Чи варто покладатися на когось чи щось у вирішенні своїх проблем? Ілюструє Іларіон Павлюк у книзі «Танець недоумка»

Героя роману Іларіона Павлюка «Танець недоумка» Гіля не беруть на роботу. Чудове резюме, але участь у бойових діях псує йому картинку. Ніхто не хоче брати нестабільну людину. І все б нічого, але банк заморожує рахунки, злюка дружина говорить: «Гілю, що ти собі думаєш, у нас же маленька дочка!». До того ж у Гіля є спадкова хвороба. І фраза, яку несвідомі люди часто повторюють дівчатам про те, що годинничок цокає, безпосередньо стосується цього героя. Його годинник доцокав до моменту, коли Гіль може почати втрачати свої рефлекси й розумові здібності.

І, як то часто буває, замість вирішувати свої проблеми, Гілю випадає шанс втекти від них досить далеко. А саме в космос. Може собі дозволити, адже перед нами фантастичний роман. Корпус Конкістадорів – юнацька мрія Гіля – запропонували йому роботу у віддаленій частині космосу. Грубі гроші, гарна страховка, можна летіти із родиною. І Гіль, як більшість українських громадян, дають дорослим дядям і тьотям з Корпусу Конкістандорів повирішувати всі його проблеми. Він пакує валізи й летить працювати на Іш-Чель.

На новій планеті все йде підозріло добре. Навіть дружина Гіля зі злюки перетворюється назад на милу дівчинку. А потім Гіль виявляє, що половина його колег сидить на інопланетних наркотиках і що з усією цією планетою щось не так. Отоді мишоловка Іш-Чель, в яку Гіль добровільно заліз, захлопується. І планета перетворюється на втілення кошмарів. Буквально. Всі неймовірні речі тут стають ймовірністю. А всі страхи – оживають. Навіть дитячий страх про страшну бабу Горбошию.

А якщо планета втілює в життя тривожні думки й страхи та провокує інші ігри розуму, виникає привід згадати незлим тихим словом «Солярис» Лема чи Тарковського. Паралель безпідставною не буде. Однак Іларіон Павлюк не мучитиме читачів психологізмом. «Танець недоумка» – це передовсім екшен.

А чи вартим був весь безкоштовний сир того, щоб лізти в інопланетну мишоловку, читачі дізнаються з роману Іларіона Павлюка «Танець недоумка» від Видавництва Старого Лева.