Два роки тому український поет Мирослав Лаюк успішно дебютував у прозі з романом «Баборня». Успішність книжки засвідчує той факт, що вона потрапила у шорт-ліст книги року BBC. Цієї осені у «Видавництві Старого Лева» з’явився другий роман Лаюка «Світ не створений». Чи виправдає нова книжка покладені на письменника сподівання? Давайте розглянемо.
Після тривалого перебування за кордоном, українська мисткиня Інна повертається до України на похорон матері. Повернення несподівано активує в ній типове для нашого часу бажання дослідити своє коріння й зрозуміти історію свого роду. Тож на перший погляд перед нами розгортатиметься кілька розрізнених фрагментів єдиної родинної саги, де буде місце для паризької еміграції чи для Нестора Махна. Але не поспішайте із висновками. Здається, порпання в родинних історіях – не зовсім те, що цікавить письменника.
Там, де сага передбачає розгортання великого родинного міфу, у «Світі не створеному» відбувається щось не те. Нам не дають побачити лінійного зв’язку між всіма сюжетами роману. Натомість нас весь час повертають до того, що всі історії включно з кінцем світу повторювались вже сотні тисяч разів.
Скажімо, мама Інни народила її в рік чорнобильської катастрофи. В той час усім жінкам примусово радили зробити аборт, тоді як ця жінка тікала з лікарні через вікно й перебиралася в інший кінець країни. Нічого особливого? І раптом автор надає нам таку деталь. Це ж вбивство Іродом немовлят. І воно відбувається саме тут і тепер, під Києвом в Україні. Що цікаво, своє задоволення від тексту читачі мають отримати саме в цей момент, коли в книзі починаються культурологічні паралелі на кшталт цієї або натяк на те, що історії про перстень всевладдя Толкіна мала місце теж у нас під час битви на річці Каяла.
Звісно, когось дратуватиме відсутність звичної сюжетної логіки, оскільки в романі нам пропонують міфологічний погляд на світ. А він не передбачає початок і кінцівку історії. Перед нами прадавнє язичницьке коло. Все повторюється, і Іоана Богослова може побачити кожен, хто подорожує в електричці, якщо уважніше погляне на постать волоцюги, який викрикує божевільні релігійні прокльони. І це буде той самий Іоанн Богослов.
А для того, щоб подивитись на світ не як на створену пряму лінію зі свої початком і кінцем, а побачити в повсякденні одвічне повторення всіх головних сюжетів з історії культури, читайте «Світ не створений» Мирослава Лаюка від «Видавництва Старого Лева».