Наталя Соколенко: Днями мерія Брюсселя вирішила, що проїзд у громадському транспорті міста буде безкоштовним. Не з міркувань соціальної політики, а з міркувань екологічної політики. Що з цим думають робити у Києві? Існують у нас подібні документи, які затверджують куди рухатися і що робити з транспортом?
Григорій Мельничук: Станом на сьогодні в Україні майже кожна людина може дозволити собі купити автомобіль. Ми зараз перебуваємо на тому етапі, який інші європейській міста пережили у 50-60-х роках минулого століття. Якщо подивитися фотографії Амстердаму кінця 50-х років, то бачимо такі ж затори, стихійне паркування, аварії. Сьогодні ми користуємося практиками, які вони вже пройшли. Але їм для цього знадобилося 40 років. Нам уже 40 років не потрібні, бо ми маємо прикладати і бачимо до чого треба йти.
Минулого року в Києві прийняли стратегію розвитку міста до 2025 року, де закладені також індикатори по співвідношенню використання різних типів транспорту. Планується збільшити використання велосипедів з 0% до 5%, скорити автомобільний транспорт та збільшити кількість громадського транспорту.
Нещодавно Київрада затвердила велосипедну концепцію столиці. Там визначені стратегічні велосипедні напрямки і маршрути для розвитку велосипедної інфраструктури.
Наталя Соколенко: У мешканців українських міст існує психологічний бар’єр щоло подолання відстаней? Маю на увазі, що кудись можна не проїхати 2-3 зупинки, а пройтися?
Григорій Мельничук: У кожному місті існує своя психологічна оцінка відстані. Для киянина дві станції метро – недалеко, для жителя районного центру – це пройти місто з кінця в кінець. Щоб маніпулювати цим поняттям, можна вимірювати відстань у часі, а не в кілометрах. Якщо у цьому контексті говорити про приватний автомобіль, то це найменш ефективний і найбільш затратний транспорт для міської інфраструктури. Чим менше людей використовує особистий транспорт, тим менше потрібно будувати парковок, розв’язок і т.д. Все це на користь місту. Тенденція до привчання людей ходити пішки накладається на тенденції розвитку міст з децентралізації міських центрів.
Наталя Соколенко: У книжці «Після автомобілізму» автори Кінґслі Денніс та Джон Аррі розмірковують що ж буде, коли ми відмовимося від персональних автомобілів. Ба більше, один з вагомих представників американської автомобільної індустрії прогнозує, що через 10-20 років мати власний автомобіль буде незаконно. Що ви думаєте про цей прогноз?
Григорій Мельничук: Існує тенденція, що зараз люди у все більш пізньому віці купують автомобілі. У 60-70-х роках у тій же, наприклад, Америці була мода на авто. Підлітки намагалися чим швидше отримати права, купити автівку. Сьогодні такого майже немає, ця соціальна демонстрація себе перейшла у інші сфери: соцмережі, ґаджети ,електротранспорт. Автомобіль тепер сприймається у форматі речі, як холодильник, мікрохвильова. Тобто без нього можна обійтися.
Повну версію розмови дивіться у доданому відео файлі.
Про радіо «Хартія», його програми та мету. Гість — Сергій Жадан, український письменник, креативний директор… Read More
Чому заповіт — це не тільки права та блага? Про це в етері Громадського радіо розповів Юрій… Read More
Тетяна Трощинська обговорює головні новини тижня з публіцистом Віталієм Портниковим. Read More
Заступник голови Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Микола Литвиненко розповідає в… Read More
Що відчуває дитина, коли втрачає близьки? Чого варто уникати, аби не травмувати ще більше? Про… Read More
На Херсонщині окупанти відбирають житло місцевих, навіть попри надані документи про право власності. Деталі розповів… Read More