68% громадян думають, що Україна може обійтись без Росії, — КМІС
Це засвідчують результати опитування фонду «Демократичні ініціативи» та КМІС
Підсумки соціологічного опитування підбиваємо у студії «Громадського радіо» з виконавчою директоркою КМІС Наталією Харченко.
Ірина Славінська: Переважна більшість українців – 68%, вважають, що Україна здатна вижити без допомоги Росії. Про який вимір йдеться?
Наталія Харченко: У нас є данні опитувань щодо цього з 1991 року і маємо змогу порівнювати. На початку незалежності 32% громадян, тобто третина населення України, вважало, що ми можемо вижити тільки за допомогою Росії. В подальшому ця цифра тільки зростала і через 15 років існування незалежної України досягла значення в 39%, а через 20 років – у 40%. Тільки протягом останніх 2 років відбулось різке зменшення кількості людей, що вважають, що Україна не здатна вижити без допомоги Росії. Хочу уточнити що це пов’язано з тим, що найбільш проросійські території зараз не з нами.
Ірина Славінська: Тобто опитування не відбувалося на окупованих територіях?
Наталія Харченко: Ні, не відбувалось. Території, що зараз є непідконтрольними, завжди демонстрували найбільшу залежність від Росії. Наразі тільки 11% громадян вважають що ми можемо вижити тільки за умови допомоги Росії. Переважна більшість населення ж бачить Україну незалежною державою.
Крім того, ми досліджували думку людей щодо залежності України від заходу. 37% громадян раніше вважали, що ми можемо вижити тільки за рахунок економічної допомоги заходу. Зараз цей показник сягає 19%. Так, ми спостерігаємо зростання впевненості українців у своїй самостійності.
Ірина Славінська: Чи не йдеться про бажання ізоляції?
Наталія Харченко: Навряд чи. Я думаю, що це здоровий прагматизм, реальна оцінка ситуації і зростання рівня громадянської свідомості.
Андрій Куликов: Ви запитували українців про те, які проблеми вони наразі вважають найважливішими?
Наталія Харченко: В цьому опитуванні такого питання не було, але перелік цих проблем є досить відомим і сталим. Тривалий час на першому місці в нас були економічні проблеми, зокрема, хабарництво або зависокі комунальні платежі.
Ірина Славінська: Якими, на думку пересічних українців, є найбільш позитивні події, що сталися в Україні в період її незалежності?
Наталія Харченко: Це насамперед зростання впевненості у спроможності України самостійно існувати, а також зростання проукраїнськості.
Ірина Славінська: Чи вважають громадяни позитивним для історії України проголошення незалежності?
Наталія Харченко: В цілому, так. 88-85% людей сьогодні б повторно проголосували за проголошення незалежності.
Ірина Славінська: У дослідженні є результати про ставлення до корупції, а є результати про ставлення до такого явища, як поцупити щось з роботи. Розкажіть про це детальніше.
Наталія Харченко: У сфері трудових відносин останнім часом відбулись кардинальні зміни. На початку існування незалежної України майже 50% людей вважало, що виносити щось з підприємств чи організацій – це норма. Зараз тільки 14% людей кажуть, що це припустимо. Крім того, переважна більшість громадян вважає, що українці є працелюбною нацією.
Хабарництво є однією з найскладніших проблем. Деякі українці вважають, що корупція здатна зруйнувати наше суспільство. В 1991 році 84% людей вважало корупцію серйозною проблемою, зараз цей показник зріс і становить 87%. Перш за все ці дані стосуються корупції у вищих ешелонах влади.
Ірина Славінська: Люди готові давати гроші чиновникам у відповідь на надання якоїсь послуги?
Наталія Харченко: Так, люди готові вирішувати свої проблеми таким шляхом. Разом з тим, і в цьому питанні стались певні зрушення, що стосуються бажання протидіяти вимогам хабарів.
Ірина Славінська: Що змушує українців лояльно ставитись до хабарів невеликого розміру?
Наталія Харченко: Сфери, в яких існує ця практика, зазвичай недостатньо фінансуються. Часто від чиновників залежать часові або ресурсні затрати. Але, здається, ми рухаємось у правильному напрямку.
Андрій Куликов: Які дослідження найцікавіше робити соціологам?
Наталія Харченко: Найцікавіше спілкуватись з живими людьми. Зокрема, це опитування проводилось очі в очі і за місцем проживання.