Бельгійський українець заснував джаз-фестиваль у В’єтнамі

Гість ефіру — бельгійський дипломат і музика-українець Зенон Коваль.

Андрій Куликов: У нас вас більше знають як дипломата, а виявляється — музика.

Зенон Коваль: Мене все цікавить. Як тільки є нагода відійти від суто професійного дипломатичного життя, я це роблю. Треба мати щось, де почуваєшся собою. Я мав кар’єру напівпрофесійного музиканта і грав з багатьма виконавцями в Бельгії, в українських колективах.

Ми в Бельгії наприкінці 70 — на початку 80-х створили гурт «Опришки». Ми виступали і грали переважно на забавах для української громади. Це музика до танців. Ми вирішили гуртувати українську громаду не тількі на офіційних заходах.

Я тоді був студентом. Студенти часто організовували такі забави принаймні раз на рік. Крім того, грали на весіллях. Нас запрошували, ми заробляли гроші, які йшли на громадські цілі.

Ми — діти батьків, які виїхали з Радянського Союзу, які не хотіли до нього повертатися. Мій батько був дуже активний, але його арештували німці у вересні 1941 року після проголошення акту відновлення Української Держави. Батька вислали до Львова, потім до Кракова, згодом їх перекинули до Аушвіцу. Дякувати Богу, наш батько вижив, згодом він був в таборах біженців в Німеччині, з Німеччини йому вдалося переїхати до Бельгії. Він отримав стипендію, щоб вчитися в університеті.

Вікторія Єрмолаєва: Є цікава історія про вашого батька та те, як він говорив вам спілкуватися в родині українською. Розкажіть.

Зенон Коваль: Наша мова збереглася, тому що в родині плекали мову. Коли мені було 4 чи 5 років, ми зі старшою сестрою почали шкваркотіти французькою. Батько почув і сказав, що вдома панує наша рідна українська мова, а за дверима (показав на вхідні двері) можете говорити будь-якою мовою, а тут має бути українська. Так наша мова збереглася.

Андрій Куликов: Зенон Коваль є засновником джазового фестивалю у В’єтнамі. Фестиваль видозмінився, але про Зенона Коваля там пам’ятають. Є така легенда, що пан Коваль, їдучи з В’єтнаму, пішов до пана Міня і сказав: «Ти маєш намагатися підтримувати діяльність «Клубу джазу Міня». На це він відповів, що це (виконання джазу) буде останньою роботою його життя.

Зенон Коваль: Треба додати, що він має сина — дуже талановитого саксофоніста, який продовжує працю свого батька.

Андрій Куликов: Є плани організувати щось в Україні?

Зенон Коваль: Колись я організовував концерти в Бельгії для лауреатів «Червоної Рути», приїхали «Брати Гадюкіни».

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.