Роман Володимира Рефєєнка «Мондегрін»: життя переселенця з Донбасу, що перетворилося у фантастичну чортівню

«Мондеґрін» розповідає про досвід переселенця з Донбасу, Габи. Габа ходить Києвом і весь час опиняється у фантасмагоричних ситуаціях. То він заводить стосунки із дівчиною, якої не існує. То згадує, як бачив перетворення своєї донбаської коханки на комаху. А якщо є і перетворення, і опис територій, на яких відбувається всілякий абсурд – то, очевидно, без Кафки не обійшлося. Хоча образність книжки Рафєєнка більше нагадує Льюїса Керрола.

З одного боку, ми як читачі здогадуємося, що в Габи не все гаразд з головою – посттравматичний синдром дається в знаки. А з іншого боку – як без цієї фантастичної чортівні описувати те, шо діється в сучасному українському світі – не ясно.

Окрім фантастично-іронічних описів Габиного життя на Сході, «Мондеґрін» – це також прекрасний роман із мовою і про мову. Переселившись із Донбасу, Габа переходить на українську. І, як людина інтелектуальна, багато думає про цей перехід. З його монологів стає очевидно, як багато важить мова і наскільки наше світосприйняття витікає із неї. Наскільки мова закорінена в культурі. В цитатах з класики й випадкових дурнуватих вуличних пісень, в образах із дитячих казок. Тому Габі в його україномовному світі починає з’являтися Кобиляча Голова – персонажка його дитячих україномовних казок. Зрештою, якщо керролівській Алісі з’являвся чеширській кіт, чому б Габі не говорити з кобилячою головою? Адже він – це теж Аліса, от тільки блукає іншим мовним і географічним дивокраєм.

Хтозна, може саме цей фантастично-інтелектуальний складник книжки і відлякав журі Книги року BBC? Останнім часом воно не ставиться до художньої літератури як до чогось серйозного й дорослого, віддаючи перевагу легшим текстам.

Такою дивовижною є одна з найкращий українських книжок 2019-го року, «Мондеґрін» Володимира Рафєєнка від видавництва Меридіан Черновіц.