і вже заслужений юрист України Віктор Мусіяка знайшов недоліки в цьому законі. У виданні «Дзеркало Тижня» він написав, що зміст статті 151 прім Конституції України передбачає наявність серйозних труднощів для потенційних заявників, які бажають подати конституційну скаргу до Конституційного Суду України. Зокрема, зміст статті 151 прім Конституції засвідчує серйозні труднощі вже під час встановлення наявності підстави для подання конституційної скарги. У тексті статті всього два речення: «Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України або ж конституційність закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано», – про це йдеться в статті. На перший погляд зі змістом першого речення все зрозуміло, остання судова інстанція винесла рішення у справі скаржника із застосуванням закону, який він вважає неконституційним. Яка судова інстанція повноважна виносити остаточне судове рішення? У проекті закону про Конституційний Суд у статті його 77 таких інстанцій названо 2: Апеляційний суд і, у випадках передбачених законом, касаційний, Вищий спеціалізований суд. До речі, це випливає із змісту оновленого пункту 8 частини 2 статті 129, яка закріпила серед основних засад судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення. Але, незважаючи на ці зауваження юриста, вже у жовтні 2016 року Конституційний Суд отримав першу скаргу. Це сталося буквально на четвертий день після того, як закон про цю скаргу запрацював, а значить, така скарга була підготовлена вже давно. Скаргу надіслало приватне підприємство, яке просить Конституційний Суд перевірити конституційність пункту 2 та 3 статті 167 «Закону про виконавче провадження», і обсяг цієї скарги становить аж 132 сторінки. За словами голови Конституційного Суду Юрія Бауліна, Суд планує отримувати близько 7 тисяч конституційних скарг щорічно. Тут одразу виникає багато запитань і перше з них: а про які такі протиріччя у Конституції йдеться? Хіба вони можуть бути?

Віталія Лебідь: Дякую за запитання, так, справді 30 вересня 2016 року у нас запрацював інститут конституційної скарги, але запрацював він поки що неефективно, тому що досі був не прийнятий закон, який би регулював саму процедуру та механізм розгляду таких скарг. Тобто, на даний момент, незважаючи на те, що досить велика кількість таких скарг надіслана до Конституційного Суду.

Олег Шинкаренко: А наскільки багато їх?

Віталія Лебідь: На сайті Конституційного Суду розміщена інформація на березень 2017 року, 65 конституційних скарг.

Олег Шинкаренко: Якщо в кожній по 132 сторінки, то суд вже не має більше, чим займатися, окрім як розглядати ці скарги, а чого вони стосуються? Що дійсно – так багато протирічь?

Віталія Лебідь: Так, насправді багато протирічь, але хочу наголосити: тут говориться саме про протиріччя між законами України та Конституцією. Вони справді існують, але також варто звернути увагу на те, що всі подані конституційні скарги – це не означає, що вони всі будуть розглянуті тому, що повинні бути визначені чіткі критерії прийнятності таких скарг, які досі не визначено. Проте є проект Закону «Про Конституційний Суд», який наразі відхилений у другому читанні, тому він має розроблятися заново, і поки такий закон не розроблено нашими народними депутатами.

Олена Сапожнікова: Здається, нещодавно всього три депутати тільки не спромоглися проголосувати, може проспали тоді, коли розглядали цей законопроект. Коли це було?

Віталія Лебідь: Це було в квітні цього року. Насправді процедура розгляду цього законопроекту була досить тривала і складна, майже цілий день розглядали 800 чи 900 поправок до цього законопроекту, і врешті-решт, коли голова Верховної Ради запропонував направити на доопрацювання в другому читанні, насправді, не вистачило всього-на-всього три голоси.

Олег Шинкаренко: Я не можу от зрозуміти: якщо дійсно якийсь закон протирічить Конституції, то навіщо для цього взагалі звертатися в Конституційний Cуд? Можна просто заявити про це народним депутатам, щоб вони сіли і переписали цей закон, щоб він відповідав Конституції.

На сайті Конституційного Суду розміщена інформація, що на березень 2017 року вже є 65 конституційних скарг.

