Бойкоту «сніданку» недостатньо, треба реакція СБУ на статтю Пінчука, — Гопко

Ганна Гопко, голова комітету Верховної Ради з іноземних справ, розповідає про те, чому закликає бойкотувати «Український сніданок», який щорічно організовує Фонд Віктора Пінчука у Давосі в рамках Всесвітнього економічного форуму.

Наталя Соколенко: Чому ви закликаєте бойкотувати цей захід?

Ганна Гопко: Насправді треба розділяти дві значні події. Перша — це Всесвітній економічний форум, щорічний зимовий Давос, куди з’їжджаються лідери світу та представники різних інноваційних компаній, які проговорюють глобальні тенденції розвитку економіки, інновацій, технології, науки. Сюди їде і наша офіційна делегація на чолі із президентом, який матиме ряд зустрічей, зокрема і з Крістін Лагард, розпорядником МВФ, та лідерами інших держав світу. І друга подія — це «Український сніданок», який організовує олігарх Віктор Пінчук, яка знаходиться десь з боку при Давосі.

Я закликаю до бойкоту, тому що після статті, яку він опублікував напередодні 2017 року у достатньо впливовому американському виданні The Wall Street Journal, де він пропонує Україні відмовитися від європейської та євроатлантичної інтеграції та провести вибори на Донбасі на тих умовах, які вимагає від України Кремль, тобто, фактично, без виведення зброї. Також у цій статті Пінчук пропонує Україні тимчасово забути про Крим, поки не вирішимо якісь інші наші проблеми. Тобто це сценарій капітуляції, який не відповідає ні політичній волі народу, ні української офіційної влади.

Наталя Соколенко: Наскільки адекватною, на вашу думку, є реакція українського суспільства, політики і влади на цю статтю? Наскільки бойкот «Українського сніданку» може вдарити по бізнесу Пінчука? Якщо уявити, що, наприклад, якийсь російський олігарх закликав Путіна до подібних речей, яка була б реакція на такі публічні висловлювання там? Бо заклик до бойкоту — це поки що єдине, що принесло Віктору Пінчуку якісь незручності внаслідок статті, як мені здається.

Ганна Гопко: Мені здається, що на це мала б активно відреагувати Служба безпеки України та РНБО, тому що це, фактично, у цій статті йдеться про торгівлю українськими територіями, що, за законом України, — зрада національних інтересів громадянина України, що передбачає кримінальну відповідальність. Фактично, Пінчук у цій статті показав своє нерозуміння того, що Україна — це незалежна суверенна держава, яка зараз воює з державою-агресором. Іти на компроміси після стількох тисяч жертв — є величезним актом зради.

Пригадуєте, раніше той самий Пінчук свого часу був нев’їзним, зокрема в США, а потім шляхом купівлі західних еліт, запрошення колишніх президентів різних держав світу на свої заходи він нібито зумів «відбілити» свій імідж. 

Зараз Ялтинський європейський форум «Yes» вже не проводиться в Криму з моменту російської агресії, але свого часу туди приїжджали такі люди як Глазьєв і багато інших, які нав’язували Україні Митний союз і багато інших речей. Тому ми повинні підходити до цього дуже стерильно, не дозволяючи нас використовувати.

Бойкот «сніданку» — це мій заклик до людей, які мають репутацію і поважають себе. Не треба себе обманювати, думаючи, що вони поїдуть на сніданок Пінчука при Давосі і там зможуть висловити якусь власну позицію чи якось заперечити цьому сценарію капітуляції. Хоча вже навіть сам Пінчук почав давати задню, бо в одному з українських видань, в «Українській правді», він почав писати, що його не так зрозуміли, що українські видання не повністю надрукували його статтю. Це відбулося тому, що він побачив реакцію суспільства, яка повністю не сприйняла сценарій капітуляції.

Але мені хотілося б, щоб було більше принципових людей, щоб Пінчук став «руконепотискаючим». У Пінчука є дуже багато можливостей справді допомогти Україні: посилити українську армію, економіку, зробити українські медіа більш національно державницькими, а не транслювати, поки не заборонить парламент, російські серіали.

Дмитро Тузов: Та ситуація в Україні, яка склалася зараз, — це теж наслідок роботи і Віктора Пінчука, і його тестя пана Кучми. Я маю на увазі і олігархічну модель економіки. Ми бачили, як приватизувалися заводи…

Ганна Гопко: Вони не приватизувалися — вони грабувалися. Такі, як Пінчук, Ахметов та Коломойський, просто грабували народ 25 років. А влада мовчки на це реагувала. І такі, як пан Кучма, призвели до олігархічно-кланової моделі економіки, і наслідки ми з вами зараз розгрібаємо. Це зокрема і зруйнована армія.

Дмитро Тузов: Поміж рядками в статті Віктора Пінчука читається, що нібито це буде політика Дональда Трампа, що він схильний домовлятися з Путіним і розглядати питання України в зоні впливу Російської Федерації. Таким чином, Пінчук ніби натякає, що треба готуватися до таких умов.

Зараз в Києві Джозеф Байден, американський конгресмен, який сьогодні має зустрітись з Президентом України Петром Порошенком. Чи буде він зустрічатися з вами, представниками українського парламенту, і про що зараз взагалі може іти мова, як ви вважаєте?

Ганна Гопко: Надзвичайно важливо, що поки ще чинний віце-президент США Джозеф Байден, який вже мав зустріч зі своїм наступником з адміністрації Трампа, проговорював цю ситуацію в Україні. Для Байдена зараз важливо теж зрозуміти цю ситуацію, тому що навіть після своєї каденції він все одно залишиться впливовою фігурою і в американському істеблішменті, і взагалі на світовому рівні, тому він зможе і далі допомагати Україні в протидії російській агресії. Хочеться, щоб Джозеф Байден дав стимул для пришвидшення темпу реформ, тому зараз Україна має виступати з позиції сильного партнера, який може щось додати до світових перемовин.

В нас є реальний практичний досвід протидії гібридним війнам, жодна інша країна-сусід, яка є членом НАТО, не стикалися з цим так, як ми. Тому ми зараз маємо виходити з позиції сили і доносити до європейської спільноти свої переваги, і тоді жодні сценарії торгів за нашою спиною будуть фактично не реалістичними.

Те, що пропонують олігархи, вигідно їм, тому що вони хотіли б повернутись до торгівлі з Росією, бо вибудовувати енергетичну, інформаційну та економічну незалежності від Росії — це складно. Простіше торгувати з Росією, як це було раніше. Але ми повинні чітко розуміти, що Росія через провалений «русский мир», «Новоросію» чи інші проекти вона не зупиниться. Путін все одно хоче повністю загарбати Україну і підтягнути її під свою сферу впливу. 

До Революції Гідності, 23 роки поспіль Росія робила все, щоб підтягнути нас під свою сферу впливу. Російські олігархи скуповували ключові стратегічні підприємства, в Криму був розміщений російський флот, ми були енергетично залежними від Росії через газовий контракт, який підписала Тимошенко і який був зашморгом для української економіки, наші правоохоронні органи, зокрема і СБУ, були насичені російськими КГБістами, яку контролювали систему. Як наслідок, українська армія була повністю зруйнованою. Навіть державний зв’язок зі світовими лідерами прослуховувся Росією. Ми були повністю під сферою впливу Росії, і за часів Януковича був розквіт цього процесу, Україна ставала частиною Російської імперії. Зараз ми подбали про його захист і державний зв’язок, по якому ведуть розмови президент, прем’єр, спікер став повністю незалежним.