Громадське Радіо
42 випуск подкасту Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова абетка» виходить за підтримки мережі громадських приймальнь та Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. Цей випуск із координатором мережі громадських приймальнь Гельсінської Спілки Наталею Козаренко присвячений Закону «Про звернення громадян», ми поговоримо про те з чого починати захист ваших прав і укладемо своєрідний буквар скаржника.
Олег Шинкаренко: Державна служба з питань праці отримала понад 2700 скарг громадян щодо недотримання роботодавцями виплати мінімальної заробітної плати з першого січня. «За цими зверненнями громадян перевірили 4381 роботодавця і наклали 57 штрафних санкцій» – про це під час селекторної ради повідомив голова служби з питань праці Роман Чернега. Я бачу, що це працює, громадяни звертаються і є реакція, а навіщо потрібен Закон «Про звернення громадян»?
Олег Шинкаренко: Це саме тому, що є доказ, що було звернення, а на усне звернення немає ніяких реакцій.
Наталія Козаренко: Усне звернення – по-перше, немає ніяких наслідків, тобто для чиновника є тільки письмове звернення, бо по-перше воно підшите, зареєстроване, і керівник завжди подивиться, який там термін, бо закон встановлює термін розгляду справи і до речі – 15 днів, 30 і 45. Якщо за 15 днів вам не надали відповідь, вам повинні надати інформацію, чому вам її не надали і попросити термін додатковий. Це дуже дієвий механізм, коли це все з самого початку правильно зробити. Якщо ви звертаєтеся до будь-якої установи, письмовий запит в двох примірниках, у вас на руках залишається документ зареєстрований, тобто підтверджений, підписаний, що воно надійшло туди, або заносите через канцелярію, або рекомендованим листом, і коли ви починаєте писати, ви самі для себе формулюєте, а що ви взагалі хочете, тобто що вони повинні зробити. Відповідно, коли ви звертаєтеся не в ту інстанцію, ви не можете отримати результат, який би ви хотіли. Наші люди вважають досить часто, що якщо вони напишуть найголовнішій людині в країні, то вони одразу отримають рішення, і дуже багато є звернень на адміністрацію президента щодо не надання комунальних послуг і ще якісь питання, які взагалі не вирішуються адміністрацією президента.
Олена Сапожнікова: Але ж вони зобов’язані переадресувати це в орган, який уповноважений займатися цим питанням.
Дуже багато є звернень на адміністрацію президента щодо не надання комунальних послуг і ще якісь питання, які взагалі не вирішуються адміністрацією президента.
Наталія Козаренко: Так, вони переадресують це на адміністрації обласні, обласні адміністрації це – на районні, а районні вже можливо дійдуть до ЖЕДу, чи куди треба. Це знову ж таки – дуже багато часу, а людина чекає негайної відповіді. Тобто перше, що ви повинні, якщо ви вже почали звертатися, – з’ясувати, яка структура повинна вирішувати ваше питання. Друге – це сформулювати питання, потім написати письмова звернення і отримати результат.
Олена Сапожнікова: А щоб це все зробити, потрібно до юристів звертатися?
Наталія Козаренко: Не обов’язково, достатньо просто чітко викласти вашу ідею, тобто не завжди звернення до структури повинно писатися юристом, досить того, що ви взагалі напишете.
Олена Сапожнікова: Звідки вони будуть знати, куди саме потрібно звертатися? Звідки вони цю інформацію дізнаються?
Наталія Козаренко: У нас народ досить обізнаний, і він знає.
Олена Сапожнікова: А якщо ж все ж таки не знає, чи можна, наприклад, у вашій громадській приймальні дізнатися таку інформацію? Чи можете ви допомогти, проконсультувати?
Наталія Козаренко: Обов’язково, практично завжди, коли до нас люди звертаються ми починаємо з того, що ми пишемо звернення до якоїсь інстанції, а потім вже дивимося, або ми отримуємо позитивну відповідь і вирішуємо це питання, або ми не отримуємо взагалі відповідь, або відмову, і тоді ми вже вирішуємо: або звернення до суду, або організацію, що стоїть вище, або до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
Олена Сапожнікова: А успішна яка у вас історія є?
