Тетяна Петренко
Риска, яка ділить світ на до і після: війна у книзі Юлі Ілюхи «Східний синдром»
Начитавшись «Історії Русів», українські романтики полюбляли вкладати в уста своїх історичних героїв довгі патріотичні передсмертні промови. А начитавшись такої літератури в школі, якось соромно не мати аналогічних почуттів. Соромно думати про себе, коли всі класики заповідали дбати якщо не про славу Україні, то бодай про світле майбутнє пролетаріату
Ведучі1
Проте, видається, що війна – це дуже особиста справа. Вона починається не з довжелезних промов, а з власних страхів, образ і мотивів. Принаймні такою показує українську війну на Донбасі Юлія Ілюха в романі «Східний синдром».
У книзі три головних герої. Волинян Вася, який приїхав підкорювати Харків. Максим із Донбасу, який все життя шукав закордонного добробуту. І росіянка Таня, яка намагалась сховатись від світу за кам’яною стіною шлюбу, а натомість опинилась у владі садиста й тирана. Ніхто із цих трьох не є героєм і не має особливих ідеологічних переконань, щоб їхати на Схід. Але всі троє подалися в зону АТО, тікаючи від родинних конфліктів чи шукаючи на війні помсти і забуття.
Власне перебування героїв в зоні АТО займає найменше місця в романі. Авторка сконцентрувалася на мотивах героїв і їхньому мирному житті. Вона описує, як війна стає особистою справою для дуже різних людей. Рік в АТО стає для героїв рискою, яка поділить світ на до і після. Символічним чистилищем. Це простір, де герої остаточно втрачають надії і поривають зв’язки з минулим. Як не дивно, війна стає для них тим острівцем, на якому зупиняється час і каталізатором для розвитку тих особистих сценаріїв, які розпочалися в їхньому житті задовго до війни.
Прочитати ці три драматичні історії і спробувати зрозуміти, що штовхає людей іти на війну і якими вони з неї повертаються, можна в романі Юлії Ілюхи «Східний синдром» від видавництва «Клуб Сімейного Дозвілля».