Олена Сапожнікова: Більше того, тут акцентуєте ви увагу, що закон протирічить Конституції, я би хотіла ще додати, що і підзаконні нормативно-правові документи, не тільки укази, інструкції, розпорядження.

Олег Шинкаренко: Навіщо все так складно? Просто депутати сядуть і перепишуть цей закон.

Олена Сапожнікова: А інструкції вони не зможуть переписати, укази і розпорядження, і інші судові рішення, в яких зазначались можливо деякі положення. Тобто не так все просто, тут більш ширший предмет. Не тільки невідповідність закону.

Віталія Лебідь: Так, насправді, не все так просто, але хочу ще наголосити, що запровадження інституту конституційної скарги відкриває безпрецедентний доступ громадянам України до Конституційного Суду і на основі рішення Конституційного Суду можуть бути визнаними неконституційним закон чи положення окремих законів. До цього часу таке звернення могло бути подане виключно п’ятьма суб’єктами: це Президентом, це щонайменше 45 народними депутатами, Верховним Судом, Уповноваженим Верховної Ради з прав людини і Верховною радою Автономної республіки Крим.

Олег Шинкаренко: Тобто цей закон демократизує процедуру подання скарги, тепер буквально кожен може це зробити. А як це за кордоном відбувається? Що – кожен дійсно громадянин Сполучених Штатів може поскаржитися до Конституційного Суду?

Віталія Лебідь: Стосовно Сполучених Штатів, то у них немає як такого Конституційного Суду, у них це все вирішується Верховним Судом, і якщо звернемо увагу на практику в США, то справді, в цій країні взагалі вперше в історії було розглянуто питання, що ж робити, коли закон не відповідає Конституції. Чим мають керуватися суди? Це відбулося в 1803 році, це відома прецедентна справа «Марбері проти Медісона», де було визнано, що якщо закон не відповідає Конституції, він визнається незаконним і береться за основу Конституція. Якщо брати розгляд таких справ в Європі, то Україна, мабуть, не остання країна, де досі не запроваджений цей інститут, тому що в більшості країн Європи цей інститут вже досить довго працює. Працює успішно, громадяни звертаються до Конститутивного Суду і мають додатковий правовий засіб захисту.

Олена Сапожнікова: Зокрема, в доповіді Венеціанської Комісії про прямий доступ до конституційного правосуддя в пункті 79 зазначається, що Європейський суд з прав людини визнає модель повної індивідуальної конституційної скарги ефективним засобом правового захисту в разі порушень Конвенції, а саме – право фізичної та юридичної особи оскаржити конституційність, як підзаконних так і індивідуальних адміністративних актів органів влади або рішень судів. Європейський суд з прав людини своєю практикою стимулював Україну до того, щоб ми прийшли до необхідності мати конституційну скаргу. Оскільки багато заяв від українців до Європейського Суду стосується саме порушення права на справедливий судовий розгляд, статті 6 Конвенції, і якщо цей шквал питань міг вирішуватися Конституційним Судом, і люди б не йшли до Європейського Суду, то я думаю, це б зменшило не лише завантаженість Європейського Суду, а і покращило би нашу систему правову. Як вважаєте, Віто?

Олег Шинкаренко: Зекономило би бюджетні кошти, оскільки нам би не довелося виплачувати покарання, штрафні санкції за рішеннями Європейського Суду.

Віталія Лебідь: Я хочу звернути увагу, що дана модель конституційної скарги, яка обрана Україною не забезпечує відновлення повністю порушеного права, те яке забезпечено в розгляді справ в Європейському Суді. Ми не можемо сказати, що особа, яка звернулася до Конституційного Суду вже не може звертатися до Європейського Суду, це можуть бути такі паралельні розгляди справ, тому що в результаті розглядів конституційної скарги особа не має права отримати компенсацію, тобто не може отримати сатисфакцію за порушення.

Олена Сапожнікова: Віто, а як же ж положення статті 152 Конституції України частини 3: «Матеріальна чи моральна шкода завдана фізичними або юридичними особами, актами і діями, що визнані неконституційними відшкодовуються державою у встановленому законом порядку»? Що відбувається з нашою Конституцією? Для чого тоді проголосили таке положення?