Наталія Козаренко: У нас дуже багато успішних історій, практично 40% із тих 39 000, що до нас зверталися, вирішені були на першому етапі, тобто шляхом звернення.
Олег Шинкаренко: Розкажіть, будь-ласка, про якісь звернення, які вам довелося писати, і вони отримали позитивний результат.
Наталія Козаренко: Бувають різні питання, наприклад, досить часто ми вирішуємо питання про нарахування державної допомоги. Зараз багато звернень і внутрішньо переміщених осіб і якість там сім’ї з дітьми. Відмовляють в наданні державної допомоги, люди звертаються до нас, ми робимо письмовий запит, тобто скаргу, що не надали. От, буквально декілька місяців тому в один день Херсонська приймальня отримала дві скарги аналогічні, тобто відмови. Відмовили в нарахуванні державної допомоги внутрішньо переміщеним, одна з Криму, одна з Донецька. Підстави усної відмови: «надайте документи, що вам там не нараховують». Тобто де логіка? Територія непідконтрольна Україні, а треба надати довідку, що Україна там не нараховує державну допомогу. Ми написали, що це не передбачено законодавством, питання знову ж таки були вирішені одразу ж, тобто люди просили, щоб навіть не реєстрували скаргу, бо це для чиновника мінус до роботи, якщо находять обґрунтовані скарги. Був випадок, коли з прийому міського голови Херсону прийшли люди з проханням написати скаргу на його бездіяльність, ми написали цю скаргу, і вона була задоволена.
Олена Сапожнікова: А що за голова? Може, прізвище назвете?
Наталія Козаренко: Він вже не голова, Володимир Сальдо, він був представник Партії Регіонів, але було досить незрозуміло, люди прийшли до тебе на прийом: навіщо вимагати, щоб була письмова скарга на тебе ж.
Олена Сапожнікова: А для чого йому це потрібно було? Дивний голова.
Наталія Козаренко: Можливо думали, що люди кинуть це питання і не дійдуть, можливо. Досить багато таких справ розглядаються позитивно, коли ми вимагаємо в організації, які надають комунальні послуги, надання якісної послуги, але там не завжди це вирішується з одного разу, але після другої скарги проводяться і ремонти і перерахування, тобто вони не доводять це до суду. Або випадок знову ж таки по Херсону, коли завдяки декільком зверненням, колективні були скарги громадян – і незаконну АЗС знесли.
Олена Сапожнікова: Ви постійно називаєте громадську приймальну таку успішну в Херсоні. То, може, назвете адресу, куди можна там звернутися, якщо там стільки успішних історій?
Наталія Козаренко: Багато успішних історій є і в інших організаціях, я хотіла саме сказати, що був дуже позитивний досвід по Хмельницькій області. А в Херсоні знаходиться в центрі міста: вулиця Мозолевського 2, офіс 12.
Олег Шинкаренко: А який там телефон?
Наталія Козаренко: 49 60 03. Наші приймальні є в усіх обласних містах України і їх контакти можна подивитися на сайті Української Гельсінської спілки. Тобто, якщо у вас виникають питання, ви можете подивитися адресу, зайти, і юристи нададуть вам і консультативну допомогу і допоможуть скласти документи, можливо, навіть розробити алгоритм захисту ваших прав.
Олена Сапожнікова: Хотіла би відзначити, оскільки ми говоримо про звернення громадян, що звернення – це викладена у письмовій або усній формі пропозиція, зауваження, заява, клопотання і скарга. Наталія, чи не бентежить вас от в законі формулювання звернення громадян? Це ще був сформульований у 1991 році, здається, цей закон.
Наталія Козаренко: Так, в 1991.
Олена Сапожнікова: Так, і от воно досі залишається так, а чому саме громадян? А якщо не громадянин? Особа без громадянства? Виходить, що вона не може нікуди звернутися і скаргу написати?
Наталія Козаренко: Ви знаєте, в принципі, коли складалося в 1991 році законодавство, можливо, це неякісно текст просто виписаний.
Олена Сапожнікова: Але воно зберігається і досі, до сьогоднішнього дня.
Наталія Козаренко: Так, але жодного випадку, коли б людині відмовили через те, що він не громадянин. Такого у нас не було в практиці.
