Як міфи й стереотипи ширяться інтернетом? Про це у книзі Юлі Смаль «Як я була ботом»

Поговорити про сумнівність інформаційного світу навколо нас взялася Юля Смаль. У книзі «Як я була ботом» вона розказала про свій досвід цієї нетипової роботи, а також про те, як працює вірусний маркетинг, як міфи й стереотипи розносяться інтернетом і телебаченням. Вже самий факт, що боти серед нас, дивує. Виявляється, що інколи за неживими акаунтами ховаються дуже навіть живі люди на зарплаті. І що принаймні декого з них ця робота змушує переживати безліч неприємних емоцій.

Ця книжка прочитується як цікавий аналіз колективної свідомості. Ми не робимо свій вибір самостійно і обґрунтовано. Відома нам інформація часто має з науковим фактом не більше спільного, ніж теза міфу з науковою тезою. Видається, що інформація й переконання передаються як мова. Ми говори ті самі стереотипи, ідеологічні переконання, що й наші ближні. Купуємо ті продукти, що радить подружка. Вважаємо найкращим виробником диванів саме того, якого назвала нам старша родичка. І голосуємо за того, за кого голосують в нашому офісі, родині чи літ.клубі. Ні, це не залежить від нашої освіти чи рівня зарплати. Інформація й переконання функціонують дуже вірусно. Звісно, ми підхоплюємо не лише погані віруси, не лише фейки, а й щось корисні. Проте часто, коли ми досліджуємо й аналізуємо загальновідомі істини – сильно дивуємося.

А оскільки пані Смаль має хімічну освіту, то принагідно розвінчує стереотипи з цієї сфери. Серед них відомі всім тези про буцім шкідливу пальмову олію чи смертельний вуглекислий газ. Дивовижно, але вуглекислого газу в повітрі менше ніж один відсоток. А, як каже пані Смаль, за останні кілька десятиліть його стало на 0,003 % більше. До смертельного вмісту цього газу – 3 відсотків – ще ой як далеко. А от спекуляції на цю тему ой які повсюдні. Що найприкріше,

Отакий аналіз життя колективної свідомості й досвід роботи ботом викладає в книзі «Як я була ботом» Юля Смаль від видавництва «Комора».