Віталія Лебідь: Таке положення досі не працює, тому, на жаль, я не можу коментувати, як воно буде реалізоване.

Олена Сапожнікова: А що потрібно зробити для того щоб воно запрацювало? Для чого тоді людям подавати конституційні скарги? І я думаю, що от якраз цей механізм відшкодування він би давав якусь сатисфакцію.

Віталія Лебідь: Так, звісно, якщо буде запроваджено такий механізм, і справді будуть відшкодовуватися певні кошти за порушення прав, то тоді ми можемо говорити про справді ефективний судовий захист.

Олена Сапожнікова: А що потрібно для цього зробити?

Віталія Лебідь: Прийняти закон, законопроект «Про Конституційний Суд» народними депутатами.

Олег Шинкаренко: А хіба це не є вже частиною проголосованого законопроекту? Тобто ця норма вона ще реально не працює?

Віталія Лебідь: Так, реально не працює тому що конституційні скарги не розглядаються Конституційним Судом і навіть на сайті Конституційного Суду розміщено оголошення про те, що «Звертаємо увагу на недоцільність направлення конституційних скарг до внесення змін до Закону України «Про Конституційних Суд» з огляду на можливу невідповідність вимог до конституційної скарги».

Конституційні скарги не розглядаються Конституційним Судом і навіть на сайті Конституційного Суду є оголошення: «Звертаємо увагу на недоцільність направлення конституційних скарг до внесення змін до Закону України «Про Конституційних Суд» з огляду на можливу невідповідність вимог до конституційної скарги».

Олег Шинкаренко: А ви намагалися подавати із Центру якусь скаргу на Конституцію, на Конституційний Суд, на невідповідність законів Конституції?

Віталія Лебідь: Поки що ще ми не подавали, але у нас є декілька справ в яких чітко простежується те, що норма закону не відповідає Конституції.

Олег Шинкаренко: А, наприклад, які це справи?

Віталія Лебідь: Наприклад, це справа, над якою я особисто працюю. До особи були застосовані примусові заходи медичного характеру, і її було поміщено до психіатричної лікарні суворого режиму, і відповідно до висновку лікаря-психіатра було встановлено, що дана особа вже не потребувала продовження застосування таких заходів і могла бути переведена у лікарню зі звичайним режимом. Проте суд не прийняв до уваги даний висновок лікаря і не задовільнив його. Не погоджуючись з таким рішення особа звернулася до адвоката і просила подати апеляційну скаргу на таке рішення. Адвокат був призначений державою і проігнорував її такий запит. Іншого адвоката особа не змогла знайти, так як вона знаходилася в закритому приміщенні в лікарні, і тому вона вирішила самостійно звернутися до апеляційного суду, в якій виклала обставини справи, що вона не погоджується з даним рішенням. Проте суд апеляційної інстанції відмовив взагалі розглядати її апеляційну скаргу, так як відповідно до положення Кримінального процесуального кодексу, вона не є суб’єктом подання апеляційної скарги. Тобто особа по відношенні до якої застосовано примусові заходи медичного лікування самостійно не може подати апеляційну скаргу і відхилив її апеляцію. Тут яскраве свічення того, що в особи відсутній доступ до суду, що порушує статтю 55 Конституції України, те що права людини захищаються судом, і кожен повинен мати доступ до суду. Це ж саме стосується питань недієздатних осіб, які теж відповідно до Цивільно-процесуального кодексу, наразі у нас не мають права самостійно звернутися до суду з вимогою перегляду їхньої дієздатності.

Олена Сапожнікова: А якщо уявити, ми складемо, наприклад, цю конституційну скаргу, ви бачите реальний механізм для наших слухачів, наприклад, які от є опікунами таких людей? І це питання складне, якщо особа перебуває в психіатричній лікарні, так, яким чином ви бачите, що вона зможе написати оцю скаргу і кудись її направити? Тобто, як реально це буде відбуватися?