Олена Сапожнікова: Але це виходить протирічить Закону «Про звернення громадян»?
Наталія Козаренко: Друге питання, Закон «Про звернення громадян» не вимагає підтвердити громадянство України, тобто достатньо, щоб ви написали прізвище і підписали цей документ.
Олена Сапожнікова: Особливо в усному зверненні, по телефону, «підтвердьте будь-ласка чи громадянин, чи не громадянин». Як можна в усному, телефонному зверненні, наприклад, підтвердити це?
Наталія Козаренко: І в письмовому не вимагають.
Олена Сапожнікова: Тобто трішки наш закон тут застарілий або не продуманий, і чомусь ніхто не піднімає питання, щоб його якось перефразувати, написати про звернення людини.
Олег Шинкаренко: А мене збентежив особливо такий фрагмент із закону: «Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, організацій незалежно від форми власності і засобів масової інформації зі скаргами…». Як можна зобов’язати засіб масової інформації реагувати на цю скаргу або приймати, опублікувати її? Мені здається, це щось зайве і якось це виглядає, мов тиск на засоби масової інформації, а це, між іншим, в нас прописано в законі.
Наталія Козаренко: З моєї точки зору це не є тиском, бо це стосується звернень, скарг громадян. Тобто засіб масової інформації приймає, розглядає і дає відповідь. Це не спростування будь-якої інформації, це не вимога до засобу масової інформації щось опублікувати, ні, просто надати відповідь. Тобто ви можете звернутися до редакції газети з питанням, яке стосується порушення вашого права. Можливо, це пов’язано…
Олена Сапожнікова: Наталіє, але Олег частково правий, оскільки там, в цьому визначенні сформульовано «звернення громадян», а читаємо вище, «звернення громадян це не тільки зауваження і пропозиції, але і скарги» і читаємо далі, «скарга – це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушені діями чи бездіяльністю рішень державних органів, місцевого самоврядування та інших». Тобто це виходить і скарга. Тобто засіб масової інформації зобов’язаний реагувати на скаргу?
Наталія Козаренко: Розглянути і надати відповідь.
Олег Шинкаренко: Я думаю, що тут просто йдеться про комунальні медіа якісь, державні.
Олена Сапожнікова: Але ж тут не зазначено, що державні і комунальні.
Наталія Козаренко: Ні, загальні, тому там і написано, що в ці установи якщо громадянин звертається, йому повинні надати відповідь. Чи задовольнять її, чи не задовольнять – це можливо в судовому порядку буде вирішуватися, якщо спірне питання, але відповідь йому повинні надати.
Олена Сапожнікова: Хотіла би нагадати, що звернення може бути не лише від конкретної людини індивідуально, а від декількох осіб, тобто колективне. І хоча цей закон 1991 року, але оскільки він постійно поновлюється, і там уже йдеться, що особливою формою колективного звернення є електронна петиція, і там також такий цікавий момент зазначений, що письмове звернення повинно бути скріплено підписом і ПІБ, і місцем проживання особи, яка звертається, а якщо це електронне звернення, то підпис там не обов’язково електронний. Тобто це більш зручна форма.
Наталія Козаренко: Це більше зручна форма, але сама процедура електронної петиції передбачає реєстрацію, тобто людей, які її підписують. Тобто, своєрідний підпис є.
Олена Сапожнікова: Так, але це може бути вигадана електронна адреса.
Наталія Козаренко: Там є ще деякі такі моменти, які не можуть бути. Наприклад, там треба вказувати і телефон і, здається, навіть номер картки банківської якоїсь.
Олена Сапожнікова: А для чого?
Наталія Козаренко: Реєстрація, знову ж таки – електронна петиція – це нова форма, тому там шукають якісь варіанти.
Олена Сапожнікова: Пароль не запитують? Будьте, до речі, обережні, бо якщо вас запитають пін-код або пароль – ніколи не надавайте.
