Чорний ліс, Ірдинське болото, скелі МОДРу: вирушаємо в мандрівку вихідного дня центром України

В Україні є області, які особливо популярні серед туристів. Напевно, що всі західні, південні; трохи менше говорять про північ, про схід зараз намагаються не згадувати. А що ж в центрі окрім Києва? Еколог Олексій Василюк говорить: в центрі України багато «білих плям» – місць дуже цікавих, але чомусь моловідомих серед туристів. Багато їх на Дніпропетровщині, Кіровоградщині та Черкащині.

Найчастіше ми чуємо про Букський каньйон в Черкаській області. Але не менш захопливою може бути мандрівка на Ірдинські болота та в Холодний Яр.

Як зазначив Олексій Василюк, Ірдинські болота – найбільший комплекс боліт в Центральній Україні. Такого ніде не побачити.

«Ці болота неосушені. Розміри дерев…Скільки дивишся, стільки і бачиш затоплені дерева. Зараз туристичний клуб «Гряда» піклується, щоб там були якісь офіційні маршрути, принаймні, відомі туристам», – додає він.

«Це затоплений ліс, по якому можна пройти в брід, побачити старезні дерева, побачити природу, яку не торкалася рука людини. Лісівники ж не можуть рубати ліс, стоячи по пояс у воді. Ірдинські болота зовсім поряд з Черкасами. Ви за три години доїдете до Черкас. Там або щось зупинете, або своєю машиною доїхати взагалі просто», – говорить еколог.

В самому селищі Ірдин десь близько тисячі людей і вражаючий торфяний завод. Через болота до заводу прокладена вузькоколійка.

Щодо Холодного Яру, то він не має статусу національного парку, але працює краще, ніж деякі нацпарки, говорить Олексій Василюк. І ще важлива деталь від нашого співрозмовника: поблизу дуба Максима Залізняка (того самого, найстаршого в Україні) є екопоселення. Мешканці радо прихистять туристів і навіть із задоволенням запропонують сувеніри, наприклад, магніт на згадку.

«У нас немає жодного національного парку із 51 наявного, в якому була б така кількість історичних місць, вказівників і така класна інфраструктура. Його лишень зробити національним парком і він вже стане кращим, ніж всі інші. Тому, без проблем можна їхати до Сміли потягом, можна їхати автомобілем. Це зовсім недалеко від Києва».

Головна перевага центральних областей України в тому, що до них легко дістатися з будь-якого куточка нашої країни.

Мешканці столиці легко можуть влаштувати собі маршрут вихідного дня до Канева. Година маршруткою і ви – на Тарасовій могилі. Туди зазвичай приїздять порибалити, але можна просто поїхати, що поплавати між островами з колоніями чапель, бакланів.

На півгодини довше і ви – в Корсунському парку в Корсунь-Шевченківському. Там є стародавній маєток, річка Рось розливається на багато рукавів, а ще там є скелі.

«Можна лягти на воду і річка тебе між обкатаними каменями протягне кілька метрів і викине в природній басейн. І взагалі парк так побудований – мости між глибами. Якесь каміння є і в Софіївці, але тут це в рази масштабніше», – говорить Олексій Василюк.

Якщо ж вирушили до Дніпропетровської області, то Олексій Василюк радить подивитися Самарський бір – найпівденніший ліс України і Солоний лиман з колоніями птахів.

Але найцікавіше чекатиме на вас в Кривому Розі.

«Я перед програмою спілкувався з лідерами туристичного клубу «Гряда», які традиційно возять туристів, в тому числі неукраїнських до Кривого Рогу. Вони вважають, що Кривий Ріг – це ідеальне місце, куди варто поїхати в Україні, щоб побачити все за одну поїздку. Хай не за один день, а за два дні з ночівлею. Місто велике, кластерне. Це – не суцільна забудова. Там навіть є вкраплення полів між кварталами. Місто розтягнуто уздовж величезного родовища залізних руд і навколо цього крутиться вся його історія не одне століття», – говорить еколог.

В Кривому Розі є абсолютно унікальний, спеціально для цього міста пристосований транспорт – тролейбус зі зйомними рогами. Фанатам нетипового транспорту сподобається!

А ще в місті є підземний трамвай, який, наче метро, а наче – і трамвай. За радянських часів метро будували тільки в містах-мільйонниках. А стільки людей в Кривому Розі не було і немає. Ось так і знайшли компроміс, говорить Олексій Василюк:

«Там стоїть літера «М» – ніби метро, але це не метро, це – трамвай. Обираєте той, який вам потрібен, з вашим номером і їдете під землею на трамваї на потрібну вам зупинку».

Вражає Кривий Ріг і вмінням розважатися. Так звані гонки на виживання можна побачити тільки тут. Мешканці так і роблять: збираються подивитися, як машини перевертають одна одну.

«Це спеціальні автомобілі, зроблені механіками. Після гонок  – шматки сталі з мотором ы быльше нічого від автомобіля не залишається. Я теж був пару місяців тому на цих гонках. В принципі, я не прихильник всякого такого автоспорту, але на повному серйозі – машини перекидають одну. Там купа людей і всі вболівають. З’їжджаються механіки з цими штуками, щоб позмагатися», – ділиться враженнями наш співрозмовник.

«Це абсолютно безкоштовно. Поїхав в правильний день. Цілий день спостерігаєш за цими гонками», – додав він.

Кривий Ріг не просто так отримав славу індустріального. Туди варто їхати, щоб подивитися на місцеві кар’єри: такої глибини і розміру кар’єрів нема ніде в Україні. Величезний білаз на дні такого кар’єру може нагадувати маленьку мураху.

«Кар’єри достатньо глибокі. Тобто, це нормально добувати кар’єрним способом в Кривому Розі з глибини ледь не півкілометра, але такого немає в інших містах і побачити оці от бездонні кар’єри це цікаво. Хай це рана на поверхні землі, але нічого більшого, зробленого людиною за розмірами, в Україні навіть уявити не можна», – зазначає еколог.

Але такі об’єкти зазвичай охороняються і просто так зайти на їхню територію буде досить важко. Але абсолютно доступним, проте не зовсім безпечним, може бути екскурсію провалами Кривого Рогу. Західна частина міста перерита підземними ходами шахт. На відміну від Донбасу, де прошарки вугілля вузькі, тут можуть бути порожнини висотою 60 і більше метрів. Земля з часом просідає і провалюється, забираючи з собою все, що стоїть на поверхні. Деякі родини весь час живуть над прірвою, в 50-60 метрів. Еколог Олексій Василюк розповів що це моторошне і разом з тим цікаве місце.

«Якщо чесно, як люди живуть в цій частині Кривого Рогу, я не уявляю. Зона цього обрушення пролягла там в 15 метрах від стін будинку. По-перше, порожнини практично всюди і, де провалиться наступного разу, невідомо. Це моторошне видовище. Ось так веде тебе знайомий і каже, що ще минулого тижня не було цього провалля. Побачити це варто. Ніякої користі з цього не винесеш, але такого другого місця теж немає», – ділиться враженнями наш співрозмовник.

Якщо ж виїхати за місто, то можна побичити абсолютно неймовірні пам’ятки природи – скелі, кожна не схожа на іншу. Олексій Василюк бачив всі:

«Є найбільша – скелі МОДРУ. Ця пам’ятка природи тягнеться близько двох кілометрів уздовж Інгульця. Вона фактично утворює таку стінку відвісну над Інгульцем. Дуже-дуже масштабні скелі. Це місце паломництва альпіністів, тому що дійсно є де потренуватися і досвідченим альпіністам, і спробувати себе тим, хто лише хоче навчатися. Скелі всі різні. Є серед них сріблясті. Якщо читати їхні описи, то дізнаємося, що вони всі мають різний хімічний склад. В історії зі скелями є і негативний момент: місцеві жителі постійно щось виколупують з тих скель для господарських потреб, хоча це геологічна пам’ятка. Грубо кажучи, кожна скеля є такою, якої другої у нас в країні немає».

Третя область, про яку ми розпитали Олексія Василюка – Кіровогдадська. Він почав свою розповідь з каньйону в селі Скельки, він туди потрапив випадково і здивувався, що в таке мальовниче місцеи не поспішають туристи.

«Я побачив, що вздовж річки може півкілометра, а може й кілометр, тягнеться абсолютна вертикальна відвісна стінка каньйону. Я такого ніде не бачив таке враження, що її просто просто начебто вручну зробили. Село прямо над цим урвищем гранітним стоїть», – розповів еколог.

Але, якщо не хочете каньйонів, а хочете, щоб навколо дерева та спів птахів, то вам в Чорний ліс. Він тільки називається чорним, а взагалі-то нормальний – з буреломами і тваринами.

«Чорний ліс – це, по- перше місце неабиякої козацької слави. Хто цікавиться визвольним рухом, козацтвом, той знає що в цей період історії України Чорний ліс дуже часто згадується. Це найпівденніший лісовий масив в Україні. Він знаходиться біля Світловодська і Знам’янки. Коли будували кільцеву дорогу до Знам’янки його на дві частини розсікли. Тобто, тепер це дві частини», – говорить Олексій Василюк.

Він згадує: з цим лісом пов’язана сумна історія, яка виникла з радянських часів. У 1925-році екологи хотіли створити тут національний парк, але всіх їх репресували і вони не встигли втілити свої задуми у життя.

Олексій Василюк зазначив, що в Чорному лісі немає великих хижаків, але тут повно зайців та лисиць, боятися яких не варто.