Віталія Лебідь: Насправді, у нас дуже багато клієнтів, які визнані недієздатними, які до нас звертаються і самі приходять, і письмово, і по телефону. Можна сказати, по-перше, що існують випадки, коли особу незаконно позбавили дієздатності, і більшість тих клієнтів, з якими ми працюємо, вони усвідомлюють свої дії і можуть керуватися ними. По-друге, існує такий випадок, коли особа одужує, тобто незважаючи на те, що в неї був якийсь період, коли були встановлені якісь психічні розлади, вона потім одужала. Яскравим прикладом тут є справа в Європейському Суді «Наталя Михайленко проти України», коли так і відбулося, особа одужала, але не змогла отримати доступ до суду, зважаючи на таке положення нашого законодавства, і Європейський Суд встановив порушення статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Олена Сапожнікова: А 5-тої статті – право на свободу – не встановлено було там, порушення?

Віталія Лебідь: В даному випадку не було, тому що вона не перебувала в лікарні саме в цій справі, але взагалі, якщо ми говоримо про осіб, які заходяться в закритих поміщеннях, то так, це звісно порушення також права на свободу.

Олена Сапожнікова: Яким чином людина може от написати про це, звернутися? Чому потрібно так домогтися неконституційності цього положення? Що саме там неконституційне? Що потрібно, хто має право написати?

Віталія Лебідь: Саме неконституційне те, що право на доступ до суду, навіть відповідно до самої Конституції, статтею 64 не може бути обмежене. Тобто кожна особа повинна мати доступ до суду, і суд має вирішити, чи є тут порушення її прав, чи немає.

Олег Шинкаренко: А якщо, наприклад, ідеться про те, що родичі цієї людини, вони вважають, що їй було би краще залишатися у лікарні, і лікар так вважає, а проти лише сам хворий? Я от чув про такий випадок. І виходить так, що таким чином ви порушуєте право родичів і намагаєтеся йти проти медичного діагнозу, то як бути в цьому випадку?

Віталія Лебідь: В даному випадку ми не говоримо про порушення прав родичів, ми не стверджуємо, що особа справді є дієздатною, ми лише стверджуємо те, що суд повинен розглянути це питання і самостійно вирішити на основі медичного висновку. До речі, медична експертиза не проводиться регулярно для недієздатних осіб і не встановлюється, чи видужала особа чи ні.

Олена Сапожнікова: Відчувається, що цікавий буде конституційний процес, навіть в нас піднялися дискусії. Я уявляю, що в Конституційному Суді це питання буде не так просто вирішити. А скільки суддів в Конституційному Суді, які беруть участь в розгляді конституційної скарги? Яка їх кількість?

Віталія Лебідь: Зараз 18, це повний склад.

Олена Сапожнікова: І буде так надалі в законопроекті передбачено?

Віталія Лебідь: В законопроекті передбачено розгляд різними формаціями суду, це колегія, сенат і велика палата. Тобто, колегія – це три судді, сенат – це шість, саме сенат уповноважений розглядати цю конституційну скаргу, так було передбачено законопроектом.

Олена Сапожнікова: Тобто, шість суддів повинні будуть підтвердити, що тут є порушення, так? Невідповідність ось ця.

Віталія Лебідь: Не порушення, а невідповідність норми закону Конституції.

Олена Сапожнікова: Більшість чи всі 6 суддів повинні? Тобто більшість – це 4 суддів.

Олег Шинкаренко: А чи вказував вже Європейський суд з прав людини на те, що деякі українські закони не відповідають українській же Конституції?

Віталія Лебідь: Європейський Суд взагалі не вказує на невідповідність Конституції, він вказує лише на невідповідність Конвенції, але багато положень Конвенції співпадають з положеннями конституції і ось якщо ми знову ж таки до справи, яку я вже зазначала «Наталя Михаленко проти України», тобто ми можемо казати, що стаття 6 гарантує ті ж самі права, що і стаття 55 Конституції України.

Олена Сапожнікова: От Європейський Суд завалений був справами одного часу від шахтарів, коли їм неправильні перерахунки відбувалися із-за того, що порядки перерахунків були складені якось некоректно або тлумачилися місцевою владою в інструкціях не так, як писав це закон, як Конституція, і національні суди часто тлумачили це не на користь шахтарів. Європейський Суд був завалений і більшість рішень Європейський Суд прийняв на користь якраз цих громадян, зазначаючи, що оскільки держава своїм законом передбачила якісь певні виплати, то ці порядки вони мають відповідати цим законам. В моїй практиці є така справа, вона зараз в Європейському Суді, особа, яка проживає в Севастополі – зараз захопленому Російською Федерацією – там доволі складно цим людям, оскільки їх змушують прийняти російське громадянство. Хлопчик потрапив в аварію і став інвалідом, батьки звернулися до лікарні місцевої і отримали фактичну таку відписку. Допомога цій дитині-інвалідові була така формальна, масаж там і ще щось, батьки зверталися і говорили: «слухайте, закон Конституція України передбачає, що ми маємо право на здоров’я, забезпечити дитині компенсацію, якщо батьки проводять за свій рахунок, бо є купа законів прийнятих, будь-ласка допоможіть нам». І у відповідь вони отримали таку саркастичну, можливо, відписку, що оскільки Кабінет Міністрів не розробив порядок, яким чином проводити це відшкодування витрат і взагалі компенсацію витрат батьків на реабілітацію цієї дитини-інваліда, тоді ніякого фінансуванні і відшкодування не може бути. І тоді ця сім’я звернулася до Гельсінської спілки з прав людини, батько такий був доволі впертий, збирав ці всі відписки, звернулися до Адміністративного суду, до Кабінету Міністрів, щоб сказали: «Чому досі ви не розробили цей порядок? Чому закон не може запрацювати? Чому передбачивши купу пільг дітям інвалідам, їхнім батькам, чому ви цього не надаєте? Для чого ви тоді написали це в законі?». Кабінет Міністрів доволі так по-філософськи в процесі себе поводив, це проводилося в Київському окружному адміністративному суді, там на одному з процесів я також звернулася з цим запитанням до представника Кабміну, а вони кажуть: «Що ж ви хочете, нам же ж не встановили строк чіткий, в який ми маємо розробити цей порядок, ви розумієте, що це процес такий тривалий, узгоджень різних там, бюджетна комісія, фінансова комісія. Це не так просто». І на такій філософській ноті суд і завершив сказавши, що «оскільки немає певного строку і там ще ряд іншого, тобто Кабмін в процесі, так, і от він можливо розробить». Байдуже, що пройшли роки, і батьки зазнали уже десятки тисяч доларів витрат, і невідомо чи держава це компенсує. Звернулися до Європейського Суду, зазначивши про цю невідповідність, і зараз справа на розгляді, і не знаю, чи матиме там якусь перспективу чи ні, але як в порівняння, я думаю, люди можуть звертатися з приводу того, що закон передбачив конституційне право на конституційну скаргу, а порядку, як це здійснювати немає. І якщо ми побачимо якусь невідповідність в Конституції, більше того, ця невідповідність приносить нам якусь матеріальну чи моральну шкоду, то чому ми не можемо звернутися, як по аналогії, до Європейського Суду?

Олег Шинкаренко: Я дуже сподіваюся, що закон про конституційну скаргу запрацює уже дуже скоро.

Олена Сапожнікова: Олеже, може, давай порадимо звернутися до Європейського суду, і Центр допоможе. За якою адресою він знаходиться?

Олег Шинкаренко: Так, я саме хотів про це спитати: якщо громадянин захоче звернутися до Конституційного Суду зі скаргою, то йому буде потрібна допомога кваліфікованих юристів, то як до вас звернутися?

Віталія Лебідь: Так, звичайно, можете звертатися за допомогою до нас за номером 097 384 27 99 або особисто підійти: Київ, вулиця Фролівська, 3/34, третій поверх, або написати нам на абонентську скриньку 100, місто Київ, 04071.

Олег Шинкаренко: Можливість конституційної скарги для всіх українських громадян – це, звісно, величезний крок вперед у демократизації нашого суспільства, дивно тільки чому наші можновладці, наші правоохоронці не хочуть його зробити і так активно цьому пручаються.