Мандри Україною: незабутній світанок на Дністрі

Понад 70 кілометрів на велосипеді та неймовірні краєвиди Хмельниччини. Ірина Кондратенко розповіла про власну дводенну мандрівку та поділилася практичними порадами, як подорожувати потягами з велосипедом

Ведучі

Ірина Кондратенко

Мандри Україною: незабутній світанок на Дністрі
https://static.hromadske.radio/2019/02/PUTIVNYK-BOKOTA.mp3
https://static.hromadske.radio/2019/02/PUTIVNYK-BOKOTA.mp3
Мандри Україною: незабутній світанок на Дністрі
0:00
/
0:00

Руки тремтять, попа відвалюється, ноги, як ватні, – такі відчуття людини, яка проїхала на велосипеді 100 кілометрів українським бездоріжжям. Запитаєте, навіщо це з собою робити? Та задля нереального кайфу, який отримуєш, коли вітер в обличчя, запахи свіжої трави перетинаються із запахами добрива, а потім проїжджаєш під квітучими грушами і просто дурієш від того шаленого солодкого аромату. І все це для вас недосяжне, якщо їдете всередині залізної бляшанки. Сьогодні ми з вами перенесемось думками в теплу весну і будемо подорожувати велосипедами вздовж Дністра.

Маршрут наш починається з Кам’янець-Подільського, хоча насправді з вокзалу. Квитки на плацкарт від Києва коштують 156 гривень. Раджу брати саме плацкартні квитки, адже там найзручніше розмітити велосипеди на третій полиці. Перед початком мандрівки зверніть увагу на наступні пункти:

  1. Квитки купуйте заздалегідь, я не втомлюсь це повторювати, адже так ви можете придбати найзручніші місця.
  2. Коли везете з собою велосипеди, то перед тим, як зайти в потяг, зніміть переднє колесо свого ровера і скористайтесь велосипедним чохлом. Насправді, якщо раптом виявилось, що у вас немає чохла, то кілька великих пакетів для сміття, трохи скотчу і фантазії і ваш велосипед готовий до мандрівки.
  3. Роздрукуйте правила перевезення велосипедів просто з сайту Укрзалізниці, щоб не довелось витрачати свої нервові клітини на суперечки з провідником. В правилах зазначається, що в розібраному стані і в упаковці велосипеди вважаються ручною поклажею, додаткових платежів не передбачено. У мене був випадок, що довелось познайомитись з начальником потягу, просто з його полиці взяти стяг правил і показати відповідний пункт. Після цього всі суперечки було припинено.
  4. Приходьте на вокзал хоча б за хвилин 20 до відправлення, хоча я і розумію всю абсурдність цієї поради.
  5. І на останок додам, не поспішайте вийти першим з потягу, пропустіть всіх, адже вам все одно ще збирати свій велосипед, а це зручніше робити на порожньому пероні.

Кам’янець-Подільський– чудове затишне містечко зі знаменитою фортецею, але більш детально про місто я хочу розповісти наступного разу, адже воно чудове і варте більш розлогої розповіді. А сьогодні всю нашу увагу забирає велосипед.

Я завжди мріяла побачити Бакоту і власне тому ми і розробили саме такий маршрут: Кам’янець-Подільський – селище Грушка – Бакота – каньйон Смотрича і повернення у Кам’янець-Подільський.

Дністровський каньйон wikipedia.org

Знаєте, що я люблю більше за все під час подорожей на велосипеді? Я обожнюю сніданки просто серед поля, просто серед лісу, просто біля річки або і просто на дорозі.

Коли ви їдете автівкою, то мальовничі пейзажі око лише крадькома встигає охопити, а коли ти рухаєшся повільно, то отримуєш справжню естетичну насолоду від того, що тебе оточує.

До першого пункту, селища Грушка, 40 кілометрів.

Для когось це просто нездоланна відстань, а для туриста, який всю зиму крутив велотренажер, а з першим теплом відкрив велосезон – це так, розминка, не легка, але така довгоочікувана.

Знову ж таки, коли їдете автівкою то не помічаєте спуски і підйоми, їдучи на велосипеді – кожний схил і кожний підйом відчуваєш всіма клітинками свого тіла.

Навіть в дуже маленьких селищах вас залюбки нагодують варениками або пельменями в місцевій кафешці, а що ще треба втомленому туристу.

Вже на виїзді ми побачили вказівник на Бакоту. Звернувши з траси на пристойне таке бездоріжжя і проїхавши пару кілометрів, ми виїхали до затоки. І тут вже неможливо було втриматись, фотографували і фотографувались. Але найкраще було просто сісти і зануритись в пахощі весняних трав. Вичитала, що цє місце називають «неіснуючий рай» адже його немає на картах, і я з цим визначенням цілком погоджуюсь, там надзвичайно.

Про історію появи місцевості можна писати книжки, але вони всі будуть мати сумний фінал. Раніше Бакотою називалося село в Хмельницькій області, перші згадки про яке датуються 1024 роком.

Але обірвалась історія живописного селища в кінці 70-х років, коли владою було прийнято рішення побудувати Новодністровську гідроелектростанцію, затопивши найближчі населені пункти. З тих пір Бакотою називають всю затоплену місцевість. Про це я дізналась з екскурсії яку нам провела чарівна жіночка за якісь абсолютні копійки.

Ми зайшли на територію Свято-Михайлівського скельно-печерного монастиря і були просто вражені. Скажу чесно, я багато чого чула, багато хто радив мені відвідати це місце, але я не очікувала, що мені сподобається аж настільки. Уявіть знаходиться монастир на схилі Білої гори на висоті 70 м просто в скелі над водою. Основними спорудами монастиря є 3 печери і розміщені у два яруси ніші, а також 19 гробниць, вирубаних в підлозі. Ти наче переносишся в часі, але дуже вже заважала група туристів яка підїхала до монатиря чітко в той самий час що і ми.

Вхід в монастир wikimedia.org

Яка шалено смачнюча вода на території монастиря! Там джерело, з якого ми із задоволенням наповнили свої фляги, і рушили далі. Залишок дня ми їхали вздовж затоки і медитативно насолоджувались природою. Так і накатали більше 70 кілометрів. А ввечері виїхали на крутий берег Дністра, де і вирішили зупинитись, там було надзвичайно красиво, захотілось прокинутись саме з цим шаленим краєвидом. Так, власне, і зробили.

Ранкова кава після ночівлі в наметі, коли над Дністром легка димка і повітря чисте-чисте, найкращий початок дня.

На цей день ми запланували ще купу красивих локацій.

І головне, про що я хотіла би розповісти – Каньйон Смотрича. Вапнякові стінки заввишки 50 м. Там же – купа водоспадів, особливо навесні, реліктові рослини на берегах, а ще скелі. Коли стоїш поруч то усвідомлюєш, що маєш унікальну можливість побачити, як природа формувала всю цю красу протягом останніх 420 млн років. І одразу відчуваєш себе такою маленькою, такою дрібнотою у цього просторі і часі.

Повертались у Кам’янець–Подільський вже в темряві, здалеку бачили дивовижної краси фортецю, але були такі втомлені, що єдине, на що нас вистачило, це зупинитись на 3 хвилини і рушити далі на вокзал.

Люди, мандруйте, от саме ця подорож не коштувала майже нічого, саме ця подорож мене надихає займатись спортом і планувати мандрівки на всі вільні дати в календарі. Саме ця подорож і та кава над Дністром назавжди лишиться яскравою картинкою в моєму внутрішньому фотоальбомі.

За підтримки:


Виготовлення цієї програми стало можливим завдяки підтримці Фонду імені Роберта Боша та Чорноморського фонду регіонального співробітництва. Зміст матеріалів програми не обов’язково відображає точки зору Фонду імені Роберта Боша, Чорноморського фонду регіонального співробітництва або їхніх партнерів.