Наталія Козаренко: Краще зробити письмове звернення і зареєструвати його, бо електронна петиція – це нова форма, і не завжди вона спрацьовує, тобто треба знайти кількість осіб, які її зареєструють. Тобто якщо ви звертаєтеся згідно Закону «Про звернення громадян», то достатньо однієї особи, щоб отримати результат від вашого звернення. Якщо ви робите колективне звернення, там достатньо 5-ти осіб для того, щоб це вважалося колективним і розглядалося швидше ніж просто індивідуальне.
Олена Сапожнікова: Але ж там результат може бути більший. Наприклад, якщо брати в Києві, Київська міська рада на своєму сайті реєструє такі електронні петиції, і якщо там набирається 10 000 потім прихильників, то це питання ставиться на голосування в раді, тобто це доволі-таки ефективне звернення.
Наталія Козаренко: Це дуже ефективне, коли воно буде трішки більше підтримано людьми і використовуватися, як засіб роботи з місцевою владою. На сьогоднішній день петицію повинні розглянути, але задовольнити чи не задовольнити – це вже буде рішення тої структури, до якої ви зверталися.
Олена Сапожнікова: Так, вони прописуються наперед правила, і в своїх правилах прописуєтсья, що, наприклад, якщо ця петиція набере 10 000 голосів, як наприклад Київська влада пише, то це питання буде виставлено на голосування. Тобто сама там влада місцева або структура, яка дає своє таке місце для електронних петицій, вона прописує правила і, звичайно, потім мусить їх дотримуватися. Чи бували у вас якісь такі скарги, що хтось не дотримувався, чи проблеми з електронними петиціями? Звертаються люди?
Наталія Козаренко: З електронними петиціями поки що проблем не було, бо не набирає ця петиція дійсної підтримки серед населення або їй просто відмовляють в задоволенні. Тобто її виносять на розгляд, але результату знову ж таки немає. Якби у нас було все так ідеально, ми б жили не в Україні, тому не треба завершувати питання, якщо вам відмовили в задоволенні вашого звернення, просто є можливість звертатися далі або знову ж таки – і отримати те, що ви хочете. Не треба зупинятися на першому кроці, треба бути наполегливими і йти до кінця.
Олена Сапожнікова: Так, і пам’ятайте, що закон про звернення громадян має таке небезпечне формулювання, що «звернення оформлене без дотримання вимог, передбачених цим законом, повертається заявнику з відповідним роз’ясненням не пізніше 10-ти днів від дня його знаходження». Що це за вимоги?
Олег Шинкаренко: Що зробити, щоб звернення не повернули гарантовано?
Наталія Козаренко: Там дуже прості вимоги: повинно бути вказано, чиє це звернення, адреса для листування або телефон, телефон навіть не обов’язково, повинна бути суть звернення і підпис, тобто всі ці вимоги, більше нічого.
Олена Сапожнікова: А дата? От дату не напишете і все, і вам повернуть.
Наталія Козаренко: Тут, в принципі, таке питання, коли ви її надсилаєте, дату ставить або пошта або канцелярія, це не обов’язково.
Олена Сапожнікова: Але якщо от формально підійти.
Наталія Козаренко: Не получиться.
Олена Сапожнікова: А якщо забули підписати? Тоді все?
Наталія Козаренко: Все, без підпису виглядає, як анонімка.
Олег Шинкаренко: Чи можна його написати від руки, а не друкувати на комп’ютері, скажімо?
Наталія Козаренко: Можна, звісно, можна.
Олена Сапожнікова: Варто відзначити, що звернення, все ж таки ми тут говоримо про електронні і письмові, мають певний якийсь формат, але не завжди у людей буває можливість звернутися письмово і потрібно пам’ятати, що закон захищає і усні звернення. І зараз багато дуже у нас є телефонів гарячих ліній, і звернення там записуються на диктофон, так, вони десь відмічаються, і ці усні звернення є на рівні із письмовими.
Наталія Козаренко: Так.
Олена Сапожнікова: Чи були у вас такі справи?
Наталія Козаренко: Постійно ми працюємо з гарячою лінією уряду, але там дуже важливий момент: коли ви реєструєте своє звернення усне, вам повідомляють реєстраційний номер. Це найголовніше, тобто ви завжди можете сказати, що у вас є реєстраційний номер і надати відповідь, відповідно цього вашого зареєстрованого звернення.
Олена Сапожнікова: Чи зустрічалися ви з тим, що якби люди зверталися і казали, що ми от подзвонили, повідомили, номер навіть там знаємо, але ця зникає десь інформація?
Наталія Козаренко: Якщо це було звернення на урядову лінію – таких скарг не було, завжди надходить відповідь. Не завжди задовольняє, але відповідь знаходиться завжди.
Олена Сапожнікова: А якщо це не урядова, а якісь приватні і вони мають свої гарячі лінії? Громадські організації дуже часто мають громадські лінії.
Наталія Козаренко: Громадські гарячі лінії не завжди передбачають питання відповіді, там скоріше надання допомоги зразу ж починається з цього. Цей закон швидше гарантує людині, якщо вона звертається з якимось питанням, на яке потім треба надати відповідь, або це скарга, або це пропозиція внести зміни в роботу. Тобто розглянуть і нададуть відповідь.
Олег Шинкаренко: До речі, скажіть, як до вас зателефонувати або зайти, якщо хочеш дізнатися якусь інформацію або звернутися за вашою допомогою?
Наталія Козаренко: Адреси і телефони наших приймальнь є на сайті УГСПЛ, Української Гельсінської спілки з прав людини, просто приймальні є в кожному обласному місті і треба подивитися на сайті, де знаходиться людина, і там подивитися і графік роботи, і телефони, і адреси знаходження.
Олена Сапожнікова: А якщо немає можливості на сайт зайти, от Київську приймальню можете, будь-ласка, назвати, вони ж можуть переадресувати так?
Наталія Козаренко: Вони можуть надати інформацію, якийсь телефон для звернення в іншому місті. Адреса Київської приймальні: вулиця Фролівська 3/34, 4 поверх – це обов’язково, бо люди плутають, і телефон: 044 383 95 19.
Олена Сапожнікова: Або можете лист написати і все там пояснити, в листі, це абонентська скринька: 100, індекс 04071, офіс УГСПЛ, місто Київ.
Наталія Козаренко: Так, і ще я хотіла би сказати, що в наших приймальнях ми надаємо людям безкоштовний такий довідничок, він називається «Буквар скаржника». Свого часу люди створювали такий досвід через Інтернет, які звертилися до різних установ і в такому гумористичному, але дуже цікавому викладенні, яким чином писати ці звернення, як звертатися. І свого часу громадські організації це зібрали в одну купку і зробили таке видання і на сьогоднішній день це у нас найголовніший бестселер. Воно вже третє видання витримало, декілька ми змін вносили в зв’язку зі змінами у законодавстві, але на сьогоднішній день кожній людині, яка заходить в нашу приймальню ми надаємо такий буквар скаржника щоб люди знали навіщо звертатися письмово, і як це зробити результативно, щоб отримати відповідь.
Олена Сапожнікова: А можна сказати слухачам, навіщо звертатися письмово?
Наталія Козаренко: Тому що права людини є і за них потрібно боротися.
Олег Шинкаренко: Зачитайте нам будь-ласка якийсь уривок з «Буквара», який ви вважаєте найбільш цікавим.
Наталія Козаренко: Дуже таке цікаве правило: «не дайте чиновнику нудьгувати». Тобто коли ми пишемо заяву, якщо це стосується якогось такої великої проблеми і дійсно це повинно зачепити, щоб воно не попало там на якийсь довгий розгляд, щоб це було цікаво подивитися і можна звісно купити юридичний довідник і написати класичний зразок заяви. Але якщо підійти з такої творчої сторони і добавити енергії, волі і винахідливості, то навіть тому ж чиновнику буде цікавіше працювати з вашим зверненням. Наприклад, одна з приймальнь наших написала відкрите звернення до міської влади, коли там була проблема по опаленню, і вона це зробили дуже таким яскравим і добавили багато гумору, і взагалі це було не стандартне звернення, бо вони на трубі яєчню засмажили, яка повинна була бути ізольована.
Олег Шинкаренко: Пам’ятаємо про те, що в нас держава для громадян, а не громадяни для держави тому, якщо ваші права порушені, ви маєте право скаржитися. Головне знати, як це правильно зробити. Сподіваюся, цей випуск правової абетки допоміг вам краще це зрозуміти.