3-5% небайдужих можуть змінити весь світ, — Юлія Холодна про героїв Небесної Сотні

Акція пройде з 16:00 до 19:00, кожен зможе висловитися біля вільного мікрофону.

22 січня від вогнепальних поранень загинули активісти Євромайдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Ввечорі того ж дня після поранень, несумісних із життям, помер ще один євромайданівець Роман Сеник. І на кінець дня українців приголомшила жахлива новина, про те що тіло ще одного активіста Юрія Вербицького було знайдено в околицях села Гнідин Бориспольського району зі слідами тортур.

В нас у студії організаторка акції пам’яті Юлія Холодна з громадської спілки «Воля громади».

Ірина Сампан: Я часто ставлю собі питання, чи дійсно ці хлопці, і решта героїв Небесної Сотні розуміли, що ця смерть така необхідна, чи у багатьох випадках це була жорстка випадковість?

Юлія Холодна: Я вважаю, що в кожної людини своя місія, і коли Сергій Нігоян приїхав на Майдан, він відчув, що має там бути. Який умовний режисер йому це сказав? Напевно що — його серце, яке підказало йому, що його місце саме там. І дуже багато людей, які були тоді на Майдані, відчули, що вони мають там бути.

Едуард Лозовий: Після того, як побили студентів 30-го листопада, і до Києва посунули сотні тисяч людей, вже тоді будо розуміння, що все закінчиться загибеллю людей, чи люди сподівалися, що влада схаменеться, побачивши таку єдність українського народу?

Юлія Холодна: Українці — унікальна нація, ми дуже терплячі. Ми довго намагаємось переконати, і сподіваємось, що хтось щось зрозуміє. Ми були переконані, що влада має дослухатися до нас та прийняти адекватне рішення. І якщо побили вже студентів, то розумна, виважена влада, має якимось чином виправитися. Але сталося навпаки.

Майдан нам дав розуміння, що не треба чекати. Тому ми як громадська спілка, ви як «Громадське радіо», всі розуміємо, що треба об’єднуватися, діяти, і влада має думати, як допомагати громадському руху, тому що спинити його неможливо.

Я би дуже хотіла, щоб кожен з нас знав своє місце в житті, щоб кожен знав, що він має тримати свій умовний прапор так, щоб для всієї України це був приклад.

Едуард Лозовий: Коли ти приходив на Грушевського в ті дні, де точилися активні дії, то ця атмосфера, що ризик виправданий, виникала сама по собі. І хотілося ризикувати, лізти на барикади, підбиратися до перекинутих вантажівок тощо. Чи не могли ці люди, які загинули на самому початку, стати жертвами цього суспільного адреналіну?

Юлія Холодна: Не впевнена. Якщо ви побачите ті ролики, в яких знімали Сергія Нігояна, то ви побачите його очі. Це очі спокійної, врівноваженої, впевненої людини. Я знаю дівчину, в якої під час Майдану виникли романтичні стосунки, тобто коли є кохання, зовсім не має бажання ризикувати собою.

Сергій просто знав, що він має бути на Майдані, тут його місце. Так само і Роман Сеник, який тримав прапор, він просто мав там стояти і тримати цей прапор. Я би дуже хотіла, щоб кожен з нас знав своє місце в житті, щоб кожен знав, що він має тримати свій умовний прапор так, щоб для всієї України це був приклад.

Едуард Лозовий: Серед людей, які загинули на Майдані, були не тільки громадяни України. Наприклад, білорус Михайло Жизневський. Чи не була це така спроба компенсувати для себе можливість поборотися та відчути себе гідним в купі з українцями цього разу?

Юлія Холодна: Ми невипадково організовуємо ці акції вшановування пам’яті, адже те, що відбулося на Майдані, це не подія українського масштабу, це подія всього світу. Тому що прийшов час оновлення людства, коли людина усвідомлює, що вона є громадянином цієї землі, неважливо, де ти живеш. Нас об’єднує те, що ми готові боротися за цінності — волю, свободу, гідність. Я думаю, що теж саме зараз починається в Америці. Просто прийшов час, коли люди готові звільнитися від духовного рабства, і Майдан став початком народження цієї свідомості.

Сьогодні дещо затираються ці події, люди розчаровуються, але ті, хто дійсно відчули це піднесення, не можуть розчаруватися.

Ірина Сампан: Революцію Гідності зробили 3-5% громадян, яким боліло, решті було байдуже, ви так не вважаєте?

Юлія Холодна: Так, і 3-5% небайдужих можуть змінити весь світ.