Культура споживання у книзі Паоло Россі «Їсти. Потреба, бажання, одержимість»

Тілесне й духовне, культура фізичного й інтелектуального споживання – дуальні процеси в нерозривному поєднанні й взаємопроникненні – є невід’ємною частиною нашого життя

Ведучі

Тетяна Петренко

Культура споживання у книзі Паоло Россі «Їсти. Потреба, бажання, одержимість»
https://static.hromadske.radio/2018/08/hr-prochytannia-57.mp3
https://static.hromadske.radio/2018/08/hr-prochytannia-57.mp3
Культура споживання у книзі Паоло Россі «Їсти. Потреба, бажання, одержимість»
0:00
/
0:00

Yisty Potreba Bazhannya Oderzhymist Paolo Rossi

Разом із різноманітними збірками кулінарних рецептів на українському книжковому ринку з’являються видання, що пропонують осмислювати процеси споживання. Зокрема італійський філософ Паоло Россі пропонує поглянути на різноманітні культурні феномени, пов’язані з їжею у своїй книзі «Їсти. Потреба, бажання, одержимість».

Один із цікавих моментів цього видання – це роздуми про культ, пов’язаний із відмовою від їжі. З одного боку, нам добре відома традиція релігійного постування. З іншого боку, ми знаємо про анорексію та людей, яким ненависна думка по їжу та грами зайвої ваги на своєму тілі. Ці два феномени насправді мають багато спільного. Відмова від їжі в них стає культовою дією. Тільки якщо у давнину страждання було швидше нормою, а не патологією, і добровільні страждання були дивною дією, то сьогодні, у частині світу, переповненій їжею, відмова від неї набуває геть іншого значення.

Інший культурний феномен, пов’язані із їжею, це канібалізм. Попри те, що канібали, на нашу думку, були будь-де, але не в Європі, Паоло Россі подає багато літературних прикладів європейського канібалізму, зокрема фрагменти з відомого «Декамерону» Джованні Боккаччо. Деяким із персонажів цих новел подавали зготовані серця їхніх коханих, які ті з’їдали. А ще в історії західної культури неодноразово трапляється натовп, що роздирає і з’їдає тіло певної людини – з любові чи ненависті. Тож питання, хто тут культурна людина, а хто варвар, варто було б переосмислити.

Звісно, філософ не оминає увагою і захоплення сучасного світу натуральним харчуванням. Твердження, що в давнину люди харчувалися природніше, а отже, краще – не зовсім точне. Підробка харчових продуктів була поширеною практикою. Паоло Россі пропонує згадати, що були часи, коли в мелений перець додавали пил, у борошно – гіпсовий порошок, а у хліб – перемелені кістки. Та і сир, який не містить ані краплі молока, вигадали в часи, далекі від сьогодення.

Тож про ці та інші аспекти культури споживання та філософії їж можна прочитати у книзі Паоло Россі «Їсти. Потреба, бажання, одержимість», яку переклали у «Видавництві Анетти Антоненко». А тим читачам, яким буде мало філософських роздумів про їжу, також варто звернути увагу на іншу книжку цього видавництва, «Смаки раю», у якій розглядається історія прянощів, наркотичних речовин, а також чаю і